Справа № 407/932/14-к

1-кп/407/196/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Чигриної Л.Г.

при секретарі Воробйовій С.В.

за участю прокурора Вадімова А.П.

за участю сторін кримінального провадження: потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Антрацит

матеріали кримінального провадження № 12014130130000281 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

який народився у с. Колпаково Антрацитівського району Луганської області,

громадянина України, з середньо – спеціальною освітою, не одруженого,

раніше не засудженого, який не працює, який зареєстрований та проживає

за адресою:АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 164 ч. 1 КК України при наступних обставинах.

Згідно рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29.03.2007 року, обвинувачений ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку,але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 16.03.2007 року і до повноліття дитини.

Однак, обвинувачений ОСОБА_2, достовірно знаючи про необхідність щомісячної сплати встановлених рішенням суду аліментів, злісно ухиляється від їх сплати, не працює, на обліку в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості не значиться, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, внаслідок чого за період з 16.03.2007 року по 01.02.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 18 836 гр. 08 коп., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провинність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України, при вищевикладених обставинах визнав повністю та пояснив, що він дійсно зобов'язаний до сплати аліментних платежів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку,але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісячно,починаючи з 16.03.2007 року і до повноліття дитини, однак аліменти не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість. Він частково сплатив заборгованість, саме: 25.02.2014 року - в сумі 1000 гр., 07.03.2014 року - в сумі 12 000 гр., 24.04.2014 року - в сумі 1 220 гр..

Решту суми заборгованості зобов'язується сплатити протягом 2 - х місяців, а також сплачувати поточні аліментні платежі.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

- Свідченнями потерпілої ОСОБА_1, яка суду пояснила, що ОСОБА_2 зобов'язаний до сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку,але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 16.03.2007 року і до повноліття дитини.

Аліментні платежі ОСОБА_2 не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 18 836 гр. 08 коп.

У період з лютого по квітень 2014 року обвинувачений ОСОБА_2 частково сплатив заборгованість по аліментам : 25.02.2014 року - в сумі 1000 гр., 07.03.2014 року - в сумі 12 000 гр., 24.04.2014 року - в сумі 1 220 гр. а всього 14 220 гр.

- Довідкою ВДВС Антрацитівського міськрайонного управління юстиції від 07.02.2014 року про розмір заборгованості обвинуваченого ОСОБА_2, яка за період з 16.03.2007 року по 01.02.2014 року склала суму у розмірі 18 836 гр. 08 коп., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. ( а.с. 12)

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності його позиції та роз'яснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Розгляд судового провадження провадився відносно обвинуваченого ОСОБА_2 в межах пред'явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення під час судового провадження доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями, скоїв злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), оскільки він не працював, аліменти не платив, на попередження державного виконавця не реагував, що призвело до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, який сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, а провинну його повністю доказаною.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони (а.с. 40,41) є особою, яка раніше не засуджувалась (а.с. 39,36).

Пом'якшуючою обставиною щодо обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає його щире каяття.

Обтяжуючих обставин щодо обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

З урахуванням обставин, характеру, ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_2,думки потерпілої ОСОБА_1, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 правила ст.ст.75,76 КК України, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням.

Речових доказів не має.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 370,374,395 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 ( одного) року обмеження волі, а відповідно до ст.ст. 75,76 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, строком на 1 ( один) рік, поклавши на ОСОБА_2 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - особисте зобов'язання.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Антрацитівського

міськрайонного суду Л. Г. Чигрина