УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2008 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Беркій О.Ю., Девляшевського В.А.,
секретаря Семків З.П.,
адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 нежитлового приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 7 грудня 2007 року,-
встановила:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07.12.2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 нежитлового приміщення.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що судом неповно з"ясовано обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, а тому постановлено необгрунтоване рішення. Відмовляючи в задоволенні позову, суд не врахував дійсних обставин справи, зокрема перебування у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою з 2001 року. Ця обставина підтверджується рішенням міського суду від 02.12.2004р., та визнана самою відповідачкою у її скарзі про притягнення його до
Справа № 22-ц-292/2008 р.
кримінальної відповідальності та відповідною постановою. В судовому засіданні здобуто докази, що спірне приміщення придбано 14.02.2002р. за їхні спільні кошти, однак суд не дав їм правильної оцінки. Крім того, поза увагою суду залишалась і та обставина, що саме в період спільного проживання з відповідачкою ними придбано інше майно, зокрема автомобіль, що підтверджено судовим рішенням та будинок АДРЕСА_1, спір щодо поділу якого знаходиться на вирішенні в суді.
Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.
Відповідачка ОСОБА_2 доводи скарги заперечила, посилаючись на обгрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, думку адвоката, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд виходив з того, що на час придбання спірного нежитлового приміщення сторони однією сім" єю не проживали, спільне господарство не вели, а тому майна на праві спільної сумісної власності не набули.
Встановлено, що 14.02.2002 року між відповідачкою та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - магазину Тосбудматеріали" загальною площею 51,7 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_2.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав, що вказане приміщення ними придбано за спільні кошти під час фактичних шлюбних відносин, які вони вели з 2001 року.
Відмовляючи позивачу у визнанні за ним права власності на 1/2 спірного нежитлового приміщення суд обгрунтовано виходив з того, що ним не наведено доказів на підтвердження факту спільного сумісного проживання в період придбання вказаного приміщення.
Судом з"ясовано, що сторони однією сім"єю без реєстрації шлюбу почали проживати з весни 2003р. Наведені обставини підтверджуються зокрема, поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.07.2006р. та ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.09.2006 року по спору між цими ж сторонами (а.с.34,35).
При цьому факт проживання сторін однією сім"єю з квітня 2003 року не заперечувався і самим позивачем.
Твердження апелянта про те, що факт сумісного проживання його та ОСОБА_2 однією сім"єю протягом чотирьох років доведений рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.12.2005р., не заслуговує на увагу.
Як вбачається із змісту вказаного рішення (а.с.29-30), даний факт судом не встановлено і це не зазначено в мотивувальній частині рішення. Вказані обставини зазначені тільки в описовій частині рішення в поясненнях позивачки ОСОБА_2 щодо факту нанесених їй відповідачем тілесних ушкоджень.
Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об"єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 218, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 07.12.2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.