УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/14941/13-ц Головуючий у 1-й інст. Комісарчук О.В.

Категорія 46 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.

з участю секретаря

судового засідання Ходаківської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, в якому просила визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником будинку. ОСОБА_3 отримала право на проживання та користування ним, як член родини власника - дружина сина позивача. У зв'язку з розірванням їх шлюбу, вважає, що відповідач втратила право на користування цим будинком. Проживання ОСОБА_3 у цьому житлі, яке належить позивачу на праві власності, порушує її права власника житлового будинку. Посилається, що на підставі ст.ст. 405, 406 ЦК України, відповідач втратила право на користування будинком.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням представник позивача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Посилається на те, що відповідач з жовтня 1986 року по лютий 2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з сином позивачки, під час перебування у шлюбу ОСОБА_2 дозволила їй проживати в даному будинку. Після розірвання шлюбу згоди на проживання відповідачці позивачка не надавала, а навпаки повідомила її про те, що вона має добровільно виселитись з будинку так як вона порушує право вільно розпоряджатись належним позивачці майном.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову суд послався на ту обставину, що ОСОБА_2 в даному будинку не проживає, але дана обставина обумовлена об'єктивними причинами, а саме позивачка доглядала хвору матір та вимушена була проживати разом з нею. Суд проігнорував ту обставину, на яку вказав представник, що ніякої домовленості між позивачкою та відповідачкою про сплату комунальних платежів не було, оплату комунальних послуг позивач проводила сама.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 ЖК України, тобто дружина власника, їх діти і батьки, а також може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.1985 року (а.с.5-6). В даному будинку зареєстровані: позивач, її син - ОСОБА_5 та відповідач (а.с.11). Остання проживає у вказаному будинку з 1986 року за згодою власника і іншого житла немає.

Після розірвання щлюбу з ОСОБА_5 відповідач продовжує проживати в будинку, проводить оплату комунальних платежів. Пропозицій щодо укладення угоди про порядок користування житлом від позивача на адресу відповідача не надходило.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_3 права на проживання в спірному будинку, так як вона отримала право на користування будинком як член сім'ї власника зі згоди позивача, оскільки постійно проживала за цією адресою, припинення сімейних стосунків з сином позивача не є підставою для втрати права на користування житлом за умови продовження там проживати.

Не можуть бути застосовані до спірних правовідносин і положення ст. 406 ЦК України, оскільки не охоплюються нормами вказаного Закону.

При встановлені зазначених вище фактів судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні рішення правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доказів про те, що відповідач не користувалася спірною квартирою без поважних причин понад один рік позивачем не надано.

За таких обставин, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді