Справа №2-734

2009 року                                    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    08 січня 2009 року Іллічівській міській суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Журавля П.І.,

при секретарі Рожкован К.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1.,

відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом виконавчого комітету Іллічівської міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування зайва виплаченої компенсації за  використання власного автомобілю,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2008 року виконавчий комітет Іллічівської міської  ради звернувся до Іллічівського міського суду з вказаним позовом( а.с.2-3).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до плану роботи на третій квартал 2008 року, на підставі направлень від 30 вересня 2008 року № 981-983; від 23 жовтня 2008 року № 1092, 1093, виданих виконуючим обов'язки начальника КРУ в Одеській області, ревізійною групою проведена ревізія фінансово-господарської діяльності управління капітального будівництва Іллічівської міської ради за період з 01.04.2006 року по 01.07.2008 року. Ревізією КРУ було встановлено, що на підставі розпоряджень Іллічівського  міського голови від 09.02.2006 року №86; від 23.01.2007 року №33; від 18.01.2008 року №33, в період що підлягав ревізії відповідачу проводилась компенсація за використання особистого автотранспорту. Вказані виплати суперечать абз. 2 п. 4 спільного Наказу Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України «Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання» від 12.11.1993 року № 88, а саме компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок виплачується керівним працівникам підприємств, установи (керівник підприємства, установи, його заступники). Таким чином, за період з 01.04.2006 року по 01.07.2008 року ОСОБА_2. (відповідачу)  безпідставно виплачено компенсації за використання власного автомобіля у сумі 20290,08 гривень. Листом від 16.12.2008 року №15-08-28\4644 КРУ в Одеській області запропоновано виконавчим органам Іллічівської міської ради у разі неповного відшкодування завданих збитків ініціювати цивільний позов на винних осіб.  

За таких обставин він (позивач) вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

В судовому засіданні при попередньому слуханні справи представник позивача підтримав заявлені вимоги та просить їх задовольнити.

     Відповідач ОСОБА_2. у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що порушення фінансової дисципліни з приводу виплати йому (відповідачу) компенсації за використання власного автомобілю сталося не з його (відповідача) вини, оскільки ця компенсація була встановлена за одноособовою ініціативою позивача ( а.с.20-22).

Заслухавши представника позивача, відповідача Котляра О.М., дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, за слідуючими підставами.

Судом встановлено, що згідно Акту ревізії фінансової-господарської діяльності управління капітального будівництва Іллічівської міської ради від 28.11.2008 року №08-13\454 за період з 01.04.2006 року по 01.07.2008 року, складеного Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області, на підставі розпоряджень Іллічівського міського голови від 09.02.2006 року №86; від 23.01.2007 року №33; від 18.01.2008 року №33, ОСОБА_2.  проводилась компенсація за використання особистого автотранспорту для службових поїздок.

Вказаним Актом встановлено, що відповідач порушив  вимоги спільного наказу Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України «Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання» від 12.11.1993 року № 88( 14-17). 

Згідно приписів, закріплених в постанові КМ України від 20.04.2006 року «Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою»,винна  особа - це посадова та матеріально відповідальна особа, з вини якої порушено законодавство під час проведення фінансово-господарських операцій.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Актом ревізії фінансово-господарської діяльності не були встановлені обставини, за якими з вини ОСОБА_2. було завдано шкоди виконавчому комітету Іллічівської міської ради. Крім того, з матеріалів справи безперечно вбачається, що компенсація відповідачу витрат за використання власного автомобілю проводилось за одноособовою ініціативою позивача на підставі розпоряджень міського голови від 09.02.2006 року №86; від 23.01.2007 року №33; від 18.01.2008 року №33,( а.с.5,6,8,9,10).

Намагання стягнути з відповідача шкоду, заподіяну виконавчому комітету Іллічівської міської ради у повному її розмірі є порушенням норм чинного трудового законодавства України.

Так, у  ст. 130 Кодексу законів про працю України закріплена норма, згідно якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно з приписами п. 2 ст. 133 КЗпП України обмежену матеріальну відповідальність несуть: керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Враховуючи те, що вина відповідача щодо нанесення матеріальної шкоди в межах і порядку, передбачених законодавством не встановлена, та відповідно до законодавства на  відповідача повинна покладатись обмежена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу при виконанні трудових обов'язків, тому вимога стосовно стягнення з відповідача коштів у повному розмірі шкоди, тобто 20290,08 гривень є незаконною.

Отож, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

 У задоволенні позову Виконавчого комітету Іллічівської міської ради до ОСОБА_2 відмовити повністю.

 Всі судові витрати покласти на позивача.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                            Журавель П.І.