Єдиний унікальний номер 261/78/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5215/2014

УХВАЛА

Іменем України

23 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: Алексєєва А.В.,

суддів: Азевича В.Б., Гапонова А.В.,

при секретарі Доброрез А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька, на рішення Петровського районного суду міста Донецька від 22 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Петровського районного суду міста Донецька від 22 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 16 500 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що з 1965 р. по 2013 р. ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ВП «Шахтоуправління «Трудівське».

Відповідно до висновку лікарсько-експертної комісії Обласної клінічної лікарні профзахворювань від 28.05.2003 р. ОСОБА_1 було встановлено діагноз - хронічна вертеброгена радикулопатія, захворювання професійне, даний діагноз було підтверджено актом розслідування хронічного професійного захворювання від 05.06.2003 р.

Відповідно до довідки МСЕК від 09.07.2003 р. ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності за сукупністю, з них: первинно 40 % у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 05.06.2003р.; повторно 10% у зв'язку з виробничою травмою, яка сталась на виробництві 26.09.1997 р., до 21.05.2005 р..

Відповідно до висновку лікарсько-експертної комісії Обласної клінічної лікарні профзахворювань від 09.03.2004 р. ОСОБА_1 було встановлено діагноз - вібраційна хвороба 2 ступеня, синдром вегетативно-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок, захворювання професійне, даний діагноз було підтверджено актом розслідування хронічного професійного захворювання.

Відповідно до довідки МСЕК від 28.04.2004 р. ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності за сукупністю, з них: 15% у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 25.03.2004 р.; повторно 40 % у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 05.06.2003 р.; повторно 10% у зв'язку з виробничою травмою, яка сталася на виробництві 26.09.1997 р., безстроково.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки повинно бути доведено не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а і її розмір, а довідка МСЕК про процент стійкої втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Крім того, у виписках з акту огляду первинного МСЕК від 17.02.2004 року факт заподіяння моральної шкоди позивачу не встановлений. Також апелянт зазначає, що професійне захворювання у позивача виникло з вини роботодавця, що підтверджується актом та позивач був повідомлений про шкідливі умови роботи та наслідки їх дії на його організм, але продовжував працювати, розуміючи, що подальша трудова діяльність може призвести до погіршення здоров'я. Оскільки у позовній заяві відсутні посилання на те, у чому полягає завдання моральної шкоди позивачеві з боку Фонду, не обґрунтовано розмір та не надано жодних доказів, які б це підтверджували, тому підстав для стягнення моральної шкоди з відділення Фонду не має.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, рішення суду підлягає залишенню без змін, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 1965 р. по 2013 р. ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ВП «Шахтоуправління «Трудівське» та під час виконання трудових обов'язків захворів на професійні захворювання, які було встановлено відповідними актами розслідування.

Відповідно до довідки МСЕК від 09.07.2003 р. ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності за сукупністю, з них: первинно 40 % у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 05.06.2003р.; повторно 10% у зв'язку з виробничою травмою, яка сталась на виробництві 26.09.1997 р. до 21.05.2005 р..

Відповідно до довідки МСЕК від 28.04.2004 р. ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності за сукупністю, з них: 15% у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 25.03.2004 р.; повторно 40 % у зв'язку з професійним захворюванням, встановленим 05.06.2003 р.; повторно 10% у зв'язку з виробничою травмою, яка сталася на виробництві 26.09.1997 р., безстроково.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачу було заподіяно моральну шкоду в наслідок професійних захворювань, які спричинили втрату позивачем 65% професійної працездатності, вірно визначив розмір відшкодування шкоди, виходячи з обставин справи, та стягнув відшкодування моральної шкоди за цим захворюванням з відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі міста Донецька.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що дія зазначених положень Закону припинена, не заслуговують на увагу, оскільки статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили у часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Позивачу було встановлено вперш стійку втрату професійної працездатності у зв'язку із професійними захворюваннями в розмірі 65% під час дії зазначених положень Закону, які передбачали можливість відшкодування моральної шкоди відповідачем, а тому посилання відповідача на норми Закону, які припинили зазначенні положення, є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на правильні по суті правові висновки суду першої інстанції.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до вимог статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу як безпідставну, рішення суду залишає без змін, як ухвалене з дотримання вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька відхилити.

Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: