Єдиний унікальний номер 237/6367/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3988/2014

Єдиний унікальний номер 237/6367/13ц

Номер провадження 22ц/775/3988/14

Категорія: 20

Головуючий у 1-ій інстанції: Приходько В.А.

Доповідач: Груіцька Л.О.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Лоленко А.В.,

суддів: Груіцької Л.О., Солодовник О.Ф.

при секретарі: Папоян К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 12 березня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

17.12.2013 року ОСОБА_3 подав до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Того ж дня позивач подав заяву про забезпечення доказів.

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 20 грудня 2013 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення доказів залишено без задоволення.

21.01.2014 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 21 січня 2014 року в одне провадження об'єднали позов ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 12 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 гроші в сумі 60,000 (шістдесят тисяч) гривень та 714 гривень 70 копійок на сплачений судовий збір.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на правову допомогу в сумі 12,357 (дванадцять тисяч триста п'ятдесят сім) гривень 50 копійок.

Не погодившись з рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 12 березня 2014 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Просила рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги. Вважає, що рішення суду не відповідає вимогам процесуального Закону, окрім того судом не дана належна оцінка доводам та доказам, які були подані у зустрічній позовній заяві, а також усним та письмовим поясненням представника апелянта.

Не погодившись з рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 12 березня 2014 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просив рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 12 березня 2014 року у частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 витрати з правової допомоги, які були витрачені нею у іншій справі, скасувати, іншу частину рішення залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено наступне:

Під час спільного життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули у спільну власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло у зв'язку із приватизацією квартири без визначення часток.

В 2001 році їх шлюбні відносини були припинені, у кожного з них з'явилась інша сім'я і ОСОБА_2 зі своєю сім'єю почала проживати за іншою адресою.

В березні 2012 року ОСОБА_2 запропонувала купити в неї її частку квартири за 60000 гривень, на що ОСОБА_3 погодився, оскільки спільно в одній квартирі проживати дві окремі сім'ї не можуть.

12 квітня 2012 року приватним нотаріусом був засвідчений договір між сторонами відповідно до якого їхні частки у квартирі є рівними по ? частки кожному. З виникненням цієї угоди право спільної сумісної власності на квартиру припинилось і виникло право спільної долевої власності, але разом з тим в натурі ці частки виділеними бути не можуть, оскільки спірна квартира знаходиться в багатоквартирному будинку і є неділимою.

Того ж дня, 12 квітня 2012 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 60000грн. за відчуження ? частки квартири АДРЕСА_1, про що була складена відповідна розписка. Відповідно до укладеної між ними угоди ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок протягом 30 днів з моменту підписання розписки нотаріально оформити продаж належної їй частки квартири на його користь.

Відповідачка ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, в якій просила стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 17977,5 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за сплачені комунальні послуги 18553,44 грн., стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 18000 грн. та стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по даній справі за прослуги адвоката 2500 грн. та судовий збір в сумі 545,31 грн.

Відповідно до Рішення апеляційного суду Донецької області від 9 грудня 2013 року спірна угода по відчуженню ? частки квартири не відбулася. Отримані за вказаною розпискою гроші в сумі 60000грн. ОСОБА_2 ОСОБА_3 не повернула.

Відповідно до Рішення апеляційного суду Донецької області від 9 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу 1\2 частки квартири відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до договору про надання правової допомоги від 3 жовтня 2012 року та калькуляції послуг до договору, акту прийому передачі послуг, ОСОБА_2 за правову допомогу заплатила ОСОБА_8 12357, 5 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлене, що квартира АДРЕСА_1 має два окремі особисті рахунки.

Особовий рахунок на ОСОБА_3 з двох жилих кімнат і другий особливий рахунок на ім'я ОСОБА_2 з однієї кімнати, де зареєстрована вона, її матір ОСОБА_9, та дочка ОСОБА_10

Доказів про реєстрацію ОСОБА_4 у спірній квартирі відсутні.

Вислухавши суддю-доповідача, представників позивача - відповідача та відповідачки - позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України у кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст..1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана потерпілому повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до ст.. 84 ЦПК України, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Гранічний розмір компенсації витрат на правову допомогу вст. Оновлюється законом.

Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

Відповідно до ч.4 ст. 215 ЦПК України розподіл судових витрат є складовою частиною рішення суду.

Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ст.. 22 ЦК України :

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Апеляційним судом встановлене, що відповідно до Договору про визначення часток в спільному сумісному майні, укладеному між сторонами по справі, квартира АДРЕСА_1 у спільній частковій власності, частки кожного рівні і становлять по ? частині квартири.

Відповідно до Довідки КП»Міська служба єдиного замовника» від 24.09.13 року жиле приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 має два особистих рахунки:

-21а - ОСОБА_3- особистий рахунок НОМЕР_1, жиле приміщення складається з двох жилих кімнат/ 26,4 кв.м/ у якій зареєстрований ОСОБА_3

-21 - ОСОБА_2 - особистий рахунок НОМЕР_2, жиле приміщення складається з однієї жилої кімнати/ 21.3 кв.м. у якій зареєстровані6ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_11./ а.с.6/.

Шлюб між сторонами розірвано/ а.с.8/;

Як вбачається з Актів депутатів міської ради / а.с.7/, ОСОБА_2 та її сім'я фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 з 2012 року /, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4/ не зареєстрована/ проживають у спірній квартирі.

Відповідно до розписки / а.с.12/, від 12 квітня 2012 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 60000 грн. за відчуження ? частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності та зобов'язалася про намір у термін 30 днів з моменту підписання розписки нотаріально оформити передачу належної їй частки у квартирі на користь ОСОБА_3

Як вбачається з позову ОСОБА_2 / а.с.32/, вона просила суд:

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду у сумі 12357,50 грн., яка складається з витрат на правову допомогу, які вона зазнала при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до неї, / Рішення Марїнського суду від 9.12.2013 року/ та збитків із оплати завдатку у сумі 5620грн., який вона віддала ОСОБА_14 при укладенні договору завдатку:

- стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду за комунальні послуги в розмірі 18553,44 грн.;

- моральну шкоду у сумі 18000 грн.;

- судові витрати по даній справ: за послуги адвоката у сумі 2500 грн., та судовий збір у сумі 545,31 грн.

Суд першої інстанції позов ОСОБА_2 задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивачки судові витрати у сумі 12357,50 коп., та судові витрати у сумі 123,57 грн.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 просила суд скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови їй у позові.

При прийнятті рішення у цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив позивачці у задоволенні позову про стягнення з відповідача 5620 грн., які вона сплатила ОСОБА_14 при укладенні договору завдатку бо відповідно ст.. 22 ЦК України ОСОБА_2 не довела, що ці збитки вона зазнала у результаті порушення її цивільного права, відповідачем. Крім того, збитки на які посилається позивачка не є збитками у розумінні положень ст.. 22 ЦК України.

Суд першої інстанції також правомірно відмовив позивачці у задоволенні позову щодо стягнення матеріальної шкоди за комунальні послуги у сумі 18553,44 грн., бо комунальні послуги, які вона сплатила за своїм особливим рахунком не є солідарним обов'язком відповідачів й вони не несуть відповідальності з цих підстав. Доводи позивачки з тих підстав, що відповідачі безпідставно користуються її кімнатою й зобов'язані сплатити їй суму сплачених нею комунальних послуг не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні й не ґрунтуються на законі.

Позов у частині стягнення моральної шкоди з відповідача позивачкою не обґрунтовані позивачкою, а її посилання на норми права не є обґрунтуванням позову.

Відмова суду у задоволенні позову у частині стягнення судових витрат з надання правової допомоги по дійсній справі також правомірні, оскільки суду не надано належних доказів з витрат по правовій допомозі.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Рішення суду у цій частині постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 просив суд у частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 витрат з правової допомоги, які були витрачені нею у іншій справі, скасувати, іншу частину рішення залишити без змін.

Апеляція ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступного.

ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу за цивільною справою, яка розглядалася раніше й по якій було прийняте рішення не на користь ОСОБА_3.

Суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_2 у цій частині, однак з таким рішенням погодитися не можливо, оскільки воно пост оновлено у цій частині з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст. 215 ЦПК України розподіл судових витрат є складовою частиною рішення суду.

В даному випадку ці вимоги позивачки повинні були розглядатися при розгляді цивільної справи, відповідно до якої було постановлено рішення Марїнського районного суду від 23.08.2013 року, або рішення Апеляційного суду Донецької області від 9 грудня 2013 року.

Звертаючись до суду з таким позовом , позивачка фактично просить змінити рішення Апеляційного суду Донецької області від 9 грудня 2013 року, що не ґрунтується на законі.

З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення у цій частині без додержання норм матеріального і процесуального права, тому рішення у цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового у цій частині з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат з правової допомоги у сумі 12357,50 грн.

Керуючись ст.ст.303 -316, ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 12 березня 2014 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 12357 грн. 50 коп. та судового збору у сумі 123 грн. 57 коп. скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 12357 грн. 50 коп. та судового збору у сумі 123 грн. 57 коп.- відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: