Головуючий суду 1 інстанції - Ткаченко О.Д.

Доповідач - Ступіна Я.Ю.

Справа № 408/1351/13-ц

Провадження № 22ц/782/2077/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Ступіної Я. Ю.,

суддів: Коновалової В. А., Темнікової В. І.,

при секретарі Булгаковій М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 23 січня 2014 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до головного лікаря комунального закладу Біловодської центральної районної лікарні Чередниченко Г.О., головного лікаря комунального закладу Біловодського первинного центру медико-санітарної допомоги Малищенко З. Д. та інспектора територіальної Державної інспекції з питань праці в Луганській області Оробцової (Горобець) О. В. про стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 23.01.2014 в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду в частині відмови в задоволені позову про відшкодування моральної шкоди і ухвалити нове, яким позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

В судовому засіданні позивачка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Відповідачка Оробцова заперечували проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідачки Чередниченко та Малищенко в судове засідання не з'явилися, від Чередниченко надійшла письмова заява про розгляд справи без її участі та заперечення проти доводів апеляційної скарги, в яких вона просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін. Їх неявка згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи, оскільки про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка зазначила, що шкода заподіяна такими діями відповідачів.

З 1986 р. вона працювала лікарем - акушер-гінекологом, мала багато заохочень та відзнак за сумлінну роботу, але після звільнення з роботи її чоловіка ОСОБА_6 з посади головного лікаря КЗ «Біловодська ЦРБ» та призначення головним лікарем Чередниченко Г.О., її як інваліда другої групи з причин обмежених фізичних можливостей піддано дискримінації - звільненню та після поновлення на роботі також черговому звільненню з роботи з ініціативи адміністрації 10.01.2014, про яке вона дізналася, перебуваючи на стаціонарному лікуванні від свого чоловіка 13.01.2014.

Головний лікарь Малищенко З.Д., яка очолила КЗ «Біловодський первинний центр медико - санітарної допомоги» з 01.01.2012, до якої вона неодноразово зверталася з метою працевлаштування після першого звільнення, неодноразово відмовляла в прийомі на роботу з різних штучних та незаконних причин та виконувала вказівки Чередниченко Г.О. не приймати її на роботу за будь - яких обставин. Окрім того, вона як єдиний інвалід в районі з заміненими штучними суглобами постійно потребує ліків за рахунок бюджетних коштів з метою обезболювання, фактично вимолювала в неї медикаменти, таким чином помститися за невелику заробітну плату, яку отримувала в організації під час керівництва ОСОБА_6

Інспектор територіальної державної інспекції з питань праці в Луганській області Оробцова (Горобець) О.В., яка була уповноважена проводити перевірки законності звільнення та відмови в працевлаштуванні, складала документи, які не відображали дійсному стану речей, всіляко виправдовуючи незаконні дії перших двох вище вказаних нею відповідачів, таким чином вона також своїми діями фактично підтримала дискримінаційні дії посадових осіб двох бюджетних установ, які вчинені всіма ними стосовно неї.

Позивачка зазначила, що у зв'язку з їх незаконними діями вона постійно перебувала в стані стресу, душевного дискомфорту, не могла вести звичний спосіб життя, втратила сон, в очах населення селища втратила авторитет, постійно переслідувалася керівниками вказаних установ в різноманітний спосіб, тому понесла значні матеріальні витрати на лікування, на відновлення своєї душевної рівноваги, моральні сили та час на захист свого права на працю, яке в черговий раз втратила під час звернення з останніми позовами на захист своїх порушених прав до суду, з вини відповідачів понесла матеріальні збитки - від дій Чередниченко - 70 000,00 грн., від дій Малищенко - 5 000,00 грн., а всього: 75 000,00 грн. та з вини відповідачів їй заподіяна моральна шкода, яку вона просила стягнути з Чередниченко у сумі 100 000,00 грн.; з Малищенко - 5 000,00 грн., з Оробцової - 15 000,00 грн., а всього: 125 000,00 грн.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що всі відповідачі, працюючи чи будучи керівниками відповідних бюджетних установ, без залучення у якості відповідачів самих юридичних осіб, в яких вони працюють чи якими керують, не можуть бути належними відповідачами у справі, оскільки за вимогами норм КЗпП України вони можуть нести відповідальність перед юридичними особами, в яких працюють за трудовим договором, у встановлених КЗпП України розмірах в разі перелічених там підстав, а відповідно до ст. 1172 ч.1 ЦК України в інших випадках за їх дії несе відповідальність та юридична особа, з якою вони перебувають в трудових відносинах, з наступною відповідальністю в порядку регресу, і також в прямо у встановлених КЗпП України випадках.

Встановивши наведені обставини, за яких позивачці заподіяно моральну шкоду, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги можуть бути заявлені до закладів чи установ, в яких працюють відповідачі, але такі вимоги не заявлені, в процесі слухання справи не змінювалися і не уточнювалися, тобто позов пред'явлений до неналежних відповідачів.

Таким чином рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін.

Оскільки судове рішення в іншій частині не оскаржено, то згідно ст. 303 ЦПК колегією суду не переглядається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319, 325 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 23 січня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий

Cудді: