ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" червня 2014 р.Справа № 923/246/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Морщагіної Н.С.
суддів Гладишевої Т.Я., Ліпчанської Н.В.
при секретарі судового засідання Молодові В.С.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гелиос-Транс"
на рішення господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 р.
по справі № 923/246/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД"
до відповідача: Приватного підприємства "Гелиос-Транс"
про: стягнення 44 529 грн. 10 коп.
встановив:
В березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Гелиос-Транс" про стягнення заборгованості за договором надання послуг по перевезенню вантажу № ОУ-0313-1 від 29.03.2013 р. в сумі 44529,10 грн., у тому числі основний борг в сумі 40481,00 грн., штрафні санкції згідно з п. 8.3 Договору в сумі 4048,10 грн.
Позов мотивовано порушенням відповідачем умов Договору в частині виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг.
В ході розгляду спору, позивачем подано заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення штрафу (пені).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 р. (повний текст підписано 05.05.2014 р.) з Приватного підприємства "Гелиос-Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД" стягнуто 40481,00 грн. боргу та судовий збір в сумі 1827,00 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням Приватним підприємством "Гелиос-Транс" було подано апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить рішення господарського суду - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД" відмовити.
Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права Скаржник вважає за необхідне довести до уваги апеляційного суду доводи та обставини, які не були враховані та залишені без уваги та належної правової оцінки господарського суду першої інстанції.
Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, письмово повідомивши суд про розгляд справи без участі їх представників.
Додаткових пояснень, доказів вимог та заперечень на момент розгляду апеляційної скарги не надходило.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29.03.2013 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД" (Перевізник) та Приватним підприємством "Гелиос-Транс" (Замовник) укладено договір про надання послуг по перевезенню № ОУ-0313-1.
Договір підписано без будь-яких зауважень та заперечень, та скріплено печатками Сторін.
Згідно даного Договору Перевізник зобов'язався доставити довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачеві), а Замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору надані послуги на загальну суму 7902646,00 грн., на підтвердження чого останній представив суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.04.2014 р. по 30.01.2014 р. , належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.
Представлені на дослідження суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані з боку Замовника, відповідача у справі, без будь-яких зауважень та заперечень. Факт надання послуг згідно укладеного між сторонами Договору надання послуг по перевезенню відповідачем не оспорюється.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів неналежного виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору надання послуг по перевезенню зобов'язань, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем доведено факт надання відповідачу послуг на загальну суму 7902646,00 грн.
Положення ст. 931 ЦК України передбачають, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що за результатами наданих перевізником транспортних послуг сторони складають та підписують акт виконаних послуг, який разом із рахунками перевізника та товаросупровідними документами є підставою для оплати транспортних послуг.
Відповідно до п.7.2. договору оплата наданих послуг за договором за попередній місяць здійснюється протягом 5 календарних днів з дати передачі замовнику акту виконаних послуг, рахунку і податкової накладної.
Згідно долучених до матеріалів справи платіжних документів, відповідачем оплачено вартість наданих послуг в сумі 7 862 165, 00 грн.
Таким чином, загальний обсяг невиконаного відповідачем грошового зобов'язання складає 40 481,00 грн.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач доказів оплати наданих послуг не надав, вимоги позивача та висновки суду першої інстанції в цій частині не спростував.
Доводи апелянта стосовно ненастання строку оплати вартості наданих послуг внаслідок непередання позивачем рахунків та податкових накладних судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, в силу вимог п. 201 ПК України в разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
При підписанні актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем не надавалося будь-яких заперечень стосовно неотримання ним рахунків та/або податкових накладних.
Щодо посилання відповідача на дефектність документів на транспортне перевезення, то такі твердження не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій по наданню послуг з перевезення вантажів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом частини 4 статті 306, статті 316 Господарського кодексу України, статті 929 Цивільного кодексу України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, що полягає у здійсненні комплексу заходів, що супроводжують процес перевезення, та надає транспортному експедитору статусу суб'єкта відносин перевезення вантажів як непрямого учасника процесу перевезення вантажу.
В межах виконання послуг з організації перевезення вантажів експедитор може укласти від свого імені чи від імені клієнта договір перевезення вантажу (абзац 2 частини 1 статті 316 Господарського кодексу України). Також відповідно до пункту 3.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 року, договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником із посередницьким підприємством.
Визначений наведеним вище законодавством, а також статтею 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перелік послуг, здійснюваних експедитором в межах транспортного експедирування, не передбачає надання експедитором безпосередньо послуг з перевезення вантажів, натомість перевізник може виконувати обов'язки експедитора (частина 2 статті 929 Цивільного кодексу України), що, однак, не змінює його статусу як перевізника у послугах з безпосереднього переміщення вантажів.
Отже, відсутність на товарно-транспортних накладних підпису уповноваженої особи позивача та печатки Підприємства не може розглядатися як пряме свідчення ненадання останнім послуг.
Пунктами 11.5 - 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, передбачено, що товарно-транспортна накладна на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписується замовником (вантажовідправником) в кількості не менше 4 екземплярів, що засвідчуються його підписами, печаткою, підписуються водієм (експедитором); третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом (за необхідності печаткою) вантажоодержувача, залишаються у перевізника.
Представлені на дослідження суду товарно-транспортні накладні мають всі необхідні реквізити та заповнені графи. В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано доказів того, що ввірений позивачу вантаж не був своєчасно та в повному обсязі доставлений вантажоотримувачу, або ним допущено будь-яке інше порушення зобов'язань.
На підставі товарно-транспортних накладних, виписаних вантажовідправником, підписаних водієм, засвідчених вантажоодержувачем, господарським судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивач надав транспортні послуги, виконавши перевезення вантажів; вказані послуги, як і пов'язаний з ним комплекс допоміжних операцій, прийнято відповідачем на виконання укладеного договору, про що складено двосторонні акти здачі-приймання робіт (надання послуг); даними актами, підписаними відповідачем без будь-яких зауважень, визначено також розмір плати/ за надані послуги; узгоджену сторонами плату за надані послуги відповідач сплатив частково. Доказів незгоди з належністю виконання позивачем умов Договору відповідачем не надано.
В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю "первинні документи", що визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про прийняття наданих за договором послуг відповідачем та їх вартість та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи щодо несплати грошових коштів за надані послуги.
Оцінюючи зміст зауважень відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у відповідності з поданим скаржником клопотанням про витребування доказів зроблено запит ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо надання засвідчених копій податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком 5 за квітень-грудень 2013 року та уточнюючих розрахунків до зазначених декларацій.
Проте, станом на момент вирішення спору відповіді на вказаний запит судом не отримано. З урахуванням визначеного ст. 69 ГПК України строку судового розгляду справи, рішення прийняте судом на підставі наявних в матеріалах справи документів, що з огляду на приписи ст.ст. 4-3, 33 ГПК України узгоджується з положеннями ст. 75 ГПК України.
Разом з тим, користуючись правами, наданими ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Заявою від 01.04.2014 р. позивач просив суд залишити позов в частині стягнення штрафних санкцій без розгляду, повідомивши, що відмовляється від стягнення штрафу та пені.
У вступній частині рішення суд першої інстанції зазначає: "1 квітня 2014 року представник позивача подав заяву, в якій відмовився від позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 4048,10 грн.".
Прийняття господарським судом відмови позивача від позову має своїм наслідком припинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 80 ПК України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, подальший розгляд справи та вирішення спору по суті здійснено судом першої інстанції лише у відношенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу.
При цьому, резолютивна частина рішення не містить відомостей щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 4048,10 грн.
За змістом п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому, господарські суди повинні зазначати: у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.
З урахуванням приписів ст. 22, 44, 49, 78, 80 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", а також п.п. 7,9, 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р., п.п. п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р., п.п. 3.10-3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., за результатами розгляду відповідної заяви суд першої інстанції повинен був зазначити в резолютивній частині про результати її розгляду. За наведених обставин, оскаржуване рішення в цій частині підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в новій редакції.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню скаржника.
керуючись ст.ст. 80, 99; 101-106 ГПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гелиос-Транс" задовольнити частково.
Рішення господарського суду господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 р. змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
"Провадження у справі № 923/246/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД" до Приватного підприємства "Гелиос-Транс" в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 4048,10 грн. - припинити.
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Гелиос-Транс" (73000, м.Херсон, пр..Сенявіна, 166, корп.6, кв.122, р/р 26007052308024 в ХФ ПАТ КБ "Приватбанк", код ЄДРПОУ 38269701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД" (01042, м.Київ, вул..І.Кудрі, 37, р/р 26004090001628 в ПАТ Банк Ринкові технології, МФО 380786, код ЄДРПОУ 38388548) 40481,00 грн. боргу та судовий збір в сумі 1827,00 грн. ".
Пункт 3 резолютивної частини рішення вважати відповідно пунктом 4.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України, в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.06.2014 року.
Головуючий суддя Н.С. Морщагіна
суддя Т.Я. Гладишева
суддя Н.В. Ліпчанська