Головуючий у 1 інстанції - Ясинський О.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 січня 2009 року                                                               справа № 2-а-47/08/0543

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду  у складі:

                В С Т А Н О В И Л А :

            Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2001-2005 та 2007 роки,  виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати, на підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

            Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2008 року позов було задоволено повністю.

           Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Селидівської  міської ради Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, апелянт зауважував, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.  За відсутності поважності причин такого пропуску суд першої інстанції не застосував положення ч.1 ст. 100 КАС України за 2001-2005 роки та не відмовив у позові з цих підстав, хоча на цьому наполягав відповідач.

            Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

             Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню частково.

             Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, (категорія 1), ї є інвалідом третьої групи, що підтверджується копією посвідчення серії А №  33883 від 04.02.1992 року, наявною у матеріалах справи (а.с. 3).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, інвалідам третьої групи - чотири  мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів другої групи у 2002 - 2005 роках - 21,50 грн. та постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова №562), якою розмір допомоги у 2006-2007 роках - 90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 2 групи - 21,50 гривень та 90 гривень(за грошовою реформою 1996 року).

З моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2003-2005, 2007 роки, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007 роки, а не постанови № 836 та № 562.

             Щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2001-2002 роки, вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення, хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями). Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги за 2001-2002 роки до неналежного відповідача у справі.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2002 роки, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в стягненні коштів за зазначений період саме до цього відповідача, тому постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

            Позовні вимоги про стягнення сум на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки підлягають задоволенню, оскільки, виходячи з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, яка Законами України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» була встановлена на момент виплати, згідно довідки УПСЗН (а.с.21) в розмірі в 185 грн.; «Про Державний бюджет на 2004 рік» - в 205 гривень; «Про Державний бюджет на 2005 рік» - в 332 грн., «Про Державний бюджет на 2007 рік» - в 400 грн.

            Судом першої інстанції не правильно було взято розмір мінімальної заробітної плати при підрахуванні несплаченої допомоги за 2003 та 2004 роки, а саме у 2003 році - 205 грн. замість 185 грн., та у 2004 році 290 грн. замість 205 грн.

Положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

            Тобто, на користь позивача підлягає стягненню 4265 грн., виходячи з розрахунку:

            За 2003 рік (185 х 4 - 21,50)  =  718 грн. 50 коп.

            За 2004 рік (205 х 4 - 21,50) = 798 грн. 50 коп.

            За 2005 рік (332 х 4 - 90)  = 1238 грн.;

            За 2007 рік (400 х 4 - 90) = 1510 грн.

             Судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем строку для звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, і позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

           Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

             Тобто, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

            Керуючись ст.ст. 195-196, п. 2 ч. 1 ст. 198,  202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2008 року у справі № 2-а-47/08 - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області «про оскарження дій, зобов'язання вчинити дії» - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриманої разової грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки у сумі 4265 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: