КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа№ 5011-71/13110-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Фесенко А.В.

за участю представників

від позивача: Черей О.В., дов. № 1230/12 від 21.09.2013р.

від відповідача: Андрусенко Ю.С., дов. № 24-12/115-Д від 24.12.2013р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну Державного підприємства "Вугілля України"

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 21.05.2014 р.

у справі № 5011-71/13110-2012 (суддя Нечай О.В.)

за заявою Державного підприємства "Вугілля України"

про відстрочку виконання рішення господарського суду

міста Києва від 21.11.2012 р. у справі

№ 5011-71/13110-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Державного підприємства "Вугілля України"

про стягнення заборгованості за Договором про

відкриття кредитної лінії № 81/11 від 22.07.2011р. в

розмірі 401 888 875,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 81/11 від 22.07.2011 р. в розмірі 401 888 875,13 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2012 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість по кредиту в розмірі 390 000 000 грн. 00 коп., пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 8 950 819 грн. 67 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 2 909 016 грн. 39 коп., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 29 039 грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 64 380 грн. 00 коп.

13.05.2014 р. представником Державного підприємства "Вугілля України" через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2012 р. у справі № 5011-71/13110-2012 на три роки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2014р. у справі № 5011-71/13110/2012 у задоволенні заяви Державного підприємства "Вугілля України" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 р. у справі № 5011-71/13110-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 81/11 від 22.07.2011 р. в розмірі 401 888 875,13 грн. на три роки відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Державне підприємство "Вугілля України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.05.2014р. у справі № 5011-71/13110/2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2012 р. у справі № 5011-71/13110-2012 на один роки.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Відповідно до п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9 (далі - Постанова) відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Згідно з п. 7.2. Постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення заявник зазначає про скрутне матеріальне становище та у якості доказів надав суду, зокрема, Консолідований звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2013 рік та Консолідований звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2014 р.

У своїх запереченнях на заяву про відстрочку виконання рішення суду позивач надав суду інформацію про те, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було видано наказ № 554 від 02.08.2013 р., яким було затверджено план ліквідації Державного підприємства "Вугілля України" до грудня 2015 р.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.08.2013 р. № 554 було затверджено План ліквідації Державного підприємства "Вугілля України", з якого вбачається, що зазначене підприємство буде ліквідовано в грудні 2015 р.

Разом з тим, посилання на ускладення фінансового стану у майбутньому не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення.

Складний фінансовий стан відповідача є наслідком господарської діяльності боржника, а не в силу об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання рішень суду, у той час, як ст. 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що підприємство буде ліквідоване в грудні 2015року. Посилання апелянта на Наказ Міністерством енергетики та вугільної промисловості України від 04.06.2014р. № 407 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міненерговугілля від 02.08.2013р. № 554» не можуть бути покладення в основу рішення, оскільки на момент розгляду заяви судом першої інстанції, зазначений наказ був чинний і мав правові наслідки.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду м. Києва від 21.05.2014р. у справі № 5011-71/13110/2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.05.2014р. у справі № 5011-71/13110/2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-71/13110-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков