ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
21 травня 2014 р. Справа № 802/979/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Яковенка Дмитра Олександровича,
представника позивача Артем'євої С.Г.,
представника відповідача Ридзевського В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
до: відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції
про: зняття арешту з частини майна,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом звернулась Іллінецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області до відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції про зняття арешту з частини майна.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податковим керуючим Гралєвським Л.Й. 01 лютого 2011 року складено акт опису майна ТОВ "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73", на яке поширюється право податкової застави. Право податкової застави зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом із Державного реєстру.
Однак, незважаючи на те, що частина майна ТОВ "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73" перебуває в податковій заставі, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції постановою від 02 листопада 2012 року наклав арешт на все майно, що належить ТОВ "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73", в тому числі й на те, що перебуває у податковій заставі.
Посилаючись на неможливість вчинення дій щодо реалізації майна, яке описано в податкову заставу, податковий орган звернувся до суду із адміністративним позовом про зняття арешту з майна, що перебуває у податковій заставі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги та просила задовольнити адміністративний позов, посилаючись при цьому на обставини, що викладені в позовній заяві.
Натомість, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на те, що податкова застава на об'єкти обтяження, що визначені у акті опису від 01 лютого 2011 року, поширюється і на об'єкт нерухомоого майна у вигляді будівлі складу-контори загальною площею 123,1 кв.м., що свідчить про недопустимість реєстрації такого обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
01 лютого 2011 року на підставі рішення Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про опис майна у податкову заставу від 01 лютого 2011 року податковим керуючим Гралєвським Л.Й. проведено опис у податкову заставу майно ТОВ "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73", про що складено акт №1/13334889 (а.с.8-9).
Органом державної податкової служби зареєстровано податкову заставу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна №30261039 від 09 лютого 2011 року (а.с.10).
Разом з тим, 02 листопада 2012 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції накладено арешт на все майно, що належить ТОВ "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73", та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.
Водночас, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі №2а/0270/3435/11, яка набрала законної сили, надано дозвіл Іллінецькій міжрайонній державній податковій інспекції на погашення податкового боргу за рахунок майна ТОВ "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73", що перебуває у податковій заставі.
Таким чином, посилаючись на неможливість вчинення дій щодо реалізації майна, яке описано в податкову заставу, орган державної податкової служби вважає, що слід зняти арешт з майна, що знаходиться в податковій заставі.
Визначаючись з приводу позовних вимог, суд зважає на таке.
Частиною 4 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідно до частини 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
В силу положень частини 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" арешт з майна чи коштів у незавершеному виконавчому провадженні може бути знятий за рішенням суду.
Крім того, згідно із пунктом 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністра юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу державної виконавчої служби.
Наведене вище свідчить про те, що податковий орган як заставодержатель наділений правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, що перебуває у податковій заставі. Обов'язок державного виконавця зняти арешт у незавершеному виконавчому провадженні виникає лише з моменту надходження відповідного рішення суду.
Відповідно до пункту 90.1 статті 90 Податкового кодексу України пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Так, статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації.
З огляду на черговість реєстрації обтяжень податковим органом та відділом державної виконавчої служби суд доходить висновку про наявність підстав для зняття арешту з майна, що перебуває у податковій заставі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з тим суд критично оцінює посилання представника відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що 01 лютого 2011 року податковим керуючим описано як рухоме, так і нерухоме майно, що не дозволяє реєстрацію податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зважаючи на таке.
Особливості застосування інституту податкової застави визначено Податковим кодексом України (підлягає застосуванню в редакції, чинній на момент реєстрації права податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна).
Так, пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України передбачалося, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
При цьому, пунктом 1 спільного наказу Міністерства юстиції України та Державної податкової адміністрації України №9/5/59 від 07 лютого 2003 року "Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (який був чинним на момент реєстрації податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна), передбачалося, що реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, установленому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року №830, Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 року №73/5.
Окремо суд звертає увагу на те, що такі посилання представника відповідача не можуть свідчити про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки сам факт реєстрації податкової застави на рухоме та нерухоме майно в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вже є тією обставиною, що свідчить про неможливість накладення арешту на майно, що обтяжене податковою заставою.
З огляду на викладене адміністративний позов належить задовольнити.
З приводу розподілу судових витрат, то з урахуванням положень статті 94 КАС України за відсутності понесення таких судові витрати компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Зняти арешт з майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73", що перебуває у податковій заставі на підставі акту опису майна №1/13334889 від 01 лютого 2011 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович