У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Балацької Г.О.,
суддів Мосьондза І.А., Сілкової І.М.,
за участі прокурора Тертичного О.А.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні 29 травня 2014 року апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та зареєстрований: АДРЕСА_1, громадянин України, офіційно непрацюючий, судимий:
- 14 квітня 2006 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- 09 грудня 2010 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 190, ст. 70, ст. 71 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі, що звільнений 25 серпня 2011 року по відбуттю покарання з встановленням адміністративного нагляду на строк 1 рік на підставі постанов Ірпінського міського суду Київської області від 04 липня 2011 року, -
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ст. 395 КК України на 4 місяці арешту та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, маючи не зняті та непогашені в законному порядку судимості, 30 березня 2012 року, приблизно о 08 год. 00 хв., маючи намір на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, проник через незачинене вікно до зачиненої окремої кімнати будинку АДРЕСА_1, де проживала окремо від нього сестра ОСОБА_2, звідки таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 2323», вартістю 300 грн., з карткою мобільного оператора МТС, вартістю 20 грн., що належить ОСОБА_2, чим завдав останній матеріальної шкоди на загальну суму 320 грн., після чого з місця вчинення злочину втік, телефон здав в ломбард, а грошима розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 04 квітня 2012 року, приблизно о 12 год., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на території будинку АДРЕСА_1, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, підійшов до приміщення сараю, до якого він мав вільний доступ, звідки повторно таємно викрав велосипед «Салют», який належить ОСОБА_2, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 580 грн., після цього з місця вчинення злочину втік та розпорядився викраденим на власний розсуд.
28 квітня 2012 року, близько 03 год., ОСОБА_1, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, повторно, таємно з вішалки в коридорі загального користування викрав жіночу куртку ОСОБА_2 вартістю 1000 грн., з якою з місця вчинення злочину зник та розпорядився нею на власний розсуд.
Крім цього, відносно ОСОБА_1, на підставі постанови Ірпінського міського суду Київської області від 04 липня 2011 року, був встановлений адміністративний нагляд строком на 1 рік, згідно якого ОСОБА_1 заборонено: залишати своє місце проживання з 22 год. вечора до 06 год. ранку кожної доби; відвідувати місця, де дозволена торгівля та розлиття спиртних напоїв; виїзд за межі міста проживання без дозволу ОВС, та зобов'язано 4 рази на місць з'являтися на реєстрацію до ОВС.
Порушуючи правила адміністративного нагляду, ОСОБА_1 11 квітня 2012 року був відсутній за місцем проживання, за що на останнього був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 187 КУпАП та згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року останній був в притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн.
Продовжуючи порушення правил адміністративного нагляду, ОСОБА_1 о 23 год. 10 хв. був відсутній за місцем проживання, за що на останнього був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 187 КУпАП та згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 23 травня 2012 року останній був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн.
Також продовжуючи порушення правил адміністративного нагляду, ОСОБА_1 01 травня 2012 року о 24 год. 40 хв. був відсутній за місцем проживання, за що на останнього був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 187 КУпАП та згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 23 травня 2012 року був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн.
З 04 червня 2012 року ОСОБА_1 з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив місце свого проживання та перебував у розшуку по іншій кримінальній справі.
Не погоджуючись з вироком, обвинувачений подав апеляцію, в якій просить вказаний вирок змінити та призначити менш суворе покарання.
При цьому, ОСОБА_1 посилається на порушення його процесуальних прав, оскільки в ході досудового слідства не був залучений адвокат, який мав би надавати йому правову допомогу. Вважає, що не відповідає дійсності факт перебування його в стані алкогольного сп'яніння, оскільки таких показань він не давав і в момент вчинення крадіжок його ніхто не бачив. Крім того наполягає, що в його діях відсутня кваліфікуюча ознака крадіжки - проникнення в житло, оскільки будинок АДРЕСА_1 є спільним житлом із сестрою ОСОБА_2
Посилається і на те, що при призначенні покарання, судом першої інстанції не в повній мірі було враховано його щире каяття, наявність тяжкої хвороби, у зв'язку з чим він є інвалідом ІІ групи, офіційно працевлаштований, що підтверджено відповідною довідкою.
Заслухавши доповідь головуючої судді Балацької Г.О., пояснення обвинуваченого, який підтримав доводи апеляції в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Кримінальна справа розглядається в апеляційному суді 29 травня 2014 року, після набрання чинності 20 листопада 2012 року Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року (КПК України).
Відповідно до п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним судом України у порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Апеляційній скарги у кримінальних справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Цей порядок був визначений Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року зі змінами (КПК України 1960 року).
Вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим, як наголошується в ст. 323 КПК України 1960 року.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги судом першої інстанції дотримані і його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненими повторно, з проникненням у житло, та у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду (порушенні правил адміністративного нагляду) за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами.
Так, сам ОСОБА_1 під час досудового слідства, в судах першої і апеляційної інстанцій не заперечував обставин того, що, мешкаючи в будинку АДРЕСА_1 спільно с мамою - ОСОБА_3 та сестрою - ОСОБА_2, мав від них окрему кімнату та не мав доступу до кімнат рідних, які зачинялися ключ.
30 березня 2012 року, він, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, через вікно проник у кімнату сестри, звідки викрав мобільний телефон, який заклав у ломбард, а вирученими грошима розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 04 квітня 2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, викрав з приміщення сараю велосипед «Салют», який належить сестрі - ОСОБА_2, а на виручені гроші купив алкогольні напої та їжу.
Також, 28 квітня 2014 року, з метою в подальшому придбання спиртних напоїв, таємно викрав куртку, яка належала його сестрі - ОСОБА_2 та продав її в районі Контрактової площі в м. Києві невідомому йому чоловіку.
Як пояснював ОСОБА_1, у зв'язку з відсутністю грошей, він вчиняв крадіжки для подальшого придбання горілчаних напоїв.
У зв'язку з періодичним вживанням алкогольним напоїв, він приходив додому після 22 год., чим порушував правила адміністративного нагляду, які було встановлено постановою Ірпінського міського суду Київської області 04 липня 2011 року.
.
Не заперечував ОСОБА_1 і того, що він не з'являвся на реєстрацію до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, оскільки дома не проживав і зловживав алкогольними напоями.
На такі ж обставини вказував ОСОБА_1 під час відтворення обстановки та обставин події 24 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 71-77).
Отже, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не перебував в стані алкогольного сп'яніння при вчиненні крадіжки з будинку АДРЕСА_1 у потерпілої ОСОБА_2, як те встановив суд першої інстанції, - на увагу не заслуговують, оскільки сам ОСОБА_1 в ході досудового слідства підтвердив цю обставину, і вказав в суді апеляційної інстанції на те, що він давав слідчому такі показання.
Не заперечував ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції і того, що він 30 березня 2012 року проник через вікно до кімнати сестри, до якої доступу не мав, саме з метою крадіжки її майна, яке і було ним викрадено, а тому погодився з кваліфікацією його дій в цій частині за ч. 3 ст. 185 КК України.
Правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України та ст. 395 КК України в апеляції ОСОБА_1 не оспорюється.
Таким чином, дослідивши всі докази по справі з достатньою повнотою, суд першої інстанції ґрунтовно прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням в житло та у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненими повторно, а також у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду (порушенні правил адміністративного нагляду), кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 395 КК України.
Твердження обвинуваченого щодо порушення його прав на захист під час досудового слідства, у зв'язку з ненаданням йому адвокатом юридичної допомоги під час досудового слідства - є непереконливими.
Так, згідно протоколу про роз'яснення обвинуваченому його право мати захисника від 03 червня 2012 року (т. 1 а.с. 88), ОСОБА_1, будучи ознайомлений зі своїми правами, в добровільному порядку відмовився від послуг адвоката, що і засвідчив власноручно в протоколі відмови від захисника (т. 1 а.с. 89).
В подальшому, в протоколі про роз'яснення обвинуваченому право мати захисника від 25 вересня 2012 року, ОСОБА_1 вказав про своє бажання про захист своїх інтересів адвокатом ОСОБА_4, у зв'язку з чим постановою від 25 вересня 2012 року був допущений для захисту прав його інтересів - адвокат ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 125-127).
За участі адвоката ОСОБА_4 був допитаний ОСОБА_1 як обвинувачений 25 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 132-135), який повністю визнав свою винуватість в пред'явленому йому обвинуваченні.
За наведеним, колегія суддів не вбачає порушення права ОСОБА_1 на захист.
Признаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції, з додержанням вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
При цьому, судом при призначенні покарання були прийняті до уваги і обставини, на які обвинувачений посилається в апеляції, а саме: дані, що характеризують його особу, який за місцем проживання характеризується посередньо, є інвалідом 2 групи, перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра.
Судом визнана обставина, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 - щире каяття у вчиненому.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції обґрунтовано визнано - рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням вищенаведеного, а також відношення обвинуваченого до вчиненого, суд першої інстанції правильно визнав за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, але не в максимальних межах, встановлених в санкції ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України та ст. 395 КК України.
При вирішенні питання про те, чи повинен ОСОБА_1 його відбувати реально, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, мотивував у вироку свій висновок про неможливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
У зв'язку з цим, призначене обвинуваченому покарання у виді 4 років позбавлення волі за тяжкий злочин та за сукупністю злочинів, як за своїм видом, так і розміром, не може бути визнано явно несправедливим внаслідок суворості і служити підставою для зміни вироку, як про це ставить питання в апеляції ОСОБА_1
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України та ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
С У Д Д І:
БалацькаГ.О. Мосьондз І.А. Сілкова І.М.