ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2014 року Справа № 64/366-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПрокопанич Г.К.
суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ІСТЕНД Інтернешнл ЛЛС, США
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р.
у справі№ 64/366-10 господарського суду Харківської області
за позовом ІСТЕНД Інтернешнл ЛЛС, США
до1) ПрАТ "Креатив"; 2) ТОВ "РБП "Промстройстандарт"
простягнення заборгованості у розмірі 1 086 000 доларів США (8 611 980 грн.)
за участю представників:
від позивача- Стець Т.Б., дов. № 1342 від 23.03.2012 р.
від відповідача-1- Іванов С.І., дов. від 02.01.2014 р.
від відповідача-2- не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
ІСТЕНД Інтернешнл ЛЛС звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ЗАТ "Креатив" 1 086 000 дол. США та стягнення з ТОВ "РБП "Промстройстандарт" як з солідарного боржника 100 000 грн. В подальшому позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій відмовився від позовних вимог до відповідача-2 та просив стягнути з відповідача-1 суму авансового платежу в повному обсязі в розмірі 1 086 000 дол. США.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2010 р. у справі № 64/366-10 позов задоволено, стягнуто з ЗАТ "Креатив" на користь позивача 1 086 000 дол. США заборгованості.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р. у справі № 64/366-10 рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2011 р. у справі № 64/366-10 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 20.05.2014 р. частково задоволено заяву ПрАТ "Креатив", постанову Вищого господарського суду України від 30.06.2011 р. у справі № 64/366-10 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 р. касаційну скаргу ІСТЕНД Інтернешнл ЛЛС прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 18.06.2014 р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між позивачем та відповідачем-1 укладено контракт № 92 купівлі-продажу від 02.11.2004 р. (надалі - Контракт), за умовами якого продавець - ЗАТ "Креатив", зобов'язався продати покупцю - ІСТЕНД Інтернешнл ЛЛС, США олію соняшникову рафіновану дезодоровану марки "П" "Дивне" в ПЕТ пляжках 1 літр, а покупець прийняти та оплатити його на умовах даного контракту.
Відповідно до п. 3.1. Контракту товар поставляється залізничними вагонами продавця на умовах DAF кордон Україна відповідно до Міжнародних правил інтерпретації торгових термінів в редакції 200 року ("Інкотермс-2000").
Згідно з п. 3.2. Контракту отримувачем може бути третя особа, вказана у додатковій угоді до даного Контракту.
Пунктом 4.1. Контракту визначено, що строк дії даного договору до 30 квітня 2005 року, до повного виконання зобов'язань сторонами.
У відповідності з п. 4.2. Контракту поставка товару може здійснюватися партіями до 30 квітня 2005 року, відповідно до додаткових угод до даного контракту, до повного виконання зобов'язань сторонами.
У п. 5.2. Контракту передбачено, що вартість даного Контракту складає 500 000,16 доларів США.
Водночас, Додатковою угодою № 1 до Контракту від 02.11.2004 р. внесено зміни до п. 5.2. Контракту, відповідно до якого вартість даного Контракту складає 1 500 000,48 доларів США.
Пунктом 6.1. контракту встановлено, що форма оплати: 100 % передоплата.
Судами було встановлено, що на виконання умов контракту, згідно з довідкою з Парекс Банка від 12.05.2008 р. № 2.1.18.2/188 позивачем було здійснено оплату за олію соняшникову в розмірі 1 086 000 доларів США.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач на виконання умов контракту здійснив саме передоплату за умовами Контракту, в той час як відповідач-1 не здійснив свої зобов'язання за Контрактом щодо поставки товару.
Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірною позицією апеляційного господарського суду, що такі висновки місцевого господарського суду є необґрунтованими та передчасними, з огляду на наступне.
Положеннями ст.ст. 627, 629, 632 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як було зазначено вище, Додатковою угодою № 1 до Контракту від 02.11.2004 р. внесено зміни до п. 5.2. Контракту, відповідно до якого вартість даного Контракту складає 1 500 000,48 доларів США. Пунктом 6.1. контракту встановлено, що форма оплати: 100 % передоплата.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснив передоплату частково, тільки в сумі 1 086 000 доларів США, що є порушенням умов підписаного між сторонами Контракту та вимог чинного законодаства.
Крім того, згідно з п. 4 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.
Разом з тим, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, місцевим господарським судом при винесенні рішення взагалі не досліджувався контракт № 92 від 02.11.2004 р., оскільки на момент винесення рішення в матеріалах справи він взагалі був відсутній, натомість до позовної заяви позивачем було додано копію контракту № 92 від 27.10.2004 р., в той час як предметом розгляду даної справи є саме контракт № 92 від 02.11.2004 р., на порушення п. 4.2. якого і посилався позивач як на підставу стягнення 1 086 000 доларів США передоплати.
Також, судова колегія апеляційного господарського суду зазначила, що місцевим господарським судом не звернуто уваги на той факт, що відповідач-1 не мав фактичної можливості виконати свої зобов'язання за спірним контрактом № 92 від 02.11.2004 р., оскільки умовами контракту передбачено, що вантажоотримувач товару, місце куди потрібно доставити товар, станцію переходу кордону України сторони мали узгодити у додаткових угодах до контракту.
Колегією суддів апеляційної інстанції з'ясовано, що доказів укладання будь-яких додаткових угод, в яких містилися б необхідні відомості для поставки товару, позивачем не було надано.
Згідно з положеннями статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією апеляційного господарського суду стосовного того, що відсутні будь-які підстави вважати, що строк виконання зобов'язань за спірним контрактом настав, оскільки позивачем здійснена неповна передоплата за Контрактом, а також ним не представлені докази укладення додаткових угод, в яких містилися б необхідні відомості щодо місця поставки та вантажоотримувача товару, а отже відповідач-1 не міг виконати своїх зобов'язань щодо поставки товару відповідно до умов контракту.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов правомірних та обґрунтованих висновків про те, що при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області не повно дослідив всі обставини справи, що мають значення для справи, рішення було прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та з порушенням норм процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112, 11128 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ІСТЕНД Інтернешнл ЛЛС, США залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р. у справі № 64/366-10 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Суддя І.В. Алєєва
Суддя (доповідач) В.І. Татьков