Судове рішення #37546988

Справа № 462/514/14 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/4193/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 39


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


19 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

за участю секретаря: Іванової О.О.

з участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи Сьома Львівська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції про визнання права власності та проведення державної реєстрації, -

в с т а н о в и л а :


В січні 2014 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_4, треті особи Сьома Львівська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/ 2 квартири за адресою: АДРЕСА_1, заг. площа 59,1 м.кв. після смерті чоловіка ОСОБА_6, зобов'язати реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції провести державну реєстрацію права власності на 1/ 2 вказаної квартири та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 площею 59,80 кв.м. 27.10.2004 року передана у спільну сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_4. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, особи, які проживали разом з ним (ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_4) успадкували в рівних частинах належну померлому ОСОБА_7 частину квартири; після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, її частку квартири успадкували ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які проживали разом з померлою на час відкриття спадщини. Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, позивач подала заяву про прийняття спадщини по померлому чоловікові до Сьомої львівської державної нотаріальної контори ГУЮ у Львівській області, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено через розбіжність у площах квартири.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 30 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач ОСОБА_2, яка просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/ 2 квартири за адресою: АДРЕСА_1, заг. площа 59,1 м.кв. після смерті чоловіка ОСОБА_6. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 04.12.2013 р. фактична площа спірної квартири становить 59,1 м.кв. і самочинного перепланування даної квартири немає, з чого випливає, що вказана у свідоцтві про право власності на квартиру площа у 59, 8 м.кв. є помилкою. Позивачка відповідно до ст. 1269 ЦК України подала заяву на прийняття спадщини по померлому чоловікові ОСОБА_6, і вважає, що вона як єдиний спадкоємець першої черги має успадкувати ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності від 27.10.2004 р., а також їй має належати додатково ? частина цієї квартири, яку її чоловік успадкував по смерті своїх батьків, оскільки на момент смерті батьків ОСОБА_6 постійно проживав за адресою квартири, а тому згідно з ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. На думку апелянта, судом не враховано довідку, що свідчить про факт місця проживання її чоловіка, і не враховано передбачену ст. 3 СК України можливість окремого проживання чоловіка і дружини в разі наявності поважних причин, однією з яких є необхідність догляду за батьками. Крім того, при ухваленні рішення суд взяв до уваги покази свідків зі сторони відповідача та заяву окремих осіб, зареєстрованих за адресою спірного помешкання, хоча вони не можуть слугувати доказами у справі, так як сусіди не могли достовірно знати про факт проживання ОСОБА_6 разом з батьками. Також апелянт зазначає, що оскільки ОСОБА_6 не встиг прийняти спадщину після матері ОСОБА_8, то відповідно до ст.1276 ЦК України повинна застосовуватись спадкова трансмісія.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 27 жовтня 2004 року була передана у спільну сумісну власність: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 12.09.1987 року уклали шлюб. Батьками ОСОБА_6 доводяться ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Суд критично оцінив покликання позивача про те, що ОСОБА_6 постійно проживав разом із батьками на момент їхньої смерті, оскільки, як вбачається із довідки з місця проживання, він був лише зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до дня своєї смерті. На противагу позиції відповідач - ОСОБА_4 представила суду колективну заяву мешканців будинку АДРЕСА_1, з якої вбачається, що у спірній квартирі постійно проживала і проживає ОСОБА_4. ОСОБА_6 проживав у вказаній квартирі лише у свої молоді роки до одруження. На підставі наведеного, суд першої інстанції прийшов до переконання, що заявлені позовні вимоги не є підставними та не підлягають до задоволення.

Колегія суддів важає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що спірна квартира з 27 жовтня 2004 року належала на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4. Вірно встановлено також, що: ОСОБА_6 був сином ОСОБА_7, ОСОБА_8, однак, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата смерті ОСОБА_7), станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата смерті ОСОБА_8) та станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата смерті ОСОБА_6), ОСОБА_6 у спірній квартирі постійно не проживав, а лише був зареєстрований у ній. Крім цього судом першої інстанції було вірно встановлено, що на момент смерті всіх вищеназваних спадкодавців, у спірній квартирі постійно проживала ОСОБА_4.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позову.

Так як спірна квартира належала співвласникам на праві спільної сумісної власності і відповідач ОСОБА_4 заперечувала проти визнання за позивачем ОСОБА_2 в порядку спадкування, внаслідок смерті ОСОБА_6, права власності на будь-яку частку спірної квартири, то позивач вправі була звернутися за вирішенням спору в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Право власності на спірну квартиру ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4 набули в порядку приватизації з державного житлового фонду, отже їх частки у праві власності на спірну квартиру були рівними і кожному з них належало по 1/4 частці.

Станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 (дата смерті ОСОБА_7) у спірній квартирі постійно проживали: ОСОБА_8 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_4 (дочка спадкодавця), які у відповідності до положень ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявили про відмову від неї.

Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, як спадкоємці першої черги порівну успадкували, належну спадкодавцеві ОСОБА_7 частку у праві власності, яка становила 1/4 частку, тобто успадкували по 1/8 (1/4 : 2= 1/8 ) частці кожна і частка кожної із них у праві власності на квартиру стала становити 3/8 (1/4 , що = 2/8 плюс 1/8 = 3/8). Водночас, у зв»язку з тим, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7, ОСОБА_6 постійно не проживав у спірній квартирі, а лише був зареєстрований у ній, та на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_6 не подав до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, то відповідно він не прийняв спадщини після батька і частка ОСОБА_6 у праві власності на квартиру залишилася незмінною - 1/4.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 відкрилася спадщина на, належну їй у розмірі 3/8 частку у праві власності на спірну квартиру, право на спадкування якої мали її діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_4. Остання вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала у спірній квартирі. ОСОБА_6 спадкоємець першої черги за законом помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і не встиг прийняти спадщину, і у відповідності до ч.1 ст.1276 ЦК України право на прийняття належної ОСОБА_6 частки спадщини, перейшло до його дружини ОСОБА_2 (спадкова трансмісія), яка 29.11.2012 року, тобто на протязі шести місяців як після смерті ОСОБА_8, так і після смерті ОСОБА_6, вчинила дії по прийняттю спадщини, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, у якій зазначила, що спадщину, яка згідно ст.1218 Цивільного кодексу України складається з усіх прав та обов»язків, що належали спадкодавцеві ОСОБА_6, вона приймає ( а.с. 54 ) .

Спадщина ОСОБА_6 становила 7/16 ( ?= 4/16 плюс 3/16 = 7/16) часток у праві власності на спірну квартиру і складалася із: 1/4 частки, набутої ним в порядку приватизації із державного житлового фонду та із 3/16 ( 3/8 : 2= 3/16 ) часток, право на спадкування яких він мав внаслідок смерті матері- ОСОБА_8, але не встиг його здійснити, так як помер через 21 день після смерті матері.

Таким чином, ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги спадкодавця ОСОБА_6, яка, у встановленому законом порядку та у встановлені законом строки, вчинила дії по прийняттю спадщини, належної ОСОБА_6, набула право на спадкування належної йому спадщини у розмірі 7/16 часток у праві власності на спірну квартиру.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи, крім цього внаслідок повної відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню, відтак, з врахуванням вищенаведених положень закону та обставин справи, встановлених апеляційним судом у їх об»єктивній сукупності, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У зв»язку з частковим задоволенням позовних вимог, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача слід присудити в користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1669 грн 89 коп ( 1908,45 грн : 16 х 7 = 1669,89 грн ).

Керуючись ч.3 ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и рі ш и л а :


Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30 квітня 2014 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, яке складається з 7/16 (семи шістнадцятих) ідеальних часток квартири АДРЕСА_1 загальною площею 59,1 кв.м., що належало спадкодавцеві ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1669 (одна тисяча шістсот шістдесят дев»ять гривень) гривень 89 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.


Головуючий: Тропак О.В.


Судді Приколота Т.І.


Федоришин А.В.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація