УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 р. Справа № 9104/179777/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Левицької Н. Г., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року по справі №2а - 6273/12/1370 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 04 липня 2012 року та від 05 липня 2012 року, -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби і просив скасувати податкові повідомлення - рішення: №0011621700, №0011601700 та №0011611700 від 04 липня 2012 року; №0000512380 від 05 липня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при проведенні перевірки прийшов до помилкових висновків про порушення відповідних положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України за період із 27 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року і відповідно про ненарахування та несплату податку з доходів фізичних осіб на суму 6 418 гривень 75 коп. та 476 гривень 72 коп., а також про порушення порядку заповнення податкової звітності форми №1ДФ та невиконання щоденного друку на РРО фіскальних звітних чеків, так як він не знав чи наймані працівники є підприємцями та чи отримують вони дохід. В ході перевірки були представлені усі первинні документи, проте відповідачем вони не були враховані. Крім цього, позивач зазначає, що перевірка касової дисципліни здійснюється при проведенні фактичних, а не документальних виїзних перевірок, а відтак податкове повідомлення - рішення не приймається. Він є податковим агентом для фізичних осіб, проте не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує його державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, згідно змісту яких за наслідком проведеної перевірки виявлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що позивач у 2010 році двом найманим працівникам до заробітної плати безпідставно застосовував податкову соціальну пільгу, в то час як ці працівники отримували доходи від підприємницької діяльності. Також, встановлено завищення валових витрат на суму 42 791 гривню 69 коп., яка не підтверджена відповідними документами. Крім цього, перевіркою встановлено невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО і не збереження контрольної стрічки протягом встановленого терміну. Відтак оспорювані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 04 липня 2012 року та від 05 липня 2012 року відмовлено.

Позивач не погодився із таким судовим рішенням і в порядку апеляційного оскарження подав на вказану постанову суду до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на ті обставини, що позивач не є податковим агентом фізичних осіб, які є підприємцями і позивач не зобов'язаний вказувати в розрахунку форми 1 - ДФ інформацію про контрагентів - фізичних осіб, якщо такі особи є підприємцями. Також, позивач не зобов'язаний знати, що найманий працівник, щодо якого була застосована податкова соціальна пільга, є підприємцем. Щодо включення до валових витрат 42 791 гривні 99 коп. без підтверджуючих документів, такі документи були подані і знаходяться у матеріалах справи. Крім цього, проведена перевірка не охоплює питань дотримання фінансової дисципліни. Тобто, висновки перевірки є безпідставними, а тому протиправними є і прийняті на підставі цих висновків податкові повідомлення - рішення.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що в ході перевірки виявлені порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що у свою чергу призвело до недонарахування та несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, а також невиконання щоденного друку на РРО фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО за 01 липня 2011 року. Тому, податкові повідомлення - рішення прийняті законно і обґрунтовано.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, 23 квітня 2010 року зареєстрований Самбірською міською радою як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії НОМЕР_1. Також, позивач із 27 квітня 2010 року перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби.

Відповідачем із 05 по 14 червня 2012 року проведено документальну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 27 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої 20 червня 2012 року складено Акт перевірки №451/17 - 20/227422081. Згідно висновків перевірки, в ході її проведення виявлено порушення позивачем: вимог пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 476 гривень 72 коп. та встановлено не донарахування та не сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 6 418 гривень 75 коп..; п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, в результаті чого застосована штрафна санкція по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2 040 гривень; п. п. 9, 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо невиконання щоденного друку на РРО фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО за 01 липня 2011 року, і незбереження контрольної стрічки протягом встановленого законодавством терміну.

На підставі висновків перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: 04 липня 2012 року за №0011621700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 2 040 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 04 липня 2012 року №0011601700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 476 гривень 72 коп. - основного платежу та 119 гривень 18 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 04 липня 2012 року за №0011611700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 6 418 гривень 75 коп. - за основним платежем та на 1 604 гривні 69 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 05 липня 2012 року за №0000512380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 510 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Підставою для прийняття таких рішень були виявлені в ході перевірки факти, що із 27 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року позивач у встановлені терміни подавав до податкового органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку за встановленою формою №1ДФ. Податкові розрахунки за перший, другий, третій та четвертий квартали 2011 року подані до податкового органу , проте заповнені не у повному обсязі: упущено відомості про суми доходів нарахованих та виплачених за надані послуги по оренді приміщень укладених з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, чим було порушено п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Зокрема, у 2010 році найманим працівникам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 позивач до заробітної плати безпідставно застосував податкову соціальну пільгу, в той час як ці працівники одночасно отримували доходи від підприємницької діяльності, що є порушенням вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Також, у четвертому кварталі 2010 року позивач занизив чистий дохід в розмірі 42 791 гривень 69 коп. в результаті включення у валові витрати четвертого кварталу 2010 року вказаної суми, яка не підтверджена накладними, товарними чеками, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документам, в результаті чого не донараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 6 418 гривень 75 коп..

Крім цього, в ході перевірки встановлено невиконання позивачем щоденного друку на РРО фіскального звітного чека та його зберігання в КОРО за 01 липня 2011 року, а також виявлено не збереження контрольної стрічки протягом встановленого законодавством терміну.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного

У відповідності до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих та сплачених на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Згідно пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Також, згідно з пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8 ст. 8 цього ж Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню)до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно п. 9 та п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Відповідно до матеріалів справи податкові розрахунки не містять повних відомостей про суми доходів нарахованих та виплачених за послуги по оренді приміщень.

В матеріалах справи наявні трудові договори укладені позивачем з найманими працівниками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і заяви останніх про застосування соціальної пільги до нарахованої їм заробітної плати, а відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію вищезгаданих працівників як фізичних осіб - підприємців та довідок податкового органу вказані особи отримали у 2010 році доходи від підприємницької діяльності, згідно поданих ними звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку та декларації.

Також, протягом періоду проведення перевірки первинні документи, що вимагались відповідачем , надані не були, а відтак надання суду видаткових накладних на горілчані та тютюнові вироби, товарно - транспортних накладних та податкових накладних за травень-жовтень 2010 року як на підтвердження наявності таких на товар, що придбавався позивачем, суму 42 791 гривня 69 коп. щодо придбання якого відображено у валових витратах четвертого кварталу 2010 року, не може бути враховане судом.

Крім цього в перелік питань перевірки позивача входила перевірка касової дисципліни і встановлені порушення мали місце 01 липня 2011 року, тобто в межах періоду, що був охоплений перевіркою.

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судами та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти позову, виходячи з положень вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок відповідача про зазначені в акті перевірки порушення є законним та обґрунтованим, а відтак оспорювані рішення про застосування штрафних санкцій відповідають критеріям, визначеним ст. 2 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, доводи апеляційної скарги з посиланням на відповідні обставини не враховуються колегією суддів апеляційного суду у своїх висновках, так як на ці обставини позивач посилався при обґрунтуванні своїх позовних вимог і цим обставинам та доводам було дано правильну правову оцінку судом першої інстанції. Крім цього такі доводи відповідача не узгоджуються із відповідними положеннями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року по справі №2а - 6273/12/1370 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 04 липня 2012 року та від 05 липня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі копії ухвали, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Н.Г. Левицька

І. О. Яворський