Справа № 2-62/09

                       Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 січня 2009 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:  

                    головуючого   - судді Слоквенко Г.П.,                         при секретарі - Чоп Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,                                   

                        В С Т А Н О В И В:

     Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження у розмірі : 1418 гривень 25 копійок - фактичні витрати на проведення хірургічної операції, 125 гривень 05 копійок - фактичні витрати на лікування, 3400 гривень - фактичні витрати на навчання, 900 гривень - фактичні витрат на проживання в гуртожитку, 10200 гривень - витрати в майбутньому на навчання сина, 2700 гривень - витрати в майбутньому на проживання в гуртожитку, 503 гривні 64 копійки - фактичні витрати пов'язані із підключенням та користуванням ІНТЕРНЕТ.

     В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали. Пояснили, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року позивачка перебувала в шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який проживає з позивачкою. У 2007 році сину зробили операцію, за яку позивачка сплатила 2837 гривень 50 копійок. Відповідач зобов'язаний оплатити половину від зазначеної суми - 1418 гривень 25 копійок.

     У зв'язку з перенесеною операцією, позивачка вимушена була нести додаткові витрати на медичні препарати, на придбання яких сплатила 250 гривень 10 копійок і половину з цих витрат - 125 гривень 05 копійок, повинен нести відповідач.

      06 серпня 2008 року позивачка уклала договір з Дніпропетровською державною фінансовою академією на навчання сина на контрактній основі, сплативши за рік навчання 6800 гривень. Відповідач таким чином повинен сплатити 3400 гривень.

      Згідно ч.2 ст.185 СК України, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед. Зі змісту договору про навчання сина вбачається, що загальна вартість навчання складає 20400 гривень. Сплатити половину цієї суми в розмірі 10200 гривень є обов'язком відповідача як батька дитини.

      Також у зв'язку з навчанням сина, вона уклала договір з гуртожитком, де буде проживати син, сплативши 1800 гривень і частка відповідача в цих втратах повинна бути 900 гривень. З останні три роки проживання в гуртожитку позивачка понесе затрати в майбутньому. Ці затрати складуть 5400 гривень, половину з яких - 2700 гривень, зобов'язаний сплатити відповідач.

     З метою підвищенні інтелектуального рівня дитини вона уклала договір на підключення до ІНТЕРНЕТ. Затрати на підключення склала 227 гривень, а вартість послуг за 2008 рік склала 780 гривень 27 копійок. Відповідач таким чином повинен сплатити 503 гривні 64 копійки. 

     Відповідач у судовому засідання заперечував проти задоволення позову та пояснив, що витрати позивачки на операцію сина не підтверджуються квитанціями, згідно яких, вартість операції оплатив сам син, а не позивачка. Крім того, необхідність проведення операції в недержавному медичному закладі не погоджувалась позивачкою з ним і це призвело до збільшення вартості як самої операції, так і лікування, але не було викликано необхідністю.

     Витрати позивачки на навчання сина в академії, проживання в гуртожитку, підключення до Інтернет, не є додатковими витратами, оскільки не викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Договір на навчання сина та договір про його проживання в гуртожитку укладені на розсуд позивачки.  Він не є стороною цих договорів, не приймав рішень щодо їх укладення і не брав участь в обговоренні доцільності їх укладання. Відносно витрат на Інтернет пояснив, до він встановлений у позивачки вдома, а син проживає у м.Дніпропетровську. Крім того, позивачкою завищена вартість наданих послуг за користування Інтернет за 2008 рік.   

     Третя особа -ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснив, що зараз він навчається в м.Дніпропетровську, проживає і прописаний в студентському гуртожитку і потребує матеріальних витрат, а відповідач матеріальну допомогу йому в достатній кількості не надає.

     Суд, заслухавши позивачку та її представника, відповідача, третю особу дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

     Судом встановлено, що сторони від сумісного шлюбного життя мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.7).

     Відповідно до рішення суду від 27.06.2001 року (а.с.10), з відповідача були стягнуті на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів прибутку відповідача щомісячно, але не менше Ѕ частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на місяць на дитину. 

     Згідно ч.1 ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових втратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

     Відповідно до ст.6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14-ти років. Неповнолітньою дитиною вважається дитина у віці від 14-ти до 18-ти років. 

     За ст.1 Конвенції про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

     Таким чином, виходячи із змісту ст.185 СК України, право на додаткові витрати має лише дитина. З настанням повноліття з правової точки особа не може вважатися дитиною, а є сином чи донькою і тому норма ст.185 СК України до цих осіб не повинна застосовуватись.

     Оскільки на час розгляду справи третя особа - ОСОБА_3 є повнолітньою особою, суд вважає доцільним стягнути з відповідача додаткові витрати понесені позивачкою саме  настання його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року(а.с.7), відповідно до ч.2 ст.185 СК України згідно якої, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно. ІНФОРМАЦІЯ_3 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, що підтверджується свідоцтвом (а.с.9). Проте, відповідно до ст.141 СК України, рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини не припиняється у разі розірвання шлюбу.

    Згідно договору НОМЕР_1 (а.с.38-40) на надання послуг пластичної хірургії від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, ОСОБА_3 була проведена операція нижніх носових раковин, за проведення якої було сплачено 2837 гривень, що підтверджується квитанцією (а.с.13).        Відповідно до довідки Клініки пластичної хірургії та виписного епікризу (а.с.11), ОСОБА_3 перебував у клініки з ІНФОРМАЦІЯ_5 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року і після виписки йому рекомендовано   амбулаторне лікування протягом 14 діб із переліком ліків, які йому прописані. Відповідно до квитанції (а.с.14), позивачкою були придбані ліки на суму 250 гривень 10 копійок.

    Таким чином, частка відповідача у вказаних витратах повинна складати: витрат на проведення операції - 1418 гривень 25 копійок; витрат на придбання ліків - 125 гривень 05 копійок, оскільки витрати понесені у період неповноліття ОСОБА_3   

    06.08.2008 року позивачкою з Дніпропетровською державною фінансовою академією укладено договір про підготовку фахівця з вищою освітою (а.с.15-17), відповідно до п.1 якого Виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів Замовника здійснити підготовку фахівця ОСОБА_3. Згідно п.п.5.5. договору, Замовник вносить попередню плату при вступі Студента до академії за 1 рік в сумі 6800 гривень, які позивачка сплатила 29.07.2008 року, що підтверджується квитанцією (а.с.17). При визначенні частки відповідача у вказаних втратах, суд вважає необхідним також розрахувати їх до моменту повноліття ОСОБА_3, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року. З вказаної суми таким чином відповідач повинен сплатити 764 гривні, оскільки згідно п.п.5.6 Договору оплата проводиться по семестрах і сума оплати за 1 семестр складає 3400 гривень.

    Також, суд вважає можливим задовольнити частково вимогу позивачки про стягнення понесених витрат на проживання в гуртожитку. 28.08.2008 року позивачка уклала з Дніпропетровською фінансовою академією Договір на проживання в гуртожитку неповнолітнього студента (а.с.19,20). Згідно п 1.1. Договору, предметом договору є надання місця для проживання та інших послуг гуртожитку, що належать «Академії» неповнолітньому студенту «Академії» ОСОБА_3 Оплата за проживання в гуртожитку відповідно до п.п.4.1. Договору провадиться в сумі 150 гривень на місяць. Позивачка сплатила за проживання в гуртожитку ОСОБА_3 - 1800 гривень, що підтверджується квитанцією (а.с.21). Відповідач повинен сплатити за період з 01.09.2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року згідно ст.ст.141,185 СК України - 202 гривні 50 копійок.

    Що стосується додаткових витрат на навчання та проживання в гуртожитку за послідуючі чотири роки, то суд вважає необхідним відмовити в задоволенні вимоги позивачки про стягнення частини цих додаткових витрат з відповідача, оскільки ОСОБА_3 є вже повнолітньою особою і тому згідно ч.1 ст.199 СК України в нього виникає право на аліменти у зв'язку з продовженням навчання, а відповідної позовної вимоги до відповідача заявлено не було.

    Що стосується додаткових витрат на Інтернет, то в цієї частині суд вважає необхідним відмовити виходячи з наступного. 11.11.2008 року позивачкою з ВАТ «Укртелеком» було укладено Договір про надання ADSL доступу до мережі Інтернет (а.с.23,24). Згідно товарного чеку (а.с.25), 11.11.2008 року було придбано модем ADSL вартістю 227 гривень. Прізвище покупця в товарному чеку відсутнє, а тому не можливо встановити, чи придбала його саме позивачка.   

    Згідно довідки ВАТ «Укртелеком», позивачка здійснювала оплату за послуги Інтернет за січень, квітень, червень, липень та жовтень 2008 року, проте, як було встановлено судом, договір на надання послуг Інтернет позивачкою було укладено лише 11.11.2008 року. 

    За договором від 11.11.2008 року, Інтернет було встановлено за домашньою адресою позивачки, хоча згідно пояснень ОСОБА_3 він проживає у гуртожитку в м.Дніпропетровську. Крім того, встановлення у позивачки вдома Інтернету на думку суду не викликано необхідністю та особливими обставинами, в розумінні ч.1 ст.185 СК України.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,185 СК України, ст.10,11,57,60,88,212,213,215,367 ЦПК України,суд

                      В И Р І Ш И В:

     Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, уродженця с.Сурсько-Михайлівка Солонянського району Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в загальній сумі 2510 гривень 79 копійок, яка складається з : фактичних витрат на проведення хірургічної операції в сумі 1418 (одна тисяча чотириста вісімнадцять) гривень 25 копійок; фактичних витрат на лікування в сумі 125 (сто двадцять п'ять) гривень 05 копійок; фактичних витрат на навчання в сумі 764 (сімсот шістдесят чотири) гривні; фактичних витрат на проживання в гуртожитку в сумі 202 гривні (двісті дві) 50 копійок.

     В іншій частині позовних вимог відмовити.

     Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 51 (п'ятдесят однієї)гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30(тридцять) гривень 00 копійок.

     Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з  дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги.

     Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

                   Головуючий: суддя