УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/1738/13-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/1471/К/14 суддя: Чайкіна О.В.
Категорія - 26 (I) Суддя-доповідач - Бондар Я.М.
УХВАЛА
Іменем України
25 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Соколан Н.О.
при секретарі - Бевзі М.О.,
за участі - представника відповідача - Некрасової Катерини Олександрівни,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат") про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 20.06.2011 року йому встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 35%, з них 10% по хронічному бронхіту, 25% - по радикулопатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, периферичним нейроваскулярним сидромом, двобічним плечолопатковим періартрозом ПФС першого-другого ст., остеоартрозом ліктьових суглобів у поєднанні з періартрозом, ПФ першого ст., з 18 липня 2011 року безстроково.
Вважав, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, а тому просив стягнути на його користь з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат " 104899,90 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. Стягнуто з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" судовий збір на користь держави у розмірі 243,70 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" ставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом не взято до уваги, що розмір стягнутої шкоди значно завищений та не відповідає засадам розумності та справедливості відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Позивач при працевлаштуванні був під підпис поінформований про шкідливі умови праці та добровільно виконував такі роботи. Судом не враховано, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок з відшкодування шкоди повинен Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 в період з 04.03.1991 року по 20.04.2013 року працював у шкідливих умовах у ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", яке є правонаступником тресту «Кривбасшахтобуд» шахта «Родіна» та ШБУ ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" підземним прохідником (а.с. 20-23).
Працюючи протягом тривалого часу, впродовж 17 років в умовах важкої фізичної праці та підвищеного рівня запиленості повітря робочої зони, що перевищувала допустимий рівень ГДК, позивач отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 20 липня 2011 року (а.с. 5) йому встановлено 35% втрати професійної працездатності, з яких: 10% по хронічному бронхіту, 25% - по радикулопатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, периферичним нейроваскулярним сидромом, двобічним плечолопатковим періартрозом ПФС першого-другого ст., остеоартрозом ліктьових суглобів у поєднанні з періартрозом, ПФ першого ст., з 18 липня 2011 року безстроково.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Висновок суду також підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання №22 від 24.05.2012 року (а.с. 3-4), яким встановлено, що причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 17 років в умовах важкої праці та запиленості робочої зони, що перевищували ГДК, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював позивач, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці", якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно ст.ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції правильно встановив правові відносини сторін та застосував відповідні норми матеріального права.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному оскільки згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 24.05.2012 року причиною професійного захворювання позивача є робота позивача протягом 17 років на підприємстві відповідача в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки згідно ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи представника відповідача про відсутність обов'язку ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2011 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_3, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з червня 2011 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції судової практики щодо розгляду аналогічних справи є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст.8 ЦПК України).
Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.
Суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь впливу шкідливих факторів на позивача інших підприємств, на яких він працював, тривалість роботи позивача на ПАТ "Кривбасзалізрудком", конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: