Головуючий суду 1 інстанції - Головіна Т.М.
Доповідач - Ступіна Я.Ю.
Справа № 434/1892/13-ц
Провадження № 22ц/782/2154/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого Ступіної Я. Ю.,
суддів: Матвєйшиної О.Б., Темнікової В. І.,
при секретарі Івасенко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суд м. Луганська від 14 квітня 2014 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ТДВ СК "Альфа-Гарант", за участю третьої особи: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,-
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 р. позивач звернувся в суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3, в обґрунтування якого посилався на такі обставини.
02.11.2012 з вини відповідачки, яка керувала автомобілем MITSUBISHI L 200 д/н НОМЕР_1, виникла дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено його автомобіль AUDI 80 д/н НОМЕР_2, що підтверджено постановою Артемівського районного суд м. Луганська від 27.11.2012 про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Згідно звіту № 1140 про оцінку розміру шкоди від 20.02.2013 суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту його автомобіля 27 202,65 грн., які позивач просив стягнути з відповідачки, а також просив стягнути у відшкодування заподіяної йому шкоди 600,00 грн. сплачених ним за оцінку розміру шкоди та витрат на правову допомогу - 4 000,00 грн. і на сплату судового збору - 318,03 грн.
Під час розгляду справи на підставі ст. 33 ЦПК України ухвалою Артемівського районного суд м. Луганська від 01.08.2013 до участі в справі в якості співвідповідача залучена ТДВ „СК "Альфа-Гарант" як страховик за полісом № АВ/1338945 від 03.02.2012 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким автомобіль MITSUBISHI L 200 д/н НОМЕР_1 є забезпеченим транспортним засобом.
Рішенням Артемівського районного суд м. Луганська від 14.04.014 у задоволені позову до відповідачів відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішенням суду та ухвалити нове рішення, яким його позов до відповідачки ОСОБА_3 задовольнити повністю.
В судове засідання позивач, його представник ОСОБА_6, а також представник відповідача ТДВ „СК "Альфа-Гарант" і третя особа ОСОБА_4 не з'явилися, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи, оскільки про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача ТДВ „СК "Альфа-Гарант" Ханіна О.В. надійшли письмові заперечення проти доводів апеляційної скарги, в яких він просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_8 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважала, що в неї відсутній обов'язок по відшкодуванню шкоди позивачу, такий обов'язок несе ТДВ „СК "Альфа-Гарант" за страховим полісом, оскільки вона своєчасно повідомила страховика про ДТП, який є страховим випадком.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2012 з вини відповідачки ОСОБА_3, яка керувала автомобілем MITSUBISHI L 200 д/н НОМЕР_1, виникла дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль AUDI 80 д/н НОМЕР_2, яким керував позивач, що підтверджено постановою Артемівського районного суд м. Луганська від 27.11.2012 про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Вина позивача в ДТП відсутня.
Оскільки пошкоджений автомобіль Audi 80 д/н НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить третій особі - ОСОБА_4, але на час ДТП цим автомобілем на відповідній правовій підставі володів позивач - на підставі довіреності на керування та продаж автомобіля від 28.04.2012, то суд згідно положень ст.ст. 386, 395, 396 ЦК України дійшов висновку щодо права позивача вимагати відшкодування йому шкоди, завданої цьому майну.
Такі висновки суду сторонами у справі не оскаржуються.
Згідно полісу № АВ/1338945 від 03.02.2012 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль MITSUBISHI L 200 д/н НОМЕР_1 є забезпеченим транспортним засобом»; ліміт відповідальності за майнову шкоду 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.
Оскільки ДТП сталась під час дії страхового полісу, суд на підставі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) дійшов висновку, що ця подія є страховим випадком.
Такі висновки суду не оскаржувалися відповідачами.
Доводи позивача в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості цього висновку не заслуговують на увагу, оскільки ТДВ „СК "Альфа-Гарант" не давала позивачу повноважень на захист його інтересів.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ч.1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 16 постанови № 4 від 01.03.2013 „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" оскільки відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідачка ОСОБА_3 заперечувала проти стягнення з неї всієї суми шкоди, заподіяної майну позивача під час ДТП, посилаючись на те, що такий обов'язок за страховим полісом покладено на страховика - відповідача ТДВ СК "Альфа-Гарант", якого вона своєчасно повідомила про ДТП, який є страховим випадком.
Враховуючи наведене у позивача як потерпілого відсутнє право вимагати відшкодування шкоди з відповідачки ОСОБА_3 на підставі загальних правил, встановлених ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно вимог ст. 1192 ЦК способом відшкодування шкоди є відшкодування завданих збитків у повному обсязі; при цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 9 постанови № 6 від 27.03.1992 (з наступними змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ. Постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 14, п. 15 постанови № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 Закону № 1961-IV(у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 30 Закону № 1961-IV (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.
Згідно ст. ст. 12, 36 п.36.6 Закону № 1961-IV(у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно звіту № 1140 про оцінку розміру шкоди від 20.02.2013 суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 ринкова вартість автомобіля позивача на момент ДТП - 27 202,65 грн., вартість відновлювального ремонту - 29 417,64 грн., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП - 27 202,65 грн.
Відповідач ТДВ „СК „Альфа-Гарант" не заперечував проти визначеної за цим звітом ринкової вартості автомобіля позивача на момент ДТП та вартості відновлювального ремонту автомобіля.
Згідно консультації № 5658 про оцінку пошкодженого транспортного засобу від 12.12.2013 (замовник СК „Альфа-Гарант") вартість автомобіля позивача після ДТП - 23 050,75 грн.
Позивач не надав суду своїх доказів на спростування цієї оцінки вартості автомобіля після ДТП
На час звернення позивача в суд з позовом ним відремонтовано пошкоджений під час ДТП автомобіль; позивач ним користується.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами реальну вартість збитків (робіт, які були проведені, щоб виправити пошкоджену річ). Крім того, відсутні підстави для відшкодування шкоди на підставі ст. 30 Закону № 1961-IV, оскільки ремонт транспортного засобу вже проведено та позивач не надав згоду передати свій автомобіль, як фізично знищений, особі, на яку буде покладено цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну його майну.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Оскільки ДТП 02.11.2012 з вини відповідачки, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, визнано судом страховим випадком, то позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої йому пошкодженням автомобіля на підставі п. 22.1 ст. 22, ст. 29, п. 30.2. ст. 30 Закону № 1961-IV з відповідача ТДВ „СК "Альфа-Гарант".
Оскільки позивач не надав суду згоди на визнання транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди із зменшенням на суму франшизи - 3 641,90 грн. (27 202,65 грн. - 23 050,75 грн. - 510 грн.)
Вимог по відшкодуванню витрат по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди позивачем не заявлялося.
Відповідачка ОСОБА_3 зобов'язана відшкодувати позивачу франшизу в розмірі 510,00 грн. на підставі ст. ст. 12, 36 п.36.6 Закону № 1961-IV.
Тобто судом при постановлені рішення порушені норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково: стягнути на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП: з відповідача ТДВ „СК "Альфа-Гарант" - 3 641,90 грн., з відповідачки ОСОБА_3 - 510,00 грн. франшизи.
На підставі ст. 88 ЦПК, ст. 4 ч. 2 п. 1 п.п. 1 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає присудженню сплачений ним судовий збір пропорційно задоволенню його позовних вимог: з відповідача ТДВ „СК "Альфа-Гарант" - 202,00 грн., з відповідачки ОСОБА_3 - 28,00 грн.
На підставі ст.ст. 22, 1188, 1194 ЦК України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Артемівського районного суд м. Луганська від 14 квітня 2014 р. скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ТДВ СК "Альфа-Гарант" задовольнити частково.
Стягнути з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну внаслідок ДТП, 3 641,90 грн. та у рахунок повернення сплаченого судового збору 202,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну внаслідок ДТП, 510 грн. та у рахунок повернення сплаченого судового збору 28,00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий
Cудді: