Головуючий суду 1 інстанції - Александрова Н.В.

Доповідач - Медведєва Л.П.

Справа № 2-1091/11

Провадження № 22ц/782/2004/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

Головуючого - судді Медведєвої Л.П.

Суддів - Соловей Р.С., Пащенко Л.В.

при секретарі -Якушевій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2011 року ОСОБА_2 подано до суду вказаний позов.

У викладенні обставин, якими позивач обгрунтовував свої позовні вимоги,він зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер його батько - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру у АДРЕСА_1. 04 березня 2010 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і від державного нотаріуса йому стало відомо, що 11.02.2010 року приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєструвала заповіт батька на випадок його смерті на користь своєї сестри - ОСОБА_3. Вважає заповіт недійсним, оскільки відповідач навмисно скористалася станом здоров`я його батька, у якого на почві зловживання спиртними напоями розвився віковий склероз, його поведінка стала дивною і підпис на заповіті батькові не належить. Просив визнати недійсним заповіт.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Звернувшись з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким позов задовольнити.

Позивач, відповідач, представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явилися,про час та місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку. Третя особа звернулась до апеляційного суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача,дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 жовтня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог,залучено приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_5.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Так, судом встановлено,що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, був власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до повторного свідоцтва про смерть, виданого відділом РАЦС Сєвєродонецького міського управління юстиції, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Згідно копії заповіту, складеного 18 лютого 2010 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, на випадок своєї смерті ОСОБА_4 склав заповіт, за яким заповів належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З акту №13 посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи від 05.03.2013 року вбачається, що ОСОБА_4 в період складання ним заповіту 18.02.2010 року стійким, хронічним психічним розладом не страждав. Активних ознак психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю: запій, стан відміни, психотичний стан / з приводу чого він спостерігався в наркологічній установі за місцем проживання/ у момент складання заповіту не виявляв, у тому числі не знаходився у вказаний період часу в стані алкогольного сп`яніння / згідно представлених для експертного дослідження матеріалів/. У момент складання заповіту у нього відзначалися окремі ознаки астенічних розладів соматогенного генезу / внаслідок онкологічної патології - рак бруньки /, які, проте, не супроводжувалися продуктивними психопатологічними розладами, явними когнітивними порушеннями, у тому числі алкогольного генезу порушеннями свідомості і не позбавляли ОСОБА_4 здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на період підписання ним заповіту 18.02.2010 року.

Спір судом вирішено на підставі ст.1257 ЦК України, при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.10,11,60,82,88,212-215,218,223 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не надав доказів щодо перебування ОСОБА_4 на момент вчинення правочину у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та / або/ не міг керувати ними.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому пістави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Відповідно до ст.303 ЦПК України,яка передбачає межі розгляду справи апеляційним судом, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини 2 статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти:

в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;

складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за № 9 від 06 листопада 2009 року роз'яснив, що правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Як вбачається з матеріалів справи / а.с. 4/ померлий ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,був батьком позивача - ОСОБА_2.

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджено матеріалами справи / а.с.33/ 18 лютого 2010 року , об одинадцяти годин п`ять хвилин, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, за адресою: АДРЕСА_3,приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 із залученням двох свідків - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обраних особисто ОСОБА_4,було складено та посвідчено заповіт ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до якого останній зробив розпорядження: належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та речі домашнього вжитку за цією же адресою, заповів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Підписання заповіту свідчить про волевиявлення заповідача.

Проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про неспроможність ОСОБА_4 в момент складення ним заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними.

З встановлених обставин та наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав недійсності оспорюваного заповіту.

Посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що заповіт ОСОБА_4 було складено і посвідчено 11 лютого 2010 року, а не 18 лютого 2010 року,матеріалами справи не підтверджено і позивачем відповідно до вимог статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язки доказування і надання доказів, не доведено.

Посилання представника позивача в судовому засіданні під час розгляду справи в апеляційному порядку на ту обставину, що ОСОБА_4в період з 13.02.2010 року по 18.02.2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні Сєвєродонецької багатопрофільної лікарні і не міг складати заповіт, не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з медичної картки №15515/62 стаціонарного хворого, складеної в багатопрофільній лікарні м.Сєвєродонецька, яка була досліджена колегією суддів апеляційного суду,ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в урологічному відділенні вказаної лікарні з 13.01.2010 року по 12.02.2010 року.

Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотань позивача про призначення у справі повторної посмертної комісійної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи та суд не викликав у судове засідання членів комісії, які проводили експертизу, з метою з`ясування певних сумнівних висновків,колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки за клопотанням позивача під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом було призначено посмертну комплексну психолого-психіатричну експертизу, яка була проведена, однак, ухвалою апеляційного суду на підставі ч.2 ст.86 ЦПК України скасовано ухвалу про призначення зазначеної експертизи, оскільки позивачем її не оплачено.

Інші доводи апеляційної скарги містять виклад обставин в обгрунтування позову і не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, яка передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При викладених обставинах апеляційна скарга має бути відхилена, рішення суду залишено без змін.

Керуючись ст.ст.209,307,308 ЦПК України,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді