Головуючий у 1 інстанції - Румілова Н.М.

                                                                                  Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                    Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                         УХВАЛА

                Іменем України

20 січня 2009 року                                                               справа № 2-а-91/08/0551

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И  Л  А :

            15.02.2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з цим позовом.

            Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 23 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2007 роки було задоволено, за 2006 рік - відмовлено.

            Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії та є інвалідом 3 групи та перебуває на обліку у відповідача, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив 440 гривень.

            В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено в 2007 році - 90 грн.

            Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що позивач повинен був отримати від відповідача разову грошову допомогу у розмірі 1670 гривень.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював виплати, керуючись Постановою № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам 1 категорії 2 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За 2007 рік Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн., установлену постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова №562).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи - 90 гривень.

З моменту прийняття постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2007 рік, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на  2007 рік, а не постанова № 562.

            Положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.            

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

            Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 90 гривень суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню (440 гривень х 4) - 90 гривень = 1670 гривень.

            В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржено, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

            Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 жовтня 2008 року у справі № 2-а-91/08 року за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області «про оскарження дій, стягнення суми» - залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: