Справа № 11а-221,  2008р.                  Головуючий у 1-й інстанції Волвенко O.I.

Категорія ч.2  ст.  186                                    Доповідач Ковальова Н.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

4 березня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого : судді Ковальової Н.М.

Суддів : Литвиненко І.І.,  Калініченка І.С.

З участю прокурора Литвиненка О.О. засудженого ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_1,  1979 р.н.,  раніше судимий 18.10.1999р. за ч.2  ст.  140 КК України на один рік виправних робіт; 09.03.200 р. за ч.3  ст. 81,   ст. 43 КК України на три роки один місяць позбавлення волі,  звільнений 09.04.2003 р. за відбуттям строку покарання,

засуджений за ч.2  ст.  186 КК України на чотири роки позбавлення волі ,  за ч.2  ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі  ст. 70 КК України за сукупністю злочинів,  шляхом часткового складання покарань,  остаточно призначено покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою

залишена без змін,  строк відбуття покарання відраховується з

16.06.2007р.        Вирішено питання про речові докази та цивільний

позов.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений судом за те,  що 26.03.2007р.,  близько 21.15 год. в смт.  Партизани Генічеського району Херсонської області,  відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 2220 грн.

Крім того,  01.04.2007 р. в АДРЕСА_1,

повторно,  таємно вчинив крадіжку двигуна УД-1,  належного потерпілій ОСОБА_3 вартістю 850 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи кваліфікацію вчиненого,  просить пом'якшити покарання,  оскільки розкаюється у скоєному,  зробив належні висновки для себе,  має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Заслухавши                                          суддю-доповідача,                 засудженого

ОСОБА_1,  який підтримав свою апеляцію,  думку прокурора вважавшого вирок законним та обґрунтованим,  останнє слово засудженого,  в якому просив пом'якшити покарання,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,  судова колегія вважає,  що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна та крадіжки,  за які він засуджений,  ґрунтуються на зібраних у справі й досліджених у судовому засіданні доказах і кваліфікація дій не оспорюється.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд врахував усі обставини справи,  пом'якшуючі вину обставини,  в тому числі і ті,  на які посилається апелянт,  а тому призначене покарання відповідає вимогам  ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення,  а тому доводи апеляцій про те,  що суд не врахував даних про особу засуджених та обставин,  що пом'якшують покарання,  є безпідставними.

Підстав для подальшого пом'якшення покарання,  як про це поставлено питання в апеляції,  колегія не вбачає.

Порушень кримінально-процесуального закону при розслідуванні і оцінці доказів,  які б тягли за собою безумовне скасування вироку,  колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст.  ст.  365, 366 КПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а вирок Генічеського районного суду від 29 листопада 2007 року щодо нього - без змін.