Справа № 413/2362/14-ц
Провадження № 2/413/1083/14
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
19 червня 2014 року м. Красний Луч
Краснолуцький міський суд Луганської області
у складі: головуючого судді Шелюти В. М.,
при секретарі Ксоврелі Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красний Луч справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Краснолуцький міський відділ управління державної міграційної служби України в Луганській області про визнання втратившими користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
На підставі договору дарування від 19.10.1994 року, посвідченого Першою Краснолуцькою державною нотаріальною конторою, реєстр за № 2-4769, зареєстрованого у Краснолуцькому міжміському бюро технічної інвентаризації 24.07.1995 року, реєстровий № 16503, у реєстраційній книзі № 67 та договору купівлі-продажу посвідченого Краснолуцькою державною нотаріальною конторою 03.12.1991 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-6621, зареєстрованого у Краснолуцькому міжміському бюро технічної інвентаризації, житлова трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, за приватною формою власності належить позивачу. Фактично вона є єдиним власником зазначеної житлової квартири, але за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не проживають за цією адресою. Так, ОСОБА_2 не проживає у зазначеній квартирі з 2007 року по теперішній час, а ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 не проживають з серпня
2013 року по теперішній час.
У відповідності із договором найму житлового приміщення від 10.01.2012 року, реєстраційний номер 30/142, позивач, як головний наймодавець, надала в найом житлове приміщення, яке складається з трьох кімнат, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, наймачу ОСОБА_3. Згідно із договором найму житлового приміщення від 10.01.2012 року, реєстраційний номер 31/143, позивач, як головний наймодавець, надала в найом житлове приміщення, яке складається з трьох кімнат, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 наймачу - ОСОБА_4. На підставі цих документів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані за вищевказаною адресою, із відповідними відмітками - штампами у домовій книзі для прописки громадян.
Відповідач ОСОБА_2 є сином позивача та згідно із відповідними записами у домовій книзі для прописки громадян, його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, але з 2007 року та по теперішній час він проживає за іншою адресою.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є знайомими позивача, які здійснювали за нею догляд та згідно із відповідними записами у домовій книзі для прописки громадян, їх місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, але з серпня 2013 року та по теперішній час вони проживають за іншою адресою.
Згідно договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд від 01.12.2011 року та 01.02.2012 року позивач, як фактичний власник житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є стороною за зазначеними договорами, та саме вона сплачує за ці послуги. Крім того, позивач у повному обсязі сплачує і інші комунальні платежі, пов'язані із утриманням житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлом у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 не користуються набагато більше шести місяців, спірну житлову площу залишили добровільно, їх речей в квартирі не має, мають інше житло та користуватися житловим приміщенням у вигляді зазначеної житлової квартири, наміру не мають, оскільки усі проживають окремо за іншою адресою.
Відповідачі зазначену житлову квартиру для постійного проживання не використовували та не використовують, житлово-комунальні послуги у відповідна строки не сплачують та не сплачували, за власні кошти ремонт квартири не здійснювали, збереження житлового приміщення не забезпечували.
Тому позивач звернулася до суду та просить розірвати договір найму житлового приміщення від 10.01.2012 року, реєстраційний номер 30/142, укладений між позивачем та ОСОБА_3 та договір найму житлового приміщення від 01.01.2012 року. реєстраційний номер 31/143, укладений між позивачем та ОСОБА_4, та визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловою квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, знявши їх з реєстрації за цією адресою.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Відповідно до її письмової заяви позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить справу розглянути за її відсутністю. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачів у судове засідання не з'явилися, про місце та час слухання справи повідомлені належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Відповідно до письмової заяви просить суд розглянути справу без його участі, проти задоволення позовних вимог не
заперечує.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, за наступних підстав.
Так, судом встановлено, що на підставі договору дарування від 19.10.1994 року, реєстр № 2-4769, та договору купівлі-продажу від 03.12.1991 року, реєстр № 1-6621, житлова трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, за приватною формою власності належить позивачу.
Також в квартирі позивача зареєстрований її син ОСОБА_2, який не проживає в зазначеній квартирі з 2007р. по теперішній час.
Крім того, у відповідності із договором найму житлового приміщення від 10.01.2012 року, реєстраційний номер 30/142, позивач, як головний наймодавець, надала в найом свою квартиру наймачу ОСОБА_3, а згідно із договором найму житлового приміщення від 10.01.2012 року, реєстраційний номер 31/143, надала в найом квартиру наймачу ОСОБА_4. На підставі цих документів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані за вищевказаною адресою, із відповідними відмітками - штампами у домовій книзі для прописки громадян.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є знайомими позивача, які здійснювали за нею догляд. але з серпня 2013 року та по теперішній час вони проживають за іншою адресою.
Позивач, як фактичний власник житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 сплачує усі комунальні послуги, пов'язані із утриманням цієї квартири.
Таким чином, відповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлом у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 не користуються набагато більше шести місяців, а ОСОБА_2 більше ніж рік, спірну житлову площу залишили добровільно. Відповідачі мають інше житло та користуватися квартирою позивача наміру не мають. Їх речей в квартирі позивача не має.
Відповідачі зазначену житлову квартиру для постійного проживання не використовували та не використовують, житлово-комунальні послуги у відповідна строки не сплачують та не сплачували, за власні кошти ремонт квартири не здійснювали, збереження житлового приміщення не забезпечували.
Згідно із ст.ст. 71, 72 ЖК України, наймач або члени його сім'ї можуть бути визнаними в судовому порядку такими, що втратили право на житлове приміщення, якщо вони не проживали в ньому більше шести місяців з неповажних причин. У разі відсутності з поважних причин понад шести місяців, цей термін може бути продовжений. Тимчасова відсутність наймача і членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму житлового приміщення.
Відповідно до ст. 6 ЖК України, житлові будинки та житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 107 ЖК України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.
Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 ЖК України або ст. 107 ЖК України.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до абз. 4 ст. 168 Житлового кодексу України, договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 169 Житлового кодексу України, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язанні звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
У відповідності до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. У відповідності до ч. 2 ст. 386 цього Кодексу власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Тому суд вважає за необхідне захистити право власності позивача та усунути перешкоди у здійсненні правом користування та розпорядження нерухомим майном шляхом виселення та зняття з реєстрації відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Що стосується сина позивача, то відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житловим приміщенням у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачі та представник третьої особи в судове засідання не зявилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 224-226 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 58, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 6, 68, 71, 72, 107, 150, 169 ЖК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розірвати договір найму житлового приміщення, від 10.01.2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, реєстраційний номер 30/142.
Розірвати договір найму житлового приміщення, від 10.01.2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, реєстраційний номер 31/143.
Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, знявши їх з реєстрації за цією адресою.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Краснолуцький міський суд.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за пісьмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Копію рішення направити відповідачам.
Головуючий суддя: В.М. Шелюта