УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 р. Справа № 3224/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року у справі за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами в особі Сектору у Львівській області до відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції про визнання неправомірними дій, скасування постанови, зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області звернулась до суду з позовом до ВДВС Золочівського РУЮ у якому просила визнати неправомірними дії державного виконавця Кравецької І.В. та скасувати постанову ДВС Золочівського РУЮ від 14.06.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язати ДВС Золочівського РУЮ при повторному зверненні до виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 08.04.2010 р. № 73 вжити всіх передбачених чинним законодавством заходів з метою стягнення адміністративного штрафу з порушника.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ВДВС Золочівського РУЮ, скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 19747283 від 14.06.2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи постанову у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у державного виконавця були відсутні передбачені ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання постанови № 73 державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 08.04.2010 р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - відділ державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що орган, посадова особа, уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення, зобов»язані скеровувати виконавчі документи в органи ДВС із зазначенням подвійного розміру штрафу.

Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з наступних міркувань:

Судом першої інстанції встановлено те, що постановою № 73 по справі про адміністративне правопорушення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 згідно з вимогами ч.1 ст. 165-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 170 грн.

14.06.2010 р. ВДВС Золочівського РУЮ винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 19747283, якою відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання постанови № 73, виданої 08.04.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами про стягнення 170 грн. штрафу.

У постанові зазначається, що порушено вимоги ст. 308 ч.2 КУпАП, та не зазначено подвійний розмір штрафу у порядку примусового виконання постанови про накладення штрафу у справі про адмінправопорушення.

Відповідно до ст. 26 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції на момент винесення оскаржуваної постанови), державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; 7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Статтею 19 Закону передбачено вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Згідно з ч.2 ст. 308 КУпАП, у відповідній редакції, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що статтею 308 КУпАП не встановлено вимог до постанов у справах про адміністративне правопорушення. Відтак, постанова № 73 видана 08.04.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області не містить помилок чи порушень, які б перешкоджали здійсненню виконавчого провадження.

Таким чином, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції правомірно скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 19747283 від 14.06.2010 року.

Згідно з ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року у справі № 2а-5733/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя Я.С. Попко

суддя Р.П. Сеник