Єдиний унікальний номер 0523/13661/12 Номер провадження 22-ц/775/5097/2014
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Санікової О.С.
суддів Канурної О.Д., Груіцької Л.О.
при секретарі Хохулі М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за заявою комунальної лікувально-профілактичної установи Обласна клінічна психіатрична лікарня, заінтересовані особи орган опіки та піклування Київської районної в м. Донецьку ради, ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною
за апеляційною скаргою комунальної лікувально-профілактичної установи Обласна клінічна психіатрична лікарня на рішення Київського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2014 року,-
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі КЛПУ Обласна клінічна психіатрична лікарня просить скасувати рішення Київського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2014 року, яким в задоволені заяви Комунальної лікувально-профілактичної установи Обласна клінічна психіатрична лікарня про визнання особи недієздатною відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги КЛПУ Обласна клінічна психіатрична лікарня посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 10, 27, 74 ЦПК України. Зокрема апелянт, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_2, посилається на те, що у порушення ст. 74 ЦПК України він належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи, що унеможливило його право надати суду додаткові докази, що у свою чергу призвело до порушення принципу змагальності сторін; вважає також, що рішення суду є передчасним, оскільки не були досліджені всі обставини справи.
У судовому засіданні апеляційного суду представник КЛПУ Обласна клінічна психіатрична лікарня підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Заінтересовані особи - представник органу опіки та піклування Київської районної в м. Донецьку ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що з 26 лютого 2009 року до 8 квітня 2009 року ОСОБА_3 був доставлений бригадою швидкої допомоги та проходив стаціонарне лікування у КЛПУ Обласна клінічна психіатрична лікарня, де йому був поставлений діагноз «параноидная шизофрения непрерывное течение».
Після проходження курсу лікування ОСОБА_3 було виписано з КЛПУ Обласна клінічна психіатрична лікарня у задовільному стані з поліпшенням у супроводі матері.
Будь-які інші дані про лікування ОСОБА_3 у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до наданих суду копій медичних довідок про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, виданих Міським психоневрологічним диспансером м. Донецька ОСОБА_3 не має протипоказань для виконання певних дій. Зазначені довідки у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а тому є чинними на теперішній час.
Судом також встановлено, що ОСОБА_3, 1966 року народження мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_1
Відповідно до висновків амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 41 від 20.03.2014 року відділення судово-психіатричних експертиз КЗ «Дніпропетровська психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_3 будь-якими психічними захворюваннями на теперішній час не страждає та може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог КЛПУ Обласна клінічна психіатрична лікарня. При цьому судом не прийнято до уваги надані представником заявника копії медичних документів, які стосуються перебування ОСОБА_3 у період з 26 лютого 2009 року по 8 квітня 2009 року на стаціонарному лікуванні у КЛПУ Обласна клінічна психіатрична лікарня та доводи представника заявника щодо надання добровільної згоди ОСОБА_3 на госпіталізацію, оскільки по вказаним медичним документам за клопотанням ОСОБА_3 була проведена судова почеркознавча експертиза, відповідно до висновків якої записи у медичній картці №693/70 стаціонарного хворого ОСОБА_3 виконані не останнім, а іншою особою.
Такі висновки суду в основному є правильними.
Відповідно до ст. 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Так, згідно ст. ст. 237, 238, 239 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органами опіки та піклування, психіатричним закладом. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Звертаючись у вересні 2012 року до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним КЛПУ Обласна клінічна психіатрична лікарня посилалась на те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Пацієнт ОСОБА_3 проходив лікування у КЛПУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» у період з 26 лютого 2009 року по 8 квітня 2009 року з діагнозом «параноидная шизофрения, непрерывное течение» та був виписаний з відділення заявника у задовільному стані в супроводі матері.
Але, як стало відомо заявнику, на цей час у ОСОБА_3 мається загострення його хвороби, через свою хворобу він не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та потребує опіки.
Крім того, як стало відомо заявнику, вже після проходження лікування, ОСОБА_3 має право на зберігання та носіння зброї та прав водія, що при його захворюванні неможливо.
Проте, як вбачається з матеріалів справи рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 26 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до комунальної лікувально-профілактичної установи Обласна клінічна психіатрична лікарня, комунального лікувально-профілактичного закладу «Станція швидкої медичної допомоги» визнано незаконними дії комунальної лікувально-профілактичної установи Обласна клінічна психіатрична лікарня щодо госпіталізації ОСОБА_3 до психіатричного закладу 26 лютого 2009 року та продовження його госпіталізації в психіатричному закладі до 8 квітня 2009 року.
Постановою слідчого СВ Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 24 вересня 2013 року закрито кримінальне провадження за заявою КЛПУ Обласна клінічна психіатрична лікарня про прийняття заходів до ОСОБА_3, який шахрайським шляхом отримав дозвіл на право володіння зброєю та право управління транспортним засобом у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 356 КК України.
Крім того, згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 20 березня 2014 року, проведеної комунальним закладом «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_3 будь-яким психічним захворюванням в наступний час не страждає; за своїм психічним станом в наступний час може розуміти значення своїх дій і керувати ними.
При цьому, як вбачається з дослідницької частини акту експертами досліджувались матеріали цивільної справи та медична документація відносно ОСОБА_3, в тому числі: висновок психіатричного огляду ОСОБА_3 від 14 червня 2013 року, проведеного Міським психоневрологічним диспансером м. Донецька, відповідно до якого у ОСОБА_3 будь-яких психічних розладів не виявлено, лікування у психіатра він не потребує, а також медичні довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного оглядів від 26 березня 2012 року, видані Міським психоневрологічним диспансером м. Донецька, відповідно до яких ОСОБА_3 не має протипоказань для виконання певних дій.
При дослідженні психічного стану ОСОБА_3 будь-якої психічної симптоматики (галюцинаторних розладів, маячних переживань) в минулому та на теперішній час у нього не виявлено.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про те, що судом не були досліджені всі обставини справи є безпідставними.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» стаціонарна психіатрична допомога - це психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
Таким чином, враховуючи рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 26 березня 2013 року, яким встановлена незаконність госпіталізації та продовження госпіталізації, відсутні правові підстави вважати законною діагностику комунальною лікувально-профілактичною установою Обласна клінічна психіатрична лікарня у 2009 році психічного розладу ОСОБА_3, на що посилався представник заявника.
Є також безпідставними доводи апеляційної скарги представника заявника про порушення судом ч.4 ст. 74 ЦПК України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, після відновлення провадження у справі розгляд справи був призначений на 16 квітня 2014 року, про що особи, які брали участь у справі, були повідомлені телефонограмами; 15 квітня 2014 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю у розгляді іншої справи в іншому суді, при цьому доказів цього не надано; розгляд справи було відкладено на 24 квітня 2014 року, про що особи, які брали участь у справі, також були повідомлені телефонограмами, проте в цей же день представник позивача ОСОБА_2 знову надав заяву про відкладення розгляду справи у зв'яжу із знаходженням в цей час у реанімаційному відділенні ОЦКЛ поряд з матір'ю і знову ніяких доказів цим обставинам не надав; розгляд справи був відкладений на 29 квітня 2014 року, про що ОСОБА_2 був повідомлений телефонограмою від 24 квітня 2014 року, тобто більше ніж за три дні до наступного судового засідання, що не суперечить положенням ч.4 ст. 74 ЦПК України та ч.6 ст. 74 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 314,315 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу комунальної лікувально-профілактичної установи Обласна клінічна психіатрична лікарня відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: