Справа № 256/3301/14-ц
2/256/1583/2014
РІШЕННЯ
Іменем України
/заочне/
25 червня 2014 року м. Донецьк
Калінінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Домарєва О.В.,
при секретарі Вашкулатової Н.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Реєстраційна служба Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку «Про припинення права власності», -
ВСТАНОВИВ:
13.05.2014 року позивач звернувся до суду із позовом, яким просив припинити право власності ОСОБА_2 на знищені об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати Реєстраційну службу Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права власності відповідачки на знищені об'єкти нерухомості, а також закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу за цим нерухомим майном.
Представник позивача надав заяву, якою просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, не повідомивши про причини не явки, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у зв'язку з чим на підставі п. 4 ст. 169 ЦПК України, суд ухвалив справу розглянути у його відсутність на підставі наявних у справі матеріалів. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав листа, згідно якого просив справу розглядати без його участі та винести рішення відповідно до діючого законодавства.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовна заява є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Донецької міської раді «Єдиний дозвільний центр» з заявою про вибір місця розташування земельної ділянки та передачу її безоплатно у власність для будівництва та обслуговуванні житлового будинку, господарських будівель та споруджень, що була зареєстрована за №02001161. У заяві він зазначав бажану площу земельної ділянки у розмірі 0,10 гектарів.
Разом із заявою від 14.11.2012 року ОСОБА_1 було подано графічні матеріали (викопіювання із генерального плату 1:500 та 1:200). На вказаних викопіюваннях було зазначено земельну ділянку приблизною площею 0,10 гектарів, яку позивач бажав отримати у власність, обстеження якої 01 жовтня 2012 року проведено комісією у складі архітектора Калінінського району, головного спеціаліста УЗР Донецької міської ради та спеціаліста комунального відділу житлово- комунального господарства Калінінської райради, за результатами якого складено відповідний акт. Відповідно до положень акту вказана земельна ділянка була визначена як вільна від забудови, огорожа відсутня та знаходиться в антисанітарному стані. Також комісія зробила висновок про можливість надання цієї земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд.
Начальник Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради надав до Донецької міської ради висновок від 29.01.2013 року № 01/17-348 «Про можливість відводу земельної ділянки гр. ОСОБА_1», згідно якого головне управління містобудування та архітектури міської ради, розглянувши матеріали вибору місця розташування земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку орієнтовною площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_2, надані гр. ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3, повідомляє, що запитуєма земельна ділянка відповідає матеріалам генерального плану міста Донецька до 2031 року та може бути надана для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських будівель
24 липня 2013 року рішенням Донецької міської ради № 33/247 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності з подальшою передачею у власність для і будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на перехресті АДРЕСА_2.
Згідно акту комісії у складі архітектора Калінінського району, головного спеціаліста УЗР Донецької міської ради та спеціаліста комунального відділу житлово-комунального господарства Калінінської райради від 01.10.2012 р. - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2 є повністю зруйнований та земельна ділянка є вільною від забудови та знаходиться в антисанітарному стані.
Зазначені обставини об'єктивно підтверджені фотоматеріалами, долученими позивачем до матеріалів справи.
Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 має юридичне право власності на фактично знищений житловий будинок, а земельна ділянка є вільною від забудови та знаходиться в антисанітарному стані.
Також встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з заявою щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не зверталася.
Разом з тим, аналізуючи законність та обгтунтованість позовних вимог, судом врахуються наступні положення Закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник мана має права вимагати усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження своїм майном.
При цьому ст. 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положення глави 29 цього кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України - право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.
А відповідно до положень ст. 349 ЦК України - право власності на майно припиняється у разі його знищення.
Відповідно до ст. 10 ч. 2, 3 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 13 Закону "Про власність" об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення, набуті з передбачених законом підстав.
Згідно з вимогами ч 1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У відповідності до ч 1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст. 331 ч. 2 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно ст. 3 ч. 1, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст. 4 ч. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 6.1. Наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 7.02.2002 р. «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
Аналіз наведених обставин справи свідчить про фактичне припинення права власності відповідачки ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку фізичним знищення майна, що свідчить про відсутність речово-правових відносини.
Разом з тим, з урахуванням сукупності наведених обставин та вимог закону, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними та необгрунтованими,, оскільки позивачем не надано об'єктивних доказів на підтвердження порушення його охоронюваних законом набутих прав прав відносно земельної ділянки збоку відповідачки, а також доказів тієї обставини, що позивач відноситься до визначеного законом кола осіб, які мають повноваження вимагати припинення права власності на знищені об'єкти нерухомості.
На підставі викладеного, керуючись ст.13 Закону України «Про власність», ст.ст. 328, 346, 349, 391, 392, 396 ЦК України,ст.ст. 2,3,4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Реєстраційна служба Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку «Про припинення права власності» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії
Суддя О. В. Домарєв
25.06.2014