УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №278/5040/13-ц Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В.І.
Категорія 59 Доповідач Борисюк Р. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Матюшенка І.В., Галацевич О.М.
з участю секретаря
судового засідання Ходаківської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення майнової і моральної шкоди,
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, після уточнення позовних вимог просив зобов'язати ОСОБА_3 звільнити незаконно зайняту літню кухню, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом виселення, а також зобов'язати відповідачів знести самовільно збудований паркан за вищевказаною адресою, відновити пошкоджене асфальтоване покриття, брущатку та встановити металеву браму і металевий паркан від вул. Щорса за вказаною адресою. Крім того, стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду в сумі 11300 грн. 00 коп. та 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди, і покласти на останніх судові витрати в рівних частинах.
В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_3 самовільно вселився і проживає в його літній кухні. Також останній встановив паркан, внаслідок чого було пошкоджено тверде покриття подвір'я, демонтовано металеву браму та металевий паркан з вулиці Щорса. Відтак позивач позбавлений можливості користуватися своїм подвір'ям, нерухомістю, втратив можливість обслуговувати свій будинок та у нього відсутній доступ до літньої кухні.
Крім того, ОСОБА_3 спільними діями з ОСОБА_4 у червні 2012 року зруйнував нерухоме майно позивача: баню, хлів і частково пошкодили сарай. Також викрадено холодильник та металевий чавун, викинуто на вулицю майно, яке зберігалося у цих приміщеннях. Вказаними діями відповідачів йому спричинено матеріальну та моральну шкоду.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року позов задоволено частково, ухвалено усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні літньою кухнею, що розташована в АДРЕСА_1, шляхом виселення з неї ОСОБА_3 Вирішено питання судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить частково скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема порушені вимоги ст. 212 ЦПК України та ст. 376, 391 ЦК України. Суд не дав належної оцінки наданим доказам, не врахував ту обставину, що відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що розібрав його майно, а саме баню, хлів, частково пошкодив сарай. Також відповідач не заперечив, що побудував паркан і не надав на це дозвільних документів.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Останній вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не врахував, що за договором дарування будинку з відповідними господарськими та побутовими спорудами до позивача право власності на літню кухню не переходило. Крім того, ним розроблений проект на будівництво індивідуального житлового будинку, згідно якого на місці літньої кухні будується новий будинок.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а скарга ОСОБА_3 повинна бути задоволена частково із наступних підстав.
Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається із ухвали апеляційного суду Житомирської області від 05.05.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Сінгурівської сільської ради, комунального підприємства «Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконними та скасування рішення та свідоцтва на право власності, приміщення під літерою «Б», яке у договорі дарування названо сараєм, а у технічному паспорті літньою кухнею, було предметом договору дарування від 13.08.2008 року, за яким ОСОБА_5 подарувала сину ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
Доказів на підтвердження того, що до складу належного ОСОБА_2 домоволодіння входить ще одна самовільно збудована літня кухня ОСОБА_3 не надав.
Також відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 має право власності або користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та право власності або користування літньою кухнею під літерою «Б», яка за його твердженням є самовільно збудованою( а.с. 109).
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно зайняв літню кухню в АДРЕСА_1 і у відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У той же час, суд помилково постановив рішення про усунення перешкод щодо користування ОСОБА_2 літньою кухнею шляхом виселення з неї ОСОБА_3
Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Виходячи з вищенаведеної норми, літня кухня не відноситься до житла, тому в цій частині судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про зобов'язання ОСОБА_3 звільнити незаконно зайняту літню кухню, що розташована по АДРЕСА_1.
Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції відмовив у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знести самовільно збудований паркан по АДРЕСА_1, відновити пошкоджене асфальтоване покриття, брущатку та встановити металеву браму і металевий паркан за вказаною адресою.
А також щодо вимоги про стягнення із відповідачів на його користь матеріальної шкоди в сумі 11300 грн. та 5000 грн. моральної шкоди, яка була заподіяна внаслідок руйнування бані, хліва, знищення іншого майна, яке зберігалося у цих приміщеннях. А також часткового пошкодження сараю, викрадення холодильника та металевого чавуна.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки позивач не надав суду доказів, які підтверджують його право власності або користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, факт знаходження, знищення брами та металевого паркану, вчинення інших неправомірних дій і заподіяння майнової та моральної шкоди на вище вказану суму відповідачами.
При таких обставинах в цій частині судове рішення повинно бути залишене без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_2 без задоволення, оскільки доводи його апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року в частині усунення перешкод ОСОБА_2 в користуванні літньою кухнею, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом виселення з неї ОСОБА_3 - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Зобов’язати ОСОБА_3 звільнити незаконно зайняту літню кухню, що розташована по АДРЕСА_1.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Судді