ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2014 року Справа № 912/205/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),
суддів: Подобєд І.М., Кузнецова І.Л.
при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.
Зміна складу колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 13.06.2014 року
Представники сторін:
від позивача: Стахнюк О.О., довіреність №б/н від 27.05.14, представник;
від третьої особи: Білий І.П., довіреність №11-342/1 від 25.02.14, представник;
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.04.14р. у справі № 912/205/14
за позовом: Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури
до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кіровоградської обласної ради
про зобов'язання звільнити приміщення
та за зустрічним позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4,
до: Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури
про визнання охоронно-орендного договору продовженим
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2014 року в задоволенні позовних вимог позивачу за первісним позовом Регіональній службі охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання звільнити приміщення по АДРЕСА_1, яке орендоване за охоронно-орендним договором № 20 від 01.10.2002 року, та передачі його позивачеві за актом приймання-передачі приміщення після використання, відмовлено повністю. Позовні вимоги позивача за зустрічним позовом задоволено повністю. Визнано продовженим охоронно-орендний договір № 20 на користування пам'яткою архітектури по АДРЕСА_1 який укладений 01 жовтня 2002 року між Регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 на новий строк ( до 30 вересня 2022р.) на тих же умовах з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до цього договору. З Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури, стягнуто в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 1218 грн.
Приймаючи рішення, про відмову в повному обсязі в задоволенні позовних вимог позивачеві за первісним позовом, господарський суд дійшов висновку, що доводи Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури та 3-ї особи, що позивачем висловлювалися заперечення щодо поновлення договору на новий строк у місячний строк після його закінчення, як то передбачено нормами ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема у листах № 260 від 02.10.2012, № 26/1 від 23.01.2013, № 15 від 14.01.2013 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Разом з тим, керуючись ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України, ч. 4. ст. 284 ГК України, враховуючи наявність доказів фактичного користування орендованим майном, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом і задовольнив його вимоги та визнав продовженим охоронно-орендний договір № 20 на користування пам'яткою архітектури по АДРЕСА_1 який укладений 01 жовтня 2002 року між Регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 на новий строк ( до 30 вересня 2022р.) на тих же умовах з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до цього договору.
Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:
Не погодившись з вказаним рішенням, Регіональна служба охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.04.14р. у справі № 912/205/14 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги Регіональна служба охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури задовольнити в повному обсязі, у задоволені зустрічних позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відмовити повністю.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що у зв'язку з виявленням Позивачем за первісним позовом наміру припинити орендні відносини за охоронно-орендним договором № 20 від 01.10.2002 р. та дотриманням відповідного строку виявлення такого наміру, умова автоматичної пролонгації Договору, визначена пунктом 8.5, не поширюється на дані відносини. Також суд першої інстанції при винесенні рішення не дослідив та не надав належної оцінки наданої 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кіровоградською обласною радою, в якості доказу, заяви Відповідача за первісним позовом, про погодження продовження зміни терміну Договору оренди на 2 роки 11 місяців та визначення мети використання приміщення: 20 кв.м. - під торгівлю продовольчими товарами та 41,8 кв.м. - під торгівлю канцелярськими товарами з орендною платою 600,00 грн. у місяць.
Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу - відхилити, рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.04.14р. - залишити без змін.
У відзиві зазначає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що спрямований позивачем на адресу відповідача лист від 02.10.2012р. № 260 не містить заперечень проти продовження терміну дії договору, а тому. Крім цього, ФОП ОСОБА_4 зазначає, що на момент подання відзиву на апеляційну скаргу, договірні відносини між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури відповідно до охоронно - орендованого договору № 20 від 01.10.2002р. продовжують існувати. На підтвердження цього свідчить той факт, що відповідачем щомісячно вноситься орендна плата, що підтверджується квитанціями про оплату. Крім цього, скаржником кожного місяця надається акт виконаних робіт, який підписано двома сторонами.
У судовому засіданні представники позивача та третьої особи надали суду усні пояснення по апеляційній скарзі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:
01.10.2002 р. між регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури облдержадміністрації (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено охоронно-орендний договір № 20 на користування пам'яткою архітектури громадським будинком по АДРЕСА_1 загальною площею 61,80 кв.м. (далі по тексту - Договір) (т.1 а.с.9-10).
Умови вказаного договору погоджено начальником управління містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації та заступником голови Кіровоградської обласної державної адміністрації, оскільки об'єкт оренди на підставі свідоцтва про право власності № 19 від 16.09.2004 року (а. с. 54) та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 9189420 від 10.09.2013р. (а.с.55). на праві власності належить спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст області.
Розділом 6 Договору сторони узгодили розмір та порядок зміни та сплати орендної плати.
В подальшому між сторонами укладено ряд Додаткових угод до вказаного охоронно-орендного договору, а саме: від 01.03.2003 (т.1 а.с. 12), від 01.01.2004 (т.1 а.с.13) , від 04.11.2005 (т.1 а.с. 14), від 01.04.2006р. (т.1 а.с. 15), від 01.01.2007р. (т.1 а.с. 16), від 01.01.2008р. (т.1 а.с.17), від 01.02.2010р. (т.1 а.с. 18), від 01.04.2010р. (т.1 а.с.19), від 16.05.2011р. (т.1 а.с. 20), від 01.10.2011р. (т.1 а.с. 21) про зміни та доповнення до охоронно-орендного договору № 20 від 01.10.2002, які стосувались розділу 6 Договору "Орендна плата". Інші умови вищевказаного договору не порушені даною додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання і вони є невід'ємними частинами охоронно-орендного договору № 20 від 01.10.2002р.
Сторони узгодили, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами Договору та акта прийому-передачі вказаного майна (п. 2.1 Договору).
Сторонами складено та підписано Акт прийму-передачі та технічного огляду будівлі (приміщень) пам'ятки архітектури від 01.10.2012, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов охоронно-орендний договір № 20 від 01.10.2002. (т.1 а.с. 11)
Відповідно до п. 8.1 Договір діє з 01.10.2002 до 30.09.2012.
Заявою від 02.07.2012р. на ім'я начальника регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури фізична особа - підприємець ОСОБА_4 просить продовжити на наступний термін (пролонгувати) договір оренди № 20 від 01.10.2002р. (т.1 а.с.84).
Заявою від 10.09.2012р. на ім'я начальника регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури фізична особа - підприємець ОСОБА_4 просить пролонгувати договір оренди № 20 від 01.10.2002р. терміном на два роки 11 місяців на умовах попереднього договору.(т.1 а.с.85)
Заявою від 12.09.2012р. на ім'я начальника регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури фізична особа - підприємець ОСОБА_4 повідомляє, що площі використовуються наступним чином, а саме : 20 м2 - розміщення торгівлі непродовольчих товарів, 41, 80 м2 - під розміщення торгівлі канцтоварами.(т.1 а.с86)
Відповідно до заяви ФОП ОСОБА_4 на ім'я голови постійної комісії обласної ради Корецького М.І., яка була зареєстрована 20.09.2012 р., розмір орендної плати 4600 гривень на місяць його влаштовує і він зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплачувати таку орендну плату, в зв'язку із чим він відкликав свою попередню заяву. Однак, Регіональна служба відмовилася розглядати його заяву про пролонгацію дії договору, та подала на розгляд обласної ради матеріали щодо проведення конкурсу при чому розмір орендної плати був зменшений до 3800 грн. ФОП ОСОБА_4 наполягає на тому, що має першочергове право на оренду приміщення і просить розглянути це питання (т.1 а.с. 168)
Листом від 02.10.2012 року № 260 регіональна служба охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури повідомляє фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 про те, що питання стосовно погодження умов передачі в оренду приміщення, загальною площею 61,8 кв.м. буде розглянуто на комісії обласної ради з питань власності, ефективного використання майна та приватизації.( т.1 а.с. 22)
30.11.2012р. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся з заявою до голови постійної комісії Корецькому М.І., в якій просить розглянути питання щодо пролонгації договору оренди від № 20 від 01.10.2012р. та щодо приведення до відповідності цілі використання договору оренди.(т.1 а.с. 169)
Листом вих. № 15 від 14.01.2013р. начальник регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури направив до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 для розгляду та підписання примірники угоди від 15.01.2013р та акт прийому - передачі орендованих приміщень після використання від 15.01.2013р. (т. 1 а.с. 23)
Листом вих. № 26/1 від 23.01.2013р. регіональна служба охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури направив звернулася до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з вимогою звільнити орендовані приміщення.(т.1 а.с. 24)
Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що станом на час вирішенням спору орендар продовжує користуватися орендованим майном, вносить за нього орендну плату у розмірі, визначеному договором оренди, та відшкодовує орендодавцю комунальні платежі та плату за землю на підставі рахунків орендодавця. Однак нового договору оренди між сторонами укладено не було.
Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якими правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку не було заперечень орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як встановлено в судовому засіданні на заяви відповідача за первісним позовом - фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про продовження дії договору оренди, які ним спрямовувалися на адресу Начальника регіональної служби ОПМА 2.07.3012 р. та 10.09.2012р. і були своєчасно отримані адресатом, про що свідчать штампи про отримання вхідної кореспонденції від 2.07.2012 р. Вх.№ 170 (т.1 а.с. 84) та від 11.09.2012 р Вх.№ 223 (т.1 а.с. 85).
Сторонами визначено термін дії договору оренди з 1 жовтня 2002 року по 30 вересня 2012 року.
На підтвердження повідомлення орендаря протягом місяця після закінчення терміну дії договору про його припинення позивачем за первісним позовом надано копію листа за № 260 від 2.10.2012р., в якому на лист від 19 вересня 2012 року Регіональна служба повідомляє, що питання стосовно погодження умов передачі в оренду приміщення, буде розглянуте на комісії обласної ради з питань власності, ефективного використання майна та приватизації. У зв'язку з доопрацюванням розгляд питання перенесено на наступне засідання комісії. Про результати розгляду , позивач за первісним позовом зобов'язався повідомити ФОП ОСОБА_4 додатково (т.1 а.с. 22).
Колегія суду погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що текст листа за № 260 від 2.10.2012р. заперечень проти продовження терміну дії договору оренди не містить.
До закінчення, визначеного частиною 4 статті 284 ГК України місячного строку після закінчення дії договору, повідомлень про наміри розірвати договір оренди позивач за первісним позовом відповідачеві не спрямовував.
30.11.2012 року ФОП ОСОБА_4 звернувся з заявою до Голови постійної комісії обласної ради з питань власності, ефективного використання та приватизації Корецького М.І. , в якій просив пролонгувати договір оренди № 20 від 1.10.2002 року та пересвідчитись щодо цільового використання приміщення (т.1 а.с. 169).
І лише листом № 15 від 14.01.2013 ФОП ОСОБА_4 було поінформовано про те, що ним , станом на 9.01.2013 р. обов'язок щодо повернення орендованого майна не виконано, у зв'язку із чим та з метою приведення у відповідність договірних відносин між ним та Регіональною службою ОРПМА , позивачем за первісним позовом на його адресу направлено для розгляду та підписання примірники угоди від 15.01.2013 року та акти прийому - передачі орендованих приміщень після використання від 15.01.2013 року. Також ФОП ОСОБА_4 цим листом позивач за первісним позовом довів , що в подальшому вказані приміщення Регіональна служба має намір надати в орендне користування на конкурсних засадах (т.1 а.с. 23).
Листом № 26/1 від 23.01.2013р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з вимогою у строк до 4.02.2013р. звільнити зайняті ним приміщення та передати їх відповідно до акту приймання - передачі (т.1 а.с. 24).
Аналізуючи зміст, наданого до позовної заяви листування сторін, колегії суду вважає вірним висновок місцевого господарського суду, про те, що воно не є в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України належним доказом висловлення орендодавцем своїх заперечень щодо продовження договірних відносин, а інших доказів вчинення сторонами дій щодо припинення договірних відносин за охоронно-орендним договором № 20 в межах строку, визначеного ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторонами не подано.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення не надано оцінки наданому 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кіровоградською обласною радою в якості доказу, заяви Відповідача за первісним позовом, про погодження продовження зміни терміну Договору оренди на 2 роки 11 місяців та визначення мети використання приміщення: 20 кв.м. - під торгівлю продовольчими товарами та 41,8 кв.м. - під торгівлю канцелярськими товарами, колегією суду відхиляються, оскільки зі змісту вказаної заяви, спрямованій посадовій особі, яка не є стороною договору вбачається, що в ній ФОП ОСОБА_4 просить продовжити дію договору , оскільки має переважне право на його укладання і доводить до відома адресата про порушення з боку посадових осіб Регіональної служби .
Відтак, в силу положень ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" охоронно - орендний договір № 20 від 1 жовтня 2002 року вважається продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 10 років (до 30 вересня 2022 р.), на тих самих умовах.
Наведене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у п. 4.1 у постанові Пленуму Вищого господарського суду № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", згідно з яким зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, що був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового .
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.ч. 2, 3 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є по суті вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (стаття 20 ГК України, стаття 15, частина друга статті 16 ЦК України) способам захисту порушеного права.
Наявність між сторонами охоронно-орендного договору № 20 на користування пам'яткою архітектури по АДРЕСА_1 спору щодо продовження терміну дії цього договору підтверджується як діями сторін до подання позову, так і позиціями сторін під час розгляду справи у суді. договору або внесення змін до нього.
Оскільки відповідач у відповідності до встановлених договором зобов'язань користується орендованим майном, щомісячно сплачує орендну плату, а позивач без застережень приймає її , то висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом про продовження дії охоронно-орендного договору № 20 на користування пам'яткою архітектури по АДРЕСА_1 на новий строк ( до 30 вересня 2022р.) на тих же умовах з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до цього договору є вірним.
Дана правова позиція співпадає з позицією ВГСУ, яка була викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11 листопада 2013 року у справі № 904/4956/13.
Колегія суду з урахуванням ст. 49 ГПК України судова колегія вважає, що місцевим господарський судом правильно здійснено розподіл судових витрат, і тому в цій частині також залишає рішення суду без змін.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.04.14р. у справі № 912/205/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 23.06.2014р.
Головуючий суддя М.О.Дармін
Суддя І.М.Подобєд
Суддя І.Л. Кузнецова