ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року № 141759/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Носа С.П.

суддів: Клюби В.В., Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду Долинського району Івано-франківської області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду Долинського району Івано-франківської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -

встановив:

06 вересня 2011 року позивач звернувся з позовом до Управління пенсійного фонду Долинського району Івано-франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період останніх шести місяців з врахуванням ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач є дитиною війни, а тому, у відповідності до ст.6 даного Закону, останньому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, така допомога не виплачувалась в повному обсязі. Крім того, позивач проживає у гірському населеному пункті, що, відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», зумовлює збільшення розміру пенсії на 20 відсотків.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління пенсійного фонду Долинського району Івано-франківської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 06 березня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням виплачених сум. Також враховано 20 % надбавку передбачену ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». Постанову звернуто до негайного виконання.

Зазначену постанову мотивовано тим, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідачем подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції не знаходить перешкод в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період зазначений судом першої інстанцїі.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на висновки суду першої інстанції щодо негайного виконання постанови суду в даній справі. Частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття судом першої інстанції постанови у справі) визначено постанови суду, для яких встановлено обов'язкове негайне виконання. До таких постанов належать, зокрема, постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 1 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України) та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження (абзац дев'ятий частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки для цієї категорії справ пункт 1 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальним, то звернення судом першої інстанції до негайного виконання постанови в цілому є безпідставним.

Поряд з цим, з огляду на встановлення факту проживання позивача у гірському населеному пункті, судом першої інстанції правомірно зобов'язано здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії з врахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Враховуючи, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачам здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління пенсійного фонду Долинського району Івано-франківської області, то обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

У відповідності до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Керуючись ст. ст. 158-163, 183-2,195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду Долинського району Івано-франківської області залишити без задоволення.

Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2011 року в справі № 2а-5680/11 - змінити в частині негайного виконання, шляхом звернення такої до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць

В решті постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2011 року в справі № 2а-5680/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Нос С.П.

Судді :Клюба В.В.

Сапіга В.П.