№10-3-2008
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
5 лютого 2008 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І., суддів - полковників юстиції ЄЛФІМОВА О.В. та ПАЛЕНИКА І.Г., з участю прокурора відділу ГУВП Генеральної прокуратури молодшого радника юстиції СКОРИКА М.М., захисника - адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 14 січня 2008 року, відповідно до якої залишено без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_1, а також громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на об'єднані в одне провадження постанови слідчого в особливо важливих справах Слідчого відділу Слідчого управління ГУВП Генеральної прокуратури України про порушення кримінальних справ, кожної, за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 423 КК України, щодо вказаних вище осіб,-
ВСТАНОВИВ: Згідно з постановою військового місцевого суду гарнізону, в листопаді 2007 року слідчий ГУВП Генеральної прокуратури України Антоненко за результатами досудового слідства у кримінальній справі № 49-1944, порушеній за фактом викрадення з військової частини А2791 п'яти одиниць автопаливозаправників АТЗ-60-8685, виніс постанови про порушення кримінальних справ за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 423 КК України щодо військових посадових осіб цієї частини громадян ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, одночасно об'єднавши всі кримінальні справи в одне провадження із справою № 49-1944.
До суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_1 в інтересах громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, підтримана зазначеними особами на вищевказані постанови слідчого про порушення відносно них кримінальних справ. В скарзі ставилось питання про їх скасування як незаконних і необгрунтованих.
., Суд гарнізону, розглянув скаргу, відмовив в її задоволенні, в зв'язку з відсутністю підстав для скасування вказаних вище постанов про порушення кримінальних справ.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в інтересах громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в якій просить постанову суду 1-й інстанції - скасувати.
В обгрунтування скарги апелянти зазначають, що під час судового розгляду в повній мірі не були перевірені наведені ними доводи, не враховані обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення питання про наявність приводів та підстав для порушення кримінальних справ, а висновки суду суперечать фактичним обставинам справи. Як стверджує адвокат, у матеріалах справи відсутні дані про зговір ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на привласнення військового майна, про те, що саме ними, організовувалися вивіз, реалізація та подальший рух п'яти одиниць автопаливозаправників. Крім того, взятий до уваги слідчим акт ревізора ОСОБА_7, яким встановлене незаконне списання вказаного військового майна, є сумнівним, оскільки останній ревізував фінансово-господарську діяльність Центрального управління забезпечення пально-мастильнимі матеріалами тилу Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України, а не військову частину А2791, де проходили службу зазначені особи. В останній же, навпаки, Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони не було встановлено неправомірних дій посадових осіб щодо переводу в 5 категорію, списання та
здачі в металобрухт 5 автопаливозаправників. Більш того, рішення про списання зазначеного вище військового майна приймалось безпосередньо не обвинуваченими, а вищестоящим командуванням. При таких протиріччях, на думку захисника, слідчий повинен був призначити та провести додаткову, або повторну ревізію.
Також потребували додаткової перевірки докази, щодо фактичного стану п'яти одиниць АТЗ під час їх переведення в 5 категорію та списання, щодо їх ідентифікації в Республіці Казахстан, де вони за твердженням слідчого, були виявлені. Крім того, апелянтами ставляться під сумнів джерело даних про вартість автопаливозаправників, компетентність експерта ОСОБА_8, який проводив товарознавчу експертизу майна, без надання всіх необхідних даних. А оскільки розмір цього майна належним чином не встановлено, тому, на думку адвоката, в діях ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутні ознаки злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України.
З урахуванням наведеного, як твердять апелянти, рішення суду 1-й інстанції по цієї справі є незаконним та підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_1 в підтримку апеляції, та виступ прокурора, який вважав необхідним постанову військового місцевого суду гарнізону залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, військовий апеляційний суд регіону приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду 1-ї інстанції про обгрунтованість постанов слідчого ГУВП Генеральної прокуратури України Антоненко про порушення кримінальних справ відповідає фактичним обставинам справи.
В супереч твердженням адвоката ОСОБА_1 та громадян ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 в судовому засіданні з належною повнотою перевірялись викладені у скарзі доводи. При цьому, були перевірені обставини стосовно законності порушення кримінальних справ відносно вказаних обвинувачених, тобто дотриманість органами досудового слідства вимог ст. ст. 94 - 98 КПК України.
При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для скасування постанов про порушення кримінальних справ.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення відповідних організацій, посадових осіб, представників влади або окремих громадян, явка з повинною та інші обставини, вказані в законі. При цьому справу може бути порушено тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. До таких ознак злочину на вказаній стадії процесу відноситься суспільна небезпечність діяння, його суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час та спосіб їх вчинення, тобто ті, що в першу чергу характеризують об'єктивну сторону складу злочину, а також об'єкт, на який здійснено посягання. Всі інші, а саме, ступень винності скоєного кожним з обвинувачених, наявність чи відсутність попереднього зговору між ними, оцінка протиріч в окремих доказах, уточнення обставин події, розміру викраденого майна, в тому числі і проведення належних експертиз, оцінка їх висновків, суб'єктивної сторони скоєного і т.п., стає можливим тільки після того, коли справа порушена і проводяться слідчі дії.
Надані суду першої інстанції матеріали, не вдаючись в їх правову оцінку, свідчать про те, що слідчий ГУВП Генеральної прокуратури України мав достатньо приводів та підстав для порушення кримінальних справ щодо обвинувачених, за ознаками інкримінованих їм злочинів.
В свою чергу, відповідає фактичним обставинам справи і постанова військового суду гарнізону.
В обґрунтування своїх висновків суд правильно послався на те, що приводом для порушення кримінальної справи було безпосерднє виявлення слідчим ознак злочину під час розслідування кримінальної справи № 49-1944 і оцінив ці обставини згідно із ст. 94 КПК України. До того ж, наявні в матеріалах справи документи про службове становище ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, обсяг їх службових повноважень, акти документальних ревізій, вилучені слідчим документи щодо руху за даними документообігу військової частини п'яти одиниць АТЗ-60-8685, які начебто були утилізовані
в металобрухт, а останній був зданий, на решті, документи про фактичне відчуження саме цих п'яти одиниць АТЗ стороннім особам, їх митне оформлення та подальшу експлуатацію за межами України, також стали належними підставами для порушення кримінальної справи.
В супереч твердженням апелянтів, рішення суду першої інстанції ґрунтується на ретельному аналізі досліджених у судовому засіданні матеріалів, в тому числі кримінальної справи № 49-1944, порушеної за фактом події. Тому безпосередньо до уваги була прийнята інформація про обставини незаконного вилучення військового майна шляхом складання фіктивних документів (згідно, яких зникла техніка одночасно рахується як утілізована та здана в метолобрухт (т. 1 а.с. 4,8) та як така, що успішно експлуатується (т. 2 а.с. 61-85) та причетність до вказаних дій саме обвинувачених, у тому числі шляхом складання фіктивних документів (висновки судовопочеркознавчих експертиз). Остаточне рішення за цими обставинами для досягнення завдання кримінального судочинства, визначеного у ст. 2 КПК України, як правильно вказав суд гарнізону, може бути прийнято виключно шляхом вчинення слідчих дій з дотриманням права на захист осіб, які у такому випадку фактично підозрюються у вчиненні злочинів.
Згідно з вимогами ст. 97 та ч. 2 ст. 98 КПК України слідчий зобов'язаний прийняти до уваги фактичне повідомлення про злочин і прийняти з цьогЬ приводу одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. ст. 97 КПК України, а якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справу має бути порушено щодо цієї особи.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що оскаржувані рішення про порушення кримінальної справи за результатами безпосерднього виявлення слідчим ознак злочину в межах розслідування іншої кримінальної справи, прийнято на підставі належного процесуального приводу, компетентною особою і в межах наданих Законом повноважень.
Що стосується інших доводів скарги, то вони не є достатньою підставою для скасування прийнятого судового рішення.
Отже, постанова військового місцевого суду Київського гарнізону від 14 січня 2008 року про відмову в задоволенні скарг на порушення кримінальної справи відносно громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є законною і обгрунтованою.
Керуючись ст. ст. 365, 366 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 14 січня 2008 року про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_1, а також громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на об'єднані в одне провадження постанови слідчого в особливо важливих справах Слідчого відділу Слідчого управління ГУВП Генеральної прокуратури України про порушення кримінальних справ, кожної, за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 423 КК України - відповідно щодо ОСОБА_2 - від 6 листопада 2007 року, ОСОБА_5 - від 7 листопада 2007 року, ОСОБА_4 - від 8 листопада 2007 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 -від 12 листопада 2007 року в одне провадження - залишити без зміни, а апеляцію захисника -адвоката ОСОБА_1, та громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - без задоволення.