Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ас-21/2008р.
Головуючий в 1 інстанції Бурчуладзе І.В.
Категорія 14
Доповідач в апеляційній інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2008 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі: головуючого - Єфімової В.О.
суддів - Водяхіної Л.М. , Птіціної В.І.
при секретарі - Благовідові А.В. за участю - представників позивача - ОСОБА_1, -
ОСОБА_2, представника відповідача -ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційними скарги ОСОБА_4 на ухвалу та постанову місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від 29 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства Юстиції України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності держави незаконною, визнання незаконним тримання під вартою і відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства Юстиції України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності держави незаконною, визнання незаконним тримання під вартою і відшкодування моральної шкоди в розмір 285500грн. Вимоги мотивував тим, що 22 серпня 2004 року позивач був затриманий на підставі ст. 115 КПК України за підозрою в здійсненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, 01 вересня 2004 року місцевим судом Нахімовського району м. Севастополя позивачу був обраний-запобіжний захід у вигляді взяття під варту, 21 жовтня 2004 року термін утримання під вартою продовжений судом до 4 місяців, а 22 грудня 2004 року до 6 місяців, тобто до 22 лютого 2005 року.
22 лютого 2005 року кримінальна справа була направлена до місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя. При попередньому розгляду справи 08 квітня 2005 року суд повернув справу на додаткове розслідування для виконання вимог ст. ст. 218-220 КПК України, запобіжні заходи були залишені без змін.
20 травня 2005 року слідчим були виконані вимоги ст. ст. 218-220 КПК України, попередній розгляд кримінальної справи відбувся Об липня 2005 року, раніш обрані запобіжні заходи у вигляді взяття під варту судом знов залишені без змін.
Позивач вважає, що під час тримання його під вартою Державою України порушені вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, оскільки судами не була врахована практика Європейського Суду з прав людини.
Ухвалою місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від 29 травня 2007 року провадження по справі за позовом ОСОБА_4 закрито в частині визнання незаконною бездіяльність Держави України, визнання факту порушення Державою України Конвенції про захист прав людини, звільнення з-під варти.
Постановою місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від 2 9 травня 2007 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволені позову про відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись з ухвалою та постановою суду позивач подав апеляційні скарги, в яких просить ухвалу та постанову скасувати та задовольнити вимоги його позову в повному обсязі. Вважає, що ухвала та
постанова ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсності.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_4 в частині визнання незаконною бездіяльність Держави України, визнання факту порушення Державою України Конвенції про захист прав людини, звільнення з-під варти, суд першої інстанції виходив з того, що данні вимоги позивача не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
З такими висновками суду погоджується судова колегія.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративного суду не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Заявлені позивні вимоги щодо визнання незаконною бездіяльність Держави України, визнання факту порушення Державою України Конвенції про захист прав людини, звільнення позивача з-під варти можуть вирішуватися лише в ході розгляду судом кримінальної справи и лише в порядку кримінального судочинства.
Відмовляючи в задоволені вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що така шкода ОСОБА_4 завдана не була.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна громадянину в наслідок незаконного взяття і тримання під вартою.
З справи вбачається, що по кримінальній справі був винесений звинувачувальний вирок відносно ОСОБА_4, на даній час кримінальна справа знаходиться на розгляді в суді апеляційної інстанції. При таких обставинах, говорити о шкоді завданої незаконним тримання позивача під вартою не має підстав.
Позивач в порушення ст. 60 ЦПК України не довів, що йому з боку органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду була спричинена моральна шкода, шляхом незаконного взяття і тримання його під вартою.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що ухвала та
постанова суду від 29 травня 2007 року є законними та обґрунтованими, постановленими з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 200 КАС України підстав для їх скасування не має.
Керуючись ст. ст. 195-205 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Ухвалу та постанову місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від 29 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства Юстиції України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності держави незаконною, визнання незаконним тримання під вартою і відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає чинність з моменту її проголошення та може бути
оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України
протягом одного місяця із дня набрання законної сили.