Головуючий суду 1 інстанції - Рімашевська О.В.

Доповідач - Ступіна Я.Ю.

Справа № 412/969/14-ц

Провадження № 22ц/782/2466/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Ступіної Я. Ю.,

суддів: Коновалової В. А., Темнікової В. І.,

при секретарі Івасенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ "Краснодонвугілля" на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 16 травня 2014 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Краснодонвугілля", за участю третьої особи: відділення ВД Фонду ССНВ України в м. Краснодоні Луганської області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров'я,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 16.05.2014 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров'я, 9 000,00 грн. та на користь держави 243,60 грн. судового збору; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необгрунованістю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити, збільшити розмір стягнутої з відповідача на його користь суми на відшкодування моральної шкоди до 40 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник відповідача Котовська Н.І. підтримала апеляційну скаргу відповідача, просила її задовольнити, а апеляційну скаргу позивача не визнала, просила відмовити в її задоволені.

Позивач та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи, оскільки про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача Котовської Н.І., перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, позивач тривалий час: з 1983 р. по 2011 р. працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості; 25.11.2011 був звільнений відповідачем за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.

Висновком МСЕК від 27.12.2011 позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності з 20.12.2011 безстроково, в тому числі: 25% - хронічний бронхіт, 15% - двобічна сенсоневральна приглухуватість.

Згідно із висновком комісії розслідування хронічного професійного захворювання позивача його праця протягом тривалого часу в умовах, де технологічний процес та обладнання що використовується, є причинами виділення вугільно-породного пилу у концентраціях, що перевищують граничнодопустимі норми. Згідно з висновками атестації робочих місць за умовами праці 2006 та 2011 років технічний та організаційний рівень робочого місця не відповідає вимогам стандартів системи безпеки праці. Причина виникнення профзахворювання: перевищення норм показників запиленості робочої зони, підвищені та знижені температури повітря робочої зони та перевищення норм локальної вібрації.

У період з 04.12.2013 по 16.12.2013 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку із зазначеними хворобами.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що через тривалий час роботи в шкідливих умовах праці на підприємствах відповідача, позивач набув ряд хронічних захворювань, що призвело до погіршення стану здоров'я, наявності фізичного дискомфорту та фізичної болі, внаслідок чого позивачу заподіяна моральна шкода.

Такі висновки суду є законними і обґрунтованими.

Оскільки професійне захворювання з втратою професійної працездатності позивачем отримані внаслідок не створення відповідачем належних умов праці, тобто з вини відповідача, що підтверджується матеріалами справи, що вимагає періодичного лікування позивача, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків позивача та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, то суд дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ч.2 ст. 153, ст. 237-1 КЗпП України.

При цьому суд на підставі ч. 2 ст. 214, ст. 360-7 ЦПК України, врахував правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від № 6-26 цс 12 від 18.04.2012 щодо застосування правової норми у правовідносинах про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд посилався на норми ст. 1167 ЦК України є необґрунтованими, оскільки суд при вирішені спору керувався положеннями ч.2 ст. 153 та ст. 237-1 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні медичні документи, що підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди, а саме висновок експертизи про наявність у позивача моральних страждань не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доведення цих обставин із боку позивача можливе на підставі доказів, перелічених у статті 57 ЦПК України. До таких доказів належить і висновок експертизи, проте він не є як єдиним можливим і достатнім доказом спричинення моральної шкоди, так і підставою визначення її розміру, так як згідно з ч. 2 статті 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.

У разі, якщо відповідач не погоджується з доводами позивача про наявність моральної шкоди та її розміру, то відповідач, відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення такої експертизи. Як вбачається із матеріалів справи відповідачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції клопотань про призначення експертизи не заявлялося.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК щодо допустимості доказів, норми КЗпП або будь-якій інший закон не вимагає підтвердження саме висновком МСЕК наявність моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом, встановлений ст. 233 КЗпП України, оскільки відповідно до п. 3 ч.1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) позовна давність не поширюється. Аналогічні роз'яснення надано у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами).

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 9 000,00 грн., суд правильно врахував характер і обсяг фізичних і душевних страждань, які зазнав і продовжує зазнавати позивач; встановлення ступеня втрати професійної працездатності у розмірі 40 %, вимушеність змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя, звуженості кола спілкування, необхідності періодичного лікування.

Доводи апеляційних скарг позивача і відповідача щодо розміру стягнутої з відповідача суми моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки визначений з врахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами) судом розмір такої шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості, що передбачено ч.3 ст. 23 ЦК.

Таким чином суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ "Краснодонвугілля" відхилити.

Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 16 травня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий

Cудді: