Справа № 2/593/247/2014

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Бережанський районний суд Тернопільської області

"05" травня 2014 р. м.Бережани

В складі :

Головуючого судді Німко Н.П.

При секретарі Саламон Ю.О.

З участю:

Позивачки ОСОБА_1

Представника третьої особи на стороні

позивача без самостійних вимог

на предмет спору органу опіки і піклування в

особі служби в справах дітей Бережанської РДА Були Т.В.

Прокурора Смереки І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору органу опіки і піклування в особі служби в справах дітей Бережанської районної державної адміністрації про відібрання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року позивачка ОСОБА_1,за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору органу опіки і піклування в особі служби в справах дітей Бережанської районної державної адміністрації звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відібрання малолітньої дитини.В обґрунтування своїх вимог вказала, що рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2013 року, яке набрало законної сили, визначено місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 по вулиці АДРЕСА_1. Однак, в добровільному порядку батько дитини - відповідач ОСОБА_3 виконати зазначене рішення суду не бажає, на даний час малолітній ОСОБА_4 проживає з відповідачем, який відмовляється повернути дитину матері.У зв'язку з тим, що відповідач по справі відмовляється добровільно повернути їй дитину, вона зверталась до відділу державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції, на що отримала відповідь про неможливість виконати згадане рішення в примусовому порядку, оскільки не зазначені заходи його примусового виконання. Посилаючись на ст.162 Сімейного Кодексу України, просила суд задовольнити позов та стягнути на її користь з відповідача понесені нею судові витрати.

У судовому засіданні позивачкаОСОБА_1 позов підтримала, обґрунтувавши вимоги вищевикладеними фактами та доказами. Також додатково пояснила, що відповідач добровільно дитини не віддає, мотивуючи тим, що рішення суду про примусове відібрання у нього дитини немає. Уточнила, що просить суд постановити судове рішення, яким відібрати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача ОСОБА_3, який проживає в АДРЕСА_2 та передати їй (позивачці) для проживання за адресою АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати в розмірі 243,60 грн., як сплачений судовий збір.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Ухвалою суду від 05 травня 2014 року, з врахуванням позиції позивачки, вирішено дану цивільну справу розглядати заочно.

У судовому засіданні Була Т.В., як представник третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору органу опіки і піклування в особі служби в справах дітей Бережанської районної державної адміністрації висловила думку, що позов необхідно задовольнити, також вказала, що при вирішенні спору слід враховувати, що існує рішення суду, яке має законну силу і залишене без змін судом вищої інстанції, яким визначено місце проживання дитини з матір'ю. Окрім цього додатково зазначила, що батько (відповідач) налаштовує дитину проти матері, очевидно залякує, забороняє дитині приймати від матері речі, не бажає добровільно виконувати рішення суду щодо визначеного місця проживання дитини; натомість за місцем проживання матері створені всі умови для розвитку дитини і у випадку проживання дитини із матір»ю, на дитину не буде чинитися психологічний тиск.

Прокурор Смерека І.В. у судовому засіданні вважає, що позов підлягає до задоволення.

Суд, заслухавши позивачку, представника третьої особи, думку прокурора, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно дост.3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, які не заперечені учасниками процесу.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2013 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 10 січня 2014 року, визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно дост.319 ЦПК Українивказане рішення суду набрало законну силу.

Відповідно до ч.5ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК Україниобставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач ОСОБА_1 після набрання законної сили судовим рішенням, вчинила відповідні дії, спрямовані на виконання згаданого рішення суду.

Зокрема, отримала виконавчий лист №-2\592\283\2013 від 12 лютого 2013 року, виданий Бережанськимрайонним судом Тернопільської області, в описовій частині якого зазначено -« місцем проживання малолітньої дитини сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити місце проживання його матері - ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1».

Однак, 26 лютого 2014 року, постановою заступника начальника ДВС Бережанського районного управління юстиції позивачці відмовлено у відкритті виконавчого провадження за згаданим виконавчим документом суду з тих підстав, що у резолютивній частині виконавчого документа відсутні заходи примусового виконання.

Надалі з приводу примусової передачі їй дитини позивачка зверталася до прокуратури Бережанського району Тернопільської області, де за наслідками її звернення Головне Управління юстиції в Тернопільській області повідомило, що єдиною правовою підставою для відібрання дитини є відповідне рішення суду, а у резолютивній частині згаданого виконавчого документу суду про визначення місця проживання малолітньої дитини не передбачено здійснення виконання такого рішення суду.

Відповідно до ч.1ст.162 Сімейного Кодексу України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Відповідно дост.163 Сімейного Кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Відповідно до ч.5ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповіднодоч. 3ст. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилаєтьсяяк на підставусвоїх вимог чи заперечень .

Суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 очевидно не бажає виконувати рішення суду, яким місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 визначене з матір'ю (позивачкою)ОСОБА_1, оскільки на вимогу матері не передав їй дитину та не дав можливості бути разом з дитиною й займатися її вихованням. Де зазначена дитина, всупереч згаданому рішенню суду, на даний час проживає разом із відповідачем (батьком) ОСОБА_3 по АДРЕСА_2.

Будь-яких доводів, які б свідчили, що проживання дитини разом із матір»ю за вказаною адресою створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або про те, що обставини змінилися так, що проживання дитини із матір»ю буде суперечити її інтересам, стороною відповідача суду не подано й у часниками процесу суду не повідомлено.

З огляду на вищевикладене позов ОСОБА_1 про відібрання дитини підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованим, позовні вимоги доведені вищезазначеними доказами, які є об'єктивними, належними та допустимими в їх сукупності.

На підставіст.88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судовівитрати, а тому враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати.

Судом встановлено, що при поданні позову до суду позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп., що підтверджується оригіналом банківської квитанції №-75 від 10 квітня 2014 року.

Керуючись ст.ст.3,10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, ч.1 ст. 162 Сімейного Кодексу України,ч.5 ст. 124 Конституції України суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Відібрати дитину -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача (батька)ОСОБА_3, який проживає АДРЕСА_2 та передати позивачці (матері) ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення про відібрання дитини від відповідача ОСОБА_3 і передачу її позивачці ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового зборув розмірі 243 ( двісті сорок три) гривні 60 коп.

Дане рішення, як заочне, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд даного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд протягом 10 діб з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Н.П. Німко