Номер справи 2016/2-42/11

Номер провадження 2/623/4/2014

РІШЕННЯ

іменем України

20 червня 2014 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря Ноль С.В.

судового розпорядника Павлюченко Т.А.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою (уточненим в подальшому в частині розміру матеріальної шкоди), посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року приблизно в 02-30 год. на переїзді 379 км. перегону Букіно - Ізюм Південної залізниці сталось зіткнення локомотиву швидкого потягу та автомобіля ГАЗ - 31105 д.н. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_6

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинули його діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

По даному факту була порушена кримінальна справа, яка була закрита Ізюмським міськрайонним судом на підставі п.8 ст.6 КПК України.

Зазначений автомобіль належав ОСОБА_3 та з вересня 2008 року знаходився у розпорядженні ОСОБА_4, який за усною домовленістю мав відремонтувати його та в подальшому використовувати як таксі.

ОСОБА_4, в свою чергу, незаконно, з метою отримання прибутку передав його ОСОБА_6, якого, без належного оформлення , найняв у якості водія таксі.

В результаті смерті дітей йому завдана матеріальна шкода в сумі 65 534, 26 грн., яка складається з витрат на ритуальні послуги - 9 807,00 грн., витрат на поминки 11 903,65 грн., витрат на поминки : 9 днів - 1 552 грн., 40 днів - 7 767,76 грн., 1 рік 12 063,26 грн. та виготовлення, встановлення пам'ятників, впорядкування могил -22 430,00 грн.

Крім того смертю дітей йому завдано моральної шкоди, яка виражається в постійних нестерпних стражданнях, нормальний спосіб життя не те що порушений, він перестав існувати, оскільки він жив заради дітей, які обидва вчились в вищих учбових закладах, мріяв, що діти влаштують своє життя, обзаведуться сім'ями, подарують онуків.

Просить стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в сумі 65 534, 26 грн. та моральну шкоду, яку він оцінює в 2 000 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_9 підтримали позовні вимоги, пояснив, що ОСОБА_3, являючись власником транспортного засобу, без укладання жодних законних домовленостей передав у користування ОСОБА_4 автомобіль ГАЗ - 31105 д.н. НОМЕР_1 для ремонту та подальшого викупу та експлуатації в вересні 2008 року, отримавши передоплату за авто і на протязі п»яти місяців, аж до моменту ДТП ніяк не цікавився його долею.

ОСОБА_4 з метою отримання прибутку незаконно передав автомобіль ОСОБА_6 для використання його в якості таксі, хоча і усвідомлював, що автомобіль був технічно несправний. Крім того ОСОБА_4 фактично прийнявши ОСОБА_6 на роботу не переконався в його досвідченості як водія, не здійснив відповідне оформлення на роботу ОСОБА_6 В ході розслідування кримінальної справи ОСОБА_4 був визнаний цивільним відповідачем. Таким чином використання ОСОБА_4 автомобілю ГАЗ - 31105 д.н. НОМЕР_1 призвело до загибелі дітей позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_10 позовні вимоги не визнала, пояснила що ОСОБА_11 станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 року був власником автомобіля ГАЗ - 31105 д.н. НОМЕР_1. В жовтні 2008 року він передав цей автомобіль для ремонту з наступним викупом ОСОБА_4 і він як похідний володілець є суб'єктом відповідальності за ст. 1187 ЦК України. Таким чином володільцем джерела підвищеної небезпеки, станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 року був ОСОБА_4, який, згідно усного договору, щодо надання послуги з ремонту вказаного автомобіля, здійснював зберігання та утримання (ремонт) транспортного засобу на власному СТО, розташованому за адресою : АДРЕСА_1.

Крім того, в момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль експлуатувався ОСОБА_6, без будь-якої правової підстави, який самоправно заволодів транспортним засобом. Органами слідства встановлено, що ОСОБА_6 не був офіційно працевлаштований в службу таксі, яка належить ОСОБА_4 Однак ОСОБА_4, дозволивши ОСОБА_6 ремонтувати автомобіль, та експлуатувати його тим самим допустив до транспортного засобу третю особу, яка і скоїла ДТП. А відповідно до ч.3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

В діях власника транспортного засобу ОСОБА_3 не було недбалості, яка сприяла неправомірному заволодінню транспортним засобом ОСОБА_6 Він, як власник, прагнув відремонтувати автомобіль та передав його в ремонт.

Вважала що позивачем безпідставно заявлено позов про відшкодування матеріальної шкоди на поминки, оскільки поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Просить в задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим про день та місце розгляду справи, в судове засідання не з»явився. Справа призначалась до розгляду неодноразово, відповідачеві ОСОБА_4 направлялися повістки, які поверталися до суду як не вручені поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Зазначене свідчить, що відповідач ОСОБА_4 не бажає отримувати повістки та не цікавиться розглядом справи.

Відповідачем ОСОБА_4 до суду надано телеграму про зупинення провадження у справі на час його хвороби (а.с.69 Том №2)

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2013 року провадження у праві було зупинено на час хвороби відповідача ОСОБА_4

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2013 року ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що відповідачем ОСОБА_4 на підтвердження своєї хвороби не було надано належним чином завірених документів, а саме, належним чином завіреної медичної довідки, яка повинна відповідати вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст.157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін, про яких немає відомостей, що їм вручені судові повістки, або оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними.

Неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Неявку відповідача ОСОБА_4 в судове засідання та небажання отримувати повістки суд розцінює як зловживання своїми правами та обов'язками з метою затягнути розгляд справи на невизначений строк.

Враховуючи строки розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_4, оскільки він належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи та без поважних причин повторно не з»явився в судове засідання.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_3, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року приблизно в 02-30 год. на переїзді 379 км. перегону Букіно - Ізюм Південної залізниці сталось зіткнення локомотиву ЧС-2 швидкого потягу № 622 сполученням «Маріуполь-Харків» під керуванням машиніста ОСОБА_14, який рухався в напрямку станції Харків-пасажирський та автомобіля ГАЗ - 31105 д.н. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_6, який переїздив переїзд від с. Капітолівка в напрямку м. Ізюма на не охоронюваному переїзді при увімкненій звуковій та світловій сигналізації.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири : ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4 року загинули на місці, водій ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями був доставлений в Ізюмську центральну районну лікарню, де в подальшому помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

По даному факту Харківським міжрайонним транспортним прокурором була порушена кримінальна справа № 2209012 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.(а.с.237)

19.06.2009 року кримінальна справа була порушена відносно ОСОБА_6 за ч.3 ст.286 КК України, яка була закрита Ізюмським міськрайонним судом Харківської області на підставі п.8 ст.6 КПК України в зв'язку зі смертю обвинуваченого.(а.с. 262-269,270)

Згідно свідоцтв про смерть серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 померли ІНФОРМАЦІЯ_5 року, про що зроблено відповідні актові записи № 7 та № 6. (а.с.271,272)

Ті обставини, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 померли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди що сталась ІНФОРМАЦІЯ_5 року при зіткненні локомотиву швидкого потягу та автомобіля ГАЗ - 31105 д.н.НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_6 підтверджується висновками судово-медичних експертиз № 123-ИЗ/09 та №124-ИЗ/09 (а.с.247-248,249-250)

Як вбачається з матеріалів справи власником автомобіля ГАЗ - 31105 д.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 (а.с.251)

Власник автомобілю ОСОБА_11 в жовтні 2008 року передав автомобіль ГАЗ - 31105 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 для його ремонту та подальшого викупу ОСОБА_4 з врахуванням суми витраченої на ремонт. Автомобіль потребував великого обсягу ремонтних робіт і тому вони домовились про закінчення ремонту в наприкінці січня 2009 року.

Згідно протоколу допиту ОСОБА_3, в якості свідка, в ході розслідування кримінальної справи, дослідженого в судовому засіданні, останній пояснив, що отримав від ОСОБА_4 4000 доларів США в якості передоплати за автомобіль та разом з автомобілем передав ОСОБА_4 технічний паспорт на автомобіль. ( Том 2 а.с. 68-69 кримінальної справи № 1-П-23/2010р.

ОСОБА_4 в ході розслідування кримінальної справи пояснював, що по телефону дав вказівку працівнику СТО ОСОБА_16 що ОСОБА_6 разом з ним буде займатись ремонтом автомобіля ( Том № 2 а.с.86-88 кримінальної справи № 1-П-23/2010 р.); з 10 січня 2009 року знаходився на відпочинку в м. Трускавець, в цей період часу ремонтом займався ОСОБА_6 (Том № 2 а.с.86-88 кримінальної справи № 1-П-23/2010 р.)

Вирішуючи питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст.1187 ЦК, слід визначити дві основ ні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну).

Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку.

У свою чергу матеріальна, або фактична, ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами. У разі якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без належного юридичного оформлення, вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця і саме він нестиме відповідальність за заподіяну шкоду.

ОСОБА_3 є юридичним володільцем транспортного засобу ГАЗ - 31105 д.н. НОМЕР_1, однак фактичним його володільцем на момент дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_4, який в жовтні 2008 року прийняв його в ремонт до свого СТО, частково сплативши його вартість власнику ОСОБА_3 та здійснював фактичне володіння (ремонт, експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечним об'єктом.

Судом встановлено, що з 11 січня 2009 року та до моменту дорожньо-транспортної пригоди автомобіль експлуатувався ОСОБА_6, що підтверджується в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи, а саме роздруківкою вхідних та вихідних дзвінків абонента ОСОБА_6 номер телефона НОМЕР_6, згідно якої встановлено, що 11.01.2009, 12.01.2009,15.01.2009, 16.01.2009, 17.01.2009, 19.01.2009, 20.01.2009, 21.01.2009, 22.01.2009, 23.01.2009 з номера НОМЕР_6 абонента ОСОБА_6 а також на його номер надходили дзвінки від абонента НОМЕР_7 що належить диспетчеру таксі «ІНФОРМАЦІЯ_6» (а.с. 98-203 Том №3 кримінальної справи)

Відповідно до матеріалів кримінальної справи диспетчерський пункт таксі «ІНФОРМАЦІЯ_6» за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4

Вказані обставини підтверджуються в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_12, яка пояснила, що її син 12 січня 2009 року повідомив її , що неофіційно влаштувався в таксі "ІНФОРМАЦІЯ_6" таксистом у підприємця ОСОБА_4; свідка ОСОБА_13, яка користувалась послугами ОСОБА_6, як таксиста 15 січня 2009 року, при цьому він керував автомобілем Волга, номер НОМЕР_1; протоколом про вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП серії АГ №251378 від 12 січня 2009 року, відповідно до якого останній 12 січня 2009 року в 11-00 годин в м. Ізюмі керував автомобілем ГАЗ 31102 Д/Н НОМЕР_1 зі швидкістю 64 км/год, при обмеженні швидкості руху до 40 км.; постановою серії АХ № 022635 від 12.01.2009 року про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, копії яких долучені до справи (а.с.113,114 Том 1 цивільної справи), наявністю в машині радіостанції та знаку таксі.( а.с. 7-9 Том 1 кримінальної справи)

Органами слідства, також встановлено, що ОСОБА_6 не був офіційно працевлаштований в службу таксі, яка належить ОСОБА_4 Однак ОСОБА_4, дозволивши ОСОБА_6 ремонтувати автомобіль, та експлуатувати його тим самим допустив до транспортного засобу третю особу, яка і скоїла ДТП.

Відповідно до ч.3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу УМВС України на Південній Залізниці від 16 грудня 2009 року ОСОБА_4 було визнано цивільним відповідачем у справі ( а.с.217-218 Том 3 кримінальної справи).

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з"являвся, жодних заперечень проти позову не надав.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позову до відповідача ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Зазначеними вище діями (недбалістю) ОСОБА_4 позивачеві ОСОБА_2 була спричинена майнова шкода у вигляді витрат на поховання дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Згідно ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Позивач просить стягнути на його користь витрати пов'язані з похованням дітей, а саме : витрати на ритуальні послуги - 9 807,00 грн., витрати на поминки 11 903,65 грн., витрати на поминки : 9 днів - 1 552 грн., 40 днів - 7 767,76 грн., 1 рік - 12 063,26 грн. та виготовлення, встановлення пам'ятників, впорядкування могил -22 430,00 грн.

Статтею 2 Закону України « Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення витрат на поховання підлягають частковому задоволення, а саме: витрати на ритуальні послуги - 9 807,00 грн. та витрати на виготовлення, встановлення пам'ятників, впорядкування могил -22 430,00 грн.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно статей 10, 31, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Що стосується витрат на поминальні обіди та придбання спиртних та безалкогольних напоїв то, зазначені витрати, понесені позивачем після поховання дітей, не відносяться до витрат на поховання померлих та не підлягають стягненню.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнається найвищою соціальною цінністю.

Статтею ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до правил ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров'я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер дій ОСОБА_4, враховує глибину та тривалість моральних страждань позивача, який зазнав непоправної втрати обох його дітей, доньки та сина, які загинули у віці 17 та 24 років, і всіх своїх надій, пов»язаних з ними, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, порушення нормального способу життя. Його здоров»я під тягарем пережитого погіршується, втрачено сенс життя, оскільки він жив заради дітей, їх майбутнього. Обоє, з загиблих дітей, були студентами вищих учбових закладів, перед ними тільки відкривалось доросле життя, пов'язане з роботою, одруженням, народженням дітей.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 2 000 000 грн., оскільки ним втрачено найцінніше у житті - дітей.

З врахуванням викладених обставин суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 гривень. Ця сума, враховуючи непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних обставин не може вважатися завищеною чи надмірною.

Відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України судовий збір суд стягує з відповідача ОСОБА_4 на користь держави.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08 липня 2011 року, зі змінами, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру.

Згідно з ч.2 ст.4 вказаного закону з ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за відшкодування матеріальної шкоди в сумі 322,37 грн., за відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн.

Відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову відносно відповідача ОСОБА_3 суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2014 року, змінені ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2014 року, а саме: заборону відчуження будь-яким способом ОСОБА_3 - автоматичної газонакопичувальної компресорної станції АГНКС -45, розташованої за адресою : АДРЕСА_2 та житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого за адресою : АДРЕСА_3.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,154,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 32237,00 грн. ( тридцять дві тисячі двісті тридцять сім грн. 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. (п'ятсот тисяч грн.)

В задоволенні інших позовних вимог до ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір:

- за відшкодування матеріальної шкоди в сумі 322,37 грн.(триста двадцять дві грн. 37 коп.);

- за відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн. (п'ятдесят тисяч грн.)

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2014 року, змінені ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2014 року, а саме: заборону відчуження будь-яким способом ОСОБА_3 - автоматичної газонакопичувальної компресорної станції АГНКС -45, розташованої за адресою : АДРЕСА_2 та житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого за адресою : АДРЕСА_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.|

Головуючий: суддя -