АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4551/14 Справа № 2-5314/11 Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О. М. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року по справі

за позовом прокурора Дніпропетровського району в інтересах держави в особі Дніпропетровської райдержадміністрації до ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: відділ Держкомзему у Дніпропетровському районі, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 про визнання нікчемними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки у власність держави,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року прокурор Дніпропетровського району в інтересах держави в особі Дніпропетровської райдержадміністрації звернувся із зазначеним позовом та просив визнати нікчемним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,000 га розташованої на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_7 (який діяв від імені ОСОБА_5) та ОСОБА_2, посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за №1094; скасувати Державний акт на право власності на землю Серії ЯЖ №139523 від 19 вересня 2008 року, виданий на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №3321-р від 25 липня 2008 року, на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,000 га, виданий на ім'я ОСОБА_5, вартістю 394534,80 грн.; повернути земельну ділянку площею 2,000 га, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області у власність держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року позовні вимоги були задоволені.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року виправлено описку у заочному рішенні, зазначено правильно ім'я та по-батькові ОСОБА_5 (а.с.47).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2014 року заяву відповідачки ОСОБА_2 про скасування заочного рішення від 12 червня 2013 року було залишено без задоволення (а.с.64,65).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації ОСОБА_9 № 3321-р від 25 липня 2008 року ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

На підставі зазначеного розпорядження 19 вересня 2009 року головою Дніпропетровської райдержадміністрації ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ № 139523 (а.с.8).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 лютого 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого у реєстрі за № 1094, ОСОБА_5, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_7, продав вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с.10).

Право власності на землю гарантовано ст.14 Конституції України, положеннями якої встановлено, що це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Конституційний принцип законності набуття права власності на землю знаходить своє відображення у ст. 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), якою передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності визначено ст.ст. 116,118 ЗК України

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави в особі Дніпропетровської районної адміністрації та була передана у власність ОСОБА_5 з порушенням приписів ст. 116, 118, 121 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він ґрунтується на нормах закону та відповідає встановленим судом обставинам справи.

За вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року, який набрав законної сили, у кримінальній справі відносно голови Дніпропетровської райдержадміністрації ОСОБА_9 за ч.2 ст.364 КК України, заступника начальника відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі ОСОБА_10 та громадянина ОСОБА_11 за ч.5 ст.27, ч.2 ст. 364 КК України, зазначені особи визнані винними у незаконному виведенні з державної власності, шляхом зловживання службовим становищем, земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту загальною площею 168 га (у тому числі і земельної ділянки площею 2,000 га, переданої у власність ОСОБА_5 на підставі Державного акту на земельну ділянку від 19 вересня 2009 року).

Зазначена обставина відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Оскільки Державний акт на спірну земельну ділянку було видано з порушенням встановленого законодавством порядку, суд дійшов правильного висновку щодо його скасування.

Встановивши обставини, що ОСОБА_5 незаконно отримав право власності на спірну земельну ділянку, суд відповідно до положень ст.228 ЦК України та п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правильно визнав цей договір недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що факт злочинних дій ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не доведений, а тому позов прокурора не обґрунтований, не заслуговує на увагу, оскільки в матеріалах справи є чинний вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року відносно ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, за яким вказані особи визнані винними у вчиненні злочинів.

Ст. 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Доводи апелянта про те, що вона є добросовісним набувачем та на момент укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки не знала і не могла знати про порушення порядку передачі у приватну власність земельних ділянок в процесі приватизації, не спростовують висновків суду, що майно вибуло з володіння власника не з його волі, а внаслідок винних дій посадових осіб, що встановлено вироком суду.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права у зв'язку з неналежним сповіщенням відповідачки про слухання справи, не є підставами для скасування правильного по суті рішення.

У той же час, рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 судових витрат не відповідає нормам процесуального права, оскільки солідарне стягнення судових витрат процесуальним законом не передбачено, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідачів судових витрат на користь держави у рівних частинах.

В іншій частині рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 судового збору скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 57,37 грн. (п'ятдесят сім грн. 37 коп.), з кожного.

В іншій частині Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді