№11а-1-2008

УХВАЛА

 ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

18 січня 2008 року                                                                                   місто Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі:

Головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І.,

Суддів   -   полковника  юстиції   ОКСЕНЕНКА  О.М.   і   підполковника  юстиції

ТКАЧУКА О.С.,

При секретарі ГПКОВСЬКОМУ В.Ю.,

за участю прокурора відділу підтримання державного обвинувачення військової прокуратури Західного регіону капітана ВЕРЦІМАГИ М.О. і військового прокурора Хмельницького гарнізону підполковника юстиції ШКОДЯКА І.А., адвоката - ОСОБА_1, розглянув в судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою вказаного захисника-адвоката і засудженої ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 24 жовтня 2007 року, відповідно до якого військовослужбовець Національної академії Державної прикордонної служби України рядова ОСОБА_2, котра народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Славута Хмельницької області, з вищою освітою, українка, громадянка України, раніше не судима, неодружена, призвана на військову службу у липні 2003 року Славутським міським військкоматом Хмельницької області, засуджена,

- на підставі ч. 1 ст. 15 і ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до двох років і шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, і за сукупністю злочинів - до позбавлення волі строком на три роки з конфіскацією майна.

При цьому, ОСОБА_2 визнана винною у повторному незаконному придбанні і зберіганні з метою збуту, а також повторному незаконному збуті небезпечної психотропної речовини. Крім того, у винність засудженій поставлено замах на вчинення вищенаведених дій, що не був доведений до кінця з причин незалежних від її волі.

Як видно із вироку військового місцевого суду Хмельницького гарнізону, злочини було вчинено за таких обставин.

В один із днів травня 2007 року ОСОБА_2 у невстановленої особи придбала з метою збуту, зберігала з тією ж метою та збула 0,223 грама амфетаміну - небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свою незаконну діяльність, засуджена вчинила аналогічні дії в один із днів на початку червня 2007 року придбавши, зберігаючи та реалізуючи 0,0674 грама амфетаміну.

Так само, придбавши з метою збуту в один із днів червня 2007 року 0,0084 грама амфетаміну засуджена зберігала його за місцем свого проживання.

13 червня 2007 року ОСОБА_2 отримала від громадянина ОСОБА_3 3000 гривень для придбання, зберігання, а в подальшому - передачі йому 20 грам амфетаміну. Однак, злочин не був доведений до кінця через затримання вказаного військовослужбовця працівниками правоохоронних органів.

З вироком суду першої інстанції в частині розміру обраного покарання не погодилися захисник-адвокат засудженої і сама засуджена. Вони подали на вирок апеляційну скаргу, у котрій, не оспорюючи кваліфікацію дій ОСОБА_2, просили обговорити питання про можливість застосування до неї ст. 75 КК України , звільнивши винну особу від відбування покарання з випробуванням, або застосувати до неї покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурорів, котрі вважали за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок - без зміни, , захисника-адвоката, який на підтримку своєї скарги, просив вирок змінити, пом'якшивши умови відбуття покарання, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляції, військовий апеляційний суд регіону вважає, що прохання викладені у ній не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив всі обставини даної справи, проаналізував зібрані у справі докази з позиції їх достовірності і всупереч доводам захисника-адвоката і засудженої прийшов до правильного висновку про неможливість досягнення в даному випадку мети покарання без його реального відбуття в місцях позбавлення волі.

Обгрунтованість такого висновку підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами, котрі свідчать про значну суспільну небезпеку дій засудженої особи.

Разом з тим, суд у повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, а також з позитивної сторони характеризують ОСОБА_2. Зокрема, при вирішенні питання про її відповідальність, було враховано щире каяття військовослужбовця у скоєному, те, що до вчинення злочину вона ні в чому вартому осуду помічена не була і по службі характеризувалася позитивно, до призову на військову службу мала виключно позитивні характеристики, її батько перебуває на пенсії і хворіє, а мати не працює, через що батьки потребують її моральної та матеріальної підтримки. Зважаючи на ці обставини, а також на те, що підсудна є молодою людиною у котрої не в достатній мірі сформувалися належні морально-психологічні і вольові якості, суд прийшов до обгрунтованої думки про доцільність

застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України, обравши його нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 2 ст. 307 КК України.

Таким чином, не вбачаючи будь-яких підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_2 і задоволення апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 362, 366, 377 КПК України, військовий апеляційний суд Центрального регіону,

УХВАЛИВ:

Вирок військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 24 жовтня 2007 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_1 та засудженої - без задоволення.