Єдиний унікальний номер 0551/8251/12 Номер провадження 22-ц/775/4702/2014
Єдиний унікальний номер 0551/8251/2012
Номер провадження 22-ц/775/4702/14
Категорія 27 Головуючий 1 інстанції - Федько С.П.
Доповідач - Супрун М.Ю.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 14 квітня 2014 року,-
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 20 липня 2009 року близько 21 год. 30 хв. по вулиці Матросова в місті Горлівка відповідач ОСОБА_2, керуючи належним позивачу автомобілем ЗАЗ DAEWOO, держномер НОМЕР_1, здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ DAEWOO, держномер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_3 Відносно обох водіїв були порушені кримінальні справи за ч. 2 ст. 286 КК України, в результаті яких ОСОБА_3 був засуджений, а ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності. Після уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь завдану йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля матеріальну шкоду в сумі 21237,14 грн , а також моральну шкоду в сумі 10 000 гривень.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 14 квітня 2014 року вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 21237, 14 грн., у відшкодування моральної шкоди - 1000, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір по 243,60 грн. з кожного.
З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову до нього. При цьому зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв як доказ у справі постанову суду про звільнення його від кримінальної відповідальності, при цьому не врахував, що інших доказів його винуватості у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої позивачу спричинено шкоду, не надано.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.
Відповідачу ОСОБА_3, який відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, повістка та копія апеляційної скарги були вручені адміністрацією утримання під розписку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 20 липня 2009 року о 21 год. 30 хв. на вулиці Матросова в місті Горлівка сталась дорожньо - транспортна пригода, в ході якої зіткнулись належний позивачу автомобіль ЗАЗ DAEWOO, держномер НОМЕР_1, під керуванням на підставі довіреності відповідачем ОСОБА_2 та автомобіль ЗАЗ DAEWOO, держномер НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_3
Вироком Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 січня 2012 року ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому було призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки. Відповідно до ст. 75 КК України його було звільнено від основного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину, а також виконає обв'язки, передбачені ст. 76 КК України (а.с.88-92).
Згідно постанови Центрально-Міського районного суду міста Горлівка Донецької області від 17 серпня 2011 року ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України в зв'язку із застосуванням Закону України «Про амністію в 2011 році» (17-24).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що шкода, завдана позивачу винними діями обох відповідачів, підлягає солідарному стягненню з останніх.
З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не можна з огляду на наступне.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційним судом встановлено, що на вулиці Матросова в місті Горлівка 20 липня 2009 року о 21 год. 30 хв. сталось зіткнення належного позивачу автомобіля ЗАЗ DAEWOO держномер НОМЕР_1, під керуванням на підставі довіреності відповідачем ОСОБА_2 та автомобіля ЗАЗ DAEWOO, держномер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_3
Згідно вироку Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 січня 2012 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, йому було призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортним засобом строком на три роки. Відповідно до ст. 75 КК України його було звільнено від основного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину, а також виконає обв'язки, передбачені ст. 76 КК України (а.с.88-92).
Постановою Центрально-Міського районного суду міста Горлівка Донецької області від 17 серпня 2011 року ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України в зв'язку із застосуванням Закону України «Про амністію в 2011 році» (а.с.17-24). З даної постанови вбачається, що суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази повністю підтверджують вину ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (17-24).
Розмір спричиненої позивачу шкоди в результаті пошкодження автомобілю DAEWOO держномер НОМЕР_1 визначено висновком автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 19 вересня 2011 року та не оспорюється сторонами (а.с.4-11)
Так, у відповідності до приписів ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За приписами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ч. 4 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Виходячи з наведеної норми цивільного процесуального кодексу, обставини, установлені вироком у кримінальній або постановою у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили мають преюдиціальне значення.
Разом з тим, постанові про звільнення від кримінальної відповідальності суду необхідно дати оцінку відповідно до вимог ст. ст. 57, 212 ЦПК України, за якими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі винні в дорожньо-транспортній пригоді, в результаті якої позивачу було заподіяно шкоду, з огляду на преюдиційний вирок суду відносно ОСОБА_3 та оцінену відповідно до вимог закону постанову суду про звільненні від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 При цьому суд врахував, що доказів на спростування вини ОСОБА_2 в спричиненні шкоди ОСОБА_1 суду не надано.
Разом з тим, ухвалюючи рішення про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідачів, суд першої інстанції не врахував вимоги вищезазначеного п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, зі змісту якого вбачається, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Встановлено, що вина обох водіїв є взаємною, обидва порушили вимоги Правил дорожнього руху України, за що притягувались до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, тому ступінь вини кожного з них визначається у рівних частках.
З огляду на викладене, з відповідачів на користь позивача слід стягнути матеріальну та моральну шкоду в рівних частках.
Що стосується судового збору, то суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 88 ЦПК України, присудив з відповідачів суму мінімального судового збору з кожного, не врахувавши, що зазначені судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі одного мінімального судового збору в рівних частках з обох.
Оскільки порушення норм процесуального та матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 314- 316 ЦПК України апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 14 квітня 2014 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, по 10618,57 грн. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, по 500 грн. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір по 121,80 грн. з кожного.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: