№1-2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2008 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового апеляційного суду у складі: Головуючого - полковника юстиції ЛАШЕВИЧА В.М., з секретарем КУЛІЧЕНКО Н.І., з участю державних обвинувачів - старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКІНА О.О. та військового прокурора Київського гарнізону полковника юстиції ЛИСОГО М.І., а також підсудного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, розглядаючи кримінальну справу відносно колишнього командира військової частини А-4180 полковникаОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 425, ч. 1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду України від 31 жовтня 2007 року була скасована постанова військового апеляційного суду Центрального регіону України від 25 липня 2007 року про направлення кримінальної справи відносно командира військової частини А-4180 полковника ОСОБА_1, обвинуваченого за ст. ст. 423, ч. 1, 366, ч. 1 та 358, ч.3 КК України, зі стадії судового розгляду на додаткове розслідування військовому прокурору Київського гарнізону. 23 січня 2008 року дана справа надійшла до військового апеляційного суду Центрального регіону України на новий судовий розгляд, який розпочався 11 лютого 2008 року.
Під час нового судового слідства державні обвинувачі прийшли до висновку про необхідність зміни пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, виходячи з того, що всі інкриміновані йому злочинні дії не можуть бути охарактеризовані, як умисні, а характеризуються лише недбалим ставленням його до виконання службових обов'язків. На підставі цього обвинувачення ОСОБА_1 прокурорами було змінено і викладено в наступній редакції.
Зокрема, командир військової частини А-4180, полковник ОСОБА_1, являючись військовою службовою особою, 24 вересня 2002 року особисто отримавши на підставі наряду № 10712 військової частини А-0106 у військовій частині А-0476 для потреб військової частини А-4180 персональний комп'ютер ПК „Версія" РУ-1500-256-40-32М-МК-РС100-17, недбало ставлячись до виконання службових обов'язків, грубо порушуючи вимоги ст. ст. 66 та 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України 24 березня 1999 року), ст. ст. 1, 3 та 4 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", п. п. 1, 6 - 9, 13 та 15 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225), п. п. 1 - 5, 8, 11, 12, 13, 16, 35 - 38, 40, 44, 45, 46, 63, 64
Керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів в Збройних Силах СРСР (затверджено наказом Міністра оборони СРСР № 260-1979 року), п. п. 1.4, 1.7, 1.8, 1.24, 2.8, 3.15, 4.1.1, 4.1.2, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4, 4.2.6 та 4.5.1 Керівництва з технічного забезпечення зв'язку та автоматизації управління військами Збройних Сил України (затверджено наказом начальника зв'язку Збройних Сил України - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29 липня 2002 року № 139), п. п. 1.3,1.6,1.7,1.24, 2.8, 3.10, 3.14,4.1.1,4.1.2,4.2.1,4.2.2,4.2.3,4.2.4 та 4.2.6 Керівництва з технічного забезпечення зв'язку та автоматизованих систем управління Збройних Сил СРСР (введено в дію директивою начальника ГШ ЗС СРСР від 11 грудня 1987 року № 177/51/04310), п. п. 10 та 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99), не забезпечив належний облік та зберігання отриманого ним військового майна - персонального комп'ютера „Версія". Так він, порушуючи вищевказані вимоги нормативно-правових актів та використавши отриману довіреність, одержав за нею комп'ютер і не надав не пізніше наступного дня необхідні документи для постановки даного комп'ютера на облік у військовій частині. Крім того, ОСОБА_1 використання отриманої довіреності документами про отримання майна не підтвердив, комісію для проведення освідування і визначення технічного стану отриманого у військову частину комп'ютера не призначив, отриманий комп'ютер для проведення освідування ч.1енам комісії не надав, підрозділ, в який мав передаватись отриманий комп'ютер, і відповідальну за нього особу не визначив, введення отриманого комп'ютера в експлуатацію або постановку його на тривале зберігання не забезпечив, отриманий комп'ютер у встановлений Керівництвом десятиденний термін особовому складу не вручив, а, залишивши комп'ютер в особистому користуванні, не забезпечив належні умови його зберігання, в результаті чого складові елементи комп'ютера у зв'язку з механічним пошкодженням у вересні 2003 року було виведено з ладу. Після цього, достовірно знаючи про виведення з власної вини з ладу комп'ютера, з метою приховування факту пошкодження військового майна, не бажаючи мати неприємностей по службі і притягнення до відповідальності, діючи з невірно зрозумілих інтересів служби, грубо порушуючи вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, а також ст. ст. 9, 11, 16, 58 - 59, 66 та 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 та 3 - 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (затверджені Законами України 24 березня 1999 року), п. п. 16, 18 - 23 та 25 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225), п. п. 11, 12, 14 - 16 Керівництва по списанню з обліку матеріальних та грошових засобів у Збройних Силах України (введено в дію наказом Міністерства оборони України від 21 червня 1994 року № 165), п. п. 90 - 92 Керівництва з обліку озброєння техніки, майна та інших матеріальних засобів в ЗС СРСР (затверджено наказом Міністра оборони СРСР №260-1979 року), п. п. 17 та 18 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації та державі (затверджено Постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 року), полковник ОСОБА_1 факт пошкодження військового майна приховав, розслідування по даному факту не призначив і не провів, заходів щодо відшкодування спричинених державі збитків не прийняв. В подальшому він же, порушуючи вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, не передав отриманий комп'ютер матеріально-відповідальній особі, не забезпечив і не проконтролював постановку його на облік у військовій частині, не забезпечив його умови зберігання, які б забезпечували збереження належного якісного (технічного) стану комп'ютера та виключали можливість його втрати. В результаті цього персональний комп'ютер ПК „Версія" РУ-1500-256-40-32М-МК-РС100-17 вартістю 4479 грн. 12 коп., який не перебував на обліку у військовій частині до грудня 2003 року, вибув із володіння держави, що заподіяло істотну шкоду майновим інтересам держави,
встановленому порядку обліку і зберігання військового майна. Ці дії державне обвинувачення розцінило як недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду, тобто злочин, передбачений ст. 425, ч.1 КК України.
Підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 425, ч. 1 КК України, визнав повністю і при цьому пояснив, що допустив таке недбале ставлення до виконання своїх обов'язків внаслідок того, що на той час навчався в Національній академії Міністерства оборони України і більше уваги приділяв саме навчанню. На теперішній час він в повному обсязі відшкодував в натуральному вигляді заподіяну військовій частині внаслідок його халатності шкоду, придбавши за свої кошти та передавши до військової частини навіть кращий за своїми параметрами комп'ютер.
Відшкодування ОСОБА_1 заподіяної шкоди підтверджується довідкою командира військової частини А-4180, актом прийому-передачі майна зв'язку та іншими документами (накладна, квитанція, тощо).
В подальшому під час судового слідства захисник підсудного - адвокат ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття даної кримінальної справи на підставі ст. 7 КПК України та ст. 48 КК України, тобто внаслідок зміни обстановки, пояснивши, що вчинене ОСОБА_1 діяння втратило суспільну небезпечність і сам ОСОБА_1 не є суспільно небезпечною особою. При цьому він вказав, що з часу недбалого ставлення ОСОБА_1 до служби пройшло вже майже п'ять років, вартість втраченого комп'ютера на теперішній час вже не складає розміру істотної шкоди, останній вже не є командиром військової частини А-4180, а проходить службу на посаді старшого оперативного чергового командних сил підтримки Збройних Сил України, був учасником бойових дій в Афганістані.
Сам підсудний ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника і наполягає на закритті даної справи саме за вказаними підставами.
Державні обвинувачі в судовому засіданні не заперечували проти закриття цієї справи з підстав, зазначених захисником - адвокатом та підсудним, одночасно вказавши, що злочин, вчинений ОСОБА_1, відноситься до категорії середньої тяжкості злочинів і з часу його вчинення пройшов тривалий строк, за який діяння втратило суспільну небезпечність, а сам підсудний перестав бути суспільно небезпечною особою.
Заслухавши думку учасників процесу, військовий апеляційний суд регіону вважає, що є всі підстави для звільнення ОСОБА_1, у відповідності до ст. 48 КК України, від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки та закриття кримінальної справи відносно нього на підставі ст. 7 КПК України, оскільки вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність, а він сам перестав бути суспільно небезпечною особою. Про це свідчать наведені вище доводи захисника підсудного, з якими суд повністю погоджується.
Керуючись ст. 282 КПК України, військовий апеляційний суд регіону -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 425, ч. 1 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, тобто на підставі ст. 48 того ж КК, а кримінальну справу відносно нього закрити на підставі ст. 7 КПК України.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 - підписку про невиїзд -скасувати.
Речові докази по справі, а саме наряд на отримання ПК „Версія" від 24 вересня 2002 року та довіреність серії МАА № 287041 від 24 вересня 2002 року на ОСОБА_1 - залишити при справі, а всі інші, в тому числі і які перелічені в т. 11, на а. с. 213 -214, - передати за належністю до військової частини А-4180.
Дана постанова може бути оскаржена та на неї внесено подання в касаційному порядку до Верховного Суду України через військовий апеляційний суд Центрального регіону України протягом одного місявя з моменту її оголошення.