Справа № 415/4738/13-к
Провадження № 11кп/782/676/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 року апеляційний суд Луганської області у складі:
Головуючого Кранга Л.С.,
Суддів: Буханько В.П., Рубльової О.Г.,
з участю секретаря Пундор А.О.,
прокурора Дербенець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську кримінальне провадження № 12013030240001121 за апеляцією захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 24 березня 2014 року, яким:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Лисичанська Луганської області, громадянин України, українець, який має професійно-технічну освіту, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, працює на шахті ім.Капустіна, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, проживає за адресою: АДРЕСА_5
засуджений за ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підстави ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
В С Т А Н О В И В :
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
В березні 2013 року, більш точна дата не встановлена, приблизно о 16 годині ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, знаходячись за адресою АДРЕСА_1 шляхом обману ОСОБА_4 заволодів її грошима в сумі 1000 грн., чим потерпілій ОСОБА_5 спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.
02.04.2013 року приблизно о 17 годині ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, знаходячись за адресою АДРЕСА_2, шляхом обману ОСОБА_6 заволодів грошима в сумі 5000 грн., чим потерпілій спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.
05.04.2013 року о 11 годині ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, шляхом обману ОСОБА_7, знаходячись біля будинку №6 по вулиці Нова м.Лисичанська намагався заволодіти належними потерпілій грошима у сумі 1400 грн., але не довів свій злочинний умисел до кінця по причинам не залежним від його волі, оскільки потерпіла ОСОБА_7 відмовилась передати йому гроші.
09.04.2013 року приблизно о 11 годині ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, шляхом обману ОСОБА_8, знаходячись за адресою АДРЕСА_3 заволодів грошима в розмірі 800 грн., чим потерпілій ОСОБА_8 спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.
10.04.2013 року приблизно о 14 годині 10 хвилин ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження шляхом обману ОСОБА_9, знаходячись біля будинку №45 по вул. Жовтневій м.Лисичанська заволодів грошима в розмірі 100 доларів США та 100 євро, що еквівалентно сумі 1841 грн., чим потерпілій ОСОБА_9 спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.
Вирок суду оскаржено.
В апеляції захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_2 вказує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не встановлена особа, яка телефонувала ОСОБА_3 та просила його заїхати до потерпілих і отримати від них гроші та відвезти їх у вказане ним місце. Вважає, що ОСОБА_3 не скоював злочинів, а надавав послуги таксі. Вважає, що при встановленні особи, яка скоїла злочини і щодо якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, буде з'ясовано, що ця особа діяла одна.
Просить вирок скасувати, кримінальне провадження закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_3 в суді.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора Дербенець К.В., яка вважала апеляцію захисника ОСОБА_2 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, вислухавши прокурора у судових дебатах, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду, щодо винуватості ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України є обґрунтованим і підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були досліджені судом першої інстанції у судовому засіданні.
Так, із показів обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що він у вільний від роботи час неофіційно без відповідного дозволу працював таксистом. У березні 2013 року йому зателефонував ОСОБА_10 і сказав, що по місту є заказ і сказав номер телефону того хто заказує таксі. На його дзвінок відповів чоловік, який відрекомендувався по імені ОСОБА_2 і сказав, що необхідно під'їхати за адресою, забрати гроші у сумі 1000 грн. і покласти їх на термінал, як хабар. Він прийшов за вказаною адресою, гроші в сумі 1000 грн. йому віддала жінка похилого віку, ці гроші він поклав на термінал. По іншим адресам, які вказані в обвинувальному акті, він також приходив за дорученням невідомої особи по імені ОСОБА_2, брав у людей гроші і переводив їх на терміналі невідомій особі, собі залишав, як визначав ОСОБА_2, по 100, 150 грн. за послуги. Його приїзди до цих людей не були несподіваними, тому що цим людям дзвонили і вони його очікували. По епізоду від 05.04.2013 року дійсно до нього виходила потерпіла ОСОБА_7 і сказала, що грошей у неї немає.
Крім показів обвинуваченого ОСОБА_3 в суді його вина підтверджується наступними доказами.
- показаннями свідка ОСОБА_10 в суді із яких вбачається, що він працює таксистом в м. Сєвєродонецьку. У квітні 2013 року на його мобільний телефон двічі поступали дзвінкі, один раз визначився номер «Лайф», просили машину. Оскільки він був зайнятим, віддав закази знайомому ОСОБА_3 і передав номер мобільного телефону. За гроші незнайомий нічого не говорив і він сам гроші ні від кого не збирав. Потім дізнався, що ОСОБА_3 отримував від цих замовлень гроші, які не передбачені тарифами, по 100, 150 грн. і 300 грн. Він зрозумів, що це якась афера.
За епізодом шахрайства щодо ОСОБА_5 від березня 2013 року.
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.06.2013 року, з якого вбачається, що ОСОБА_11 повідомила про заволодіння її грошима в сумі 1000 грн. шляхом шахрайства. При цьому вказала, що невідома особа по телефону приблизно в березні 2013 року сказала, що її онук попав до міліції. (а.с. 95).
За епізодом шахрайства щодо ОСОБА_6 від 02 квітня 2013 року.
- показами потерпілої ОСОБА_6 в суді, з яких вбачається, що 02 квітня 2013 року вона знаходилася у себе вдома. Їй на міський телефон подзвонив невідомий, представився слідчім і сказав, що її онук збив хлопця, той знаходиться в лікарні, необхідно передати 5000 грн., так як онука можуть позбавити волі на шість років. Невідомий також сказав, що гроші треба віддати таксисту. Оскільки у неї було тільки 3000 грн., вона зайняла ще 2000 грн. Гроші в сумі 5000 грн. вона передала ОСОБА_3, який під'їхав на таксі, сказав, що його ім'я ОСОБА_3, а прізвище назвав інше. Обвинувачений перелічив гроші, вона бачила, що в машині сидів високий хлопець. Коли внук приїхав додому і вона йому все розповила, він викликав міліцію;
- показами свідка ОСОБА_12 в суді, з яких вбачається, що 02 квітня 2013 року приблизно о 19 годині його бабуся ОСОБА_6 зателефонувала йому і розповіла, що їй дзвонили працівники міліції і сказали, що він збив людину і необхідно заплатити 5000 грн. чоловіку, який приїде на машині, що вона віддала йому 5000 грн. Коли він повернувся до дому, вони викликали працівників міліції;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_3, як особу, який шляхом шахрайства заволоділа її грошима в сумі 5000 грн. за попередньою змовою з невстановленою особою. (а.с. 108-109).
За епізодом шахрайства щодо ОСОБА_7 від 05 квітня 2013 року.
- показами потерпілої ОСОБА_7 в суді, з яких вбачається, що 05 квітня 2013 року їй зателефонували на міський телефон і сказали, що її онук когось побив і треба дати чоловіку, який приїде до неї 1400 грн. Грошей у неї не було і тому вона їх не віддала. Дійсно приїжджав на таксі чоловік, але нічого не вимагав, вона сказала, що грошей немає, онук був в цей час на роботі. Претензій до обвинуваченого не має.
За епізодом шахрайства щодо ОСОБА_8 від 09 квітня 2013 року.
- показами потерпілої ОСОБА_8 в суді, з яких вбачається, що 09 квітня 2013 року, приблизно о 11 годині, їй зателефонували на міський телефон, вона подумала, що дзвонить син так як голос був схожий. Як вона вважала, син сказав, що він побився, знаходиться в міліції і треба віддати 4000 грн., щоб його відпустили. Вона зателефонувала сину на роботу, але він не відповів і вона повірила, що син дійсно в міліції. Їй сказали, що за грошима приїде ОСОБА_13. Вона зняла з картки 800 грн. і пішла на вулицю. В цей час на машині темно-зеленого кольору під'їхав обвинувачений і вона віддала йому гроші в сумі 800 грн., останній їх недбало жбурнув і уїхав. Вона зателефонувала другому сину в Київ, від якого стало відоме, що син ОСОБА_14 не працює і що її обдурили.
За епізодом шахрайства щодо ОСОБА_9 від 10 квітня 2013 року.
- показами потерпілої ОСОБА_9 в суді, з яких вбачається, що 10 квітня 2013 року їй зателефонували на міський телефон. Вона почула голос сина, який сказав, що він в міліції. Потім з нею став говорити інший чоловік, який представився слідчим і сказав, що син вчинив злочин, побив чоловіка і потерпілий знаходиться в лікарні, тому треба 3000 грн., запросив у неї номер мобільного телефону. Вона подзвонила сину, але він не відповів. Чоловік, який представився слідчім сказав, щоб вона виходила на вулицю і віддала гроші водію ОСОБА_13. Вона вийшла на вулицю і побачила машину зеленого кольору, в машині сидів обвинувачений. Вона віддала йому гроші, потім подзвонила товаришеві сина, син був у друга і сказав, що все нормально і в міліції він не був. Після чого вони звернулися до міліції. Шкода їй не відшкодована;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_3, як особу, яка шляхом шахрайства заволоділа її грошима в сумі 100 доларів США і 100 євро, що еквівалентно сумі 1841 грн. (а.с. 115-116);
- чеком за №10042013142652 терміналу Т8201447, з якого вбачається, що 10 квітня 2013 року о 14 годині 26 хвилин 52 секунди з м. Лисичанську, вул. Леніна 56 було поповнення картки по номеру НОМЕР_1 на ім'я - ОСОБА_15, в сумі 1492,54 грн., комісія 7,46 грн., всього 1500 грн. (а.с. 53).
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 по епізоду від 05.04.2013 року за ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України як незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений повторно, за попередньою групою осіб, але злочинний умисел не був доведений до кінця, з причин, що не залежали від його волі, та по іншим епізодам за ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Доводи апеляції захисника ОСОБА_2 про те, що не встановлена особа, яка скоювала злочин, що ОСОБА_3 тільки надавав послуги таксі, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 не має дозволу на надання послуг таксиста і потерпілим такі послуги він фактично не надавав.
Так, під час досудового розслідування і в суді першої інстанції потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_8 підтвердили, що після дзвінка невідомої особи, яка казала що гроші треба віддати таксисту, приїжджав ОСОБА_3 і вони віддавали гроші у вказаній невідомою особою сумі саме ОСОБА_3 і ця обставина не заперечується обвинуваченим ОСОБА_3
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що ОСОБА_3 усвідомлював, що він незаконно отримує гроші від потерпілих.
Крім того, постановою старшого прокурора прокуратури м.Лисичанська Луганської області Сохікян С.Ш. від 15.07.2013 року з даного кримінального провадження виділені матеріали досудового розслідування за фактом шахрайства щодо невстановленої особи ( а.к.п.147-148). Згідно із даною постановою встановити особу, яка разом з ОСОБА_3 скоїла шахрайство, не виявилось можливим.
Апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_3 повністю доведена і підтверджується доказами, дослідженими у суді першої інстанції, тому підстав для скасування вироку і закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 немає.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст..65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_3, який раніше не судимий, працює, характеризується позитивне за місцем роботи і в побуті, обставину, що пом'якшує покарання - знаходження на утриманні ОСОБА_3 неповнолітньої дитини, обставину, що обтяжує покарання - скоєння злочинів щодо осіб похилого віку.
Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_3 згідно із вимогами ст..65 КК України призначена міра покарання, яка за своїм розміром є відповідною скоєному правопорушенню, необхідною та достатньою для виправлення ОСОБА_3 та попередження скоєння ним нових правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляцію захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 24 березня 2014 року щодо ОСОБА_3 за ч.3 ст.15, ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 190 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
СУДДІ:
Л.С.Кранга В.П.Буханько О.Г.Рубльова