ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 червня 2014 року м. Київ В/800/2539/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши заяву Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014

у справі № 2а-6931/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт»

до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську,

2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Ленінська ОДПІ у м.Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014 з мотивів неоднакового застосування цим судом одних тих самих норм матеріального права - п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: ухвали, щодо якої подана заява про перегляд, та ухвали цього ж суду від 22.07.2010 у справі № 7/51-2007 за позовом ЗАТ «Мукачівській лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 07.06.2012 у справі № 2а-6244/10/1270 за позовом ТОВ «Восточна енергетична компанія» до Ленінської МДПІ про стягнення бюджетного відшкодування та від 16.06.2011 у справі № 2-а-11098/08 за позовом ТОВ «Донвнешторг» до ГУ Держказначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості.

Колегія суддів вважає за правильне відмовити у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України судових рішень, зважаючи на таке.

Заявник, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права посилається на справу № 7/51-2007 за позовом ЗАТ «Мукачівській лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій підставою для зменшення бюджетного відшкодування податкова інспекція визначала порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо сплати податку до бюджету.

Проте Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з визначених податковим органом вказаних вище підстав.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний Суд України наголосив на тому, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Надані заявником в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.06.2012 та від 16.06.2011, якими скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлені на новий розгляд до судів першої інстанції, не вирішують спору по суті і свідчать про неповноту встановлення судами обставин справи.

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі виключає висновок про ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, оскільки зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної справи. Ухвала суду касаційної інстанції про направлення справи на новий розгляд не розв'язує спору по суті.

Наведене виключає можливість допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області в допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н.Г. Пилипчук

Л.І. Бившева

О.В. Карась

М.О. Федоров

Ю.І. Цвіркун