Справа № 2/257/1415/14

№257/3757/14-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 червня 2014 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Бурлаченко О.О.,

розглянувши у відсутності сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська контора №1» до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги наступним.

ТОВ «Адвокатська контора №1» отримало рішення Донецької міської ради № 46/310 від 28.02.2014 року «Про дозвіл ТОВ Адвокатська контора №1» розміщення тимчасових споруд (торгових павільйонів) по АДРЕСА_1

На місці розміщення на теперішній час самовільно, без належних дозволів розташований торговий павільйон, який відповідно до листа Київської районної в м. Донецьку ради м. Донецька належить ОСОБА_1

Вказані дії, на думку позивача, є порушенням з боку відповідача земельного законодавства України.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач, в порушення п. 8.1 рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 31.10.2007 року № 699, яке опубліковане в газеті «Наш дім» № 45 від 09.11.2007 року, згідно якого суб'єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність на території м. Донецька повинні здійснити демонтаж своїх об'єктів торгівлі, розташованих на території міста без правовстановлюючих документів в строк десять днів з дати опублікування рішення з подальшим приведенням земельних ділянок у придатний для використання стан.

Також, як вказано у позові, внаслідок порушення з боку відповідача вимог чинного законодавства, позивач не має можливості реалізувати своє право на розміщення тимчасових споруд та відповідно до цього, вважає, що відповідачем обмежується право на зайняття підприємницькою діяльністю.

Просив суд зобов'язати ОСОБА_1 звільнити та повернути територіальній громаді м. Донецька земельну ділянку по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу та вивезення об'єктів торгівлі.

Представник позивача до судового засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, надала до суду письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило, оскільки представник позивача заперечень проти заочного розгляду справи не надав, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 64 ЦПК України вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 2 тієї ж статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно відповідно до приписів ст.ст. 13 і 41 Конституції України визначається, що від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування.

Ст. 43 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ч.3 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через міськраду та її виконавчий орган.

У відповідності до ст. 9 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Донецька міська рада здійснює вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, у тому числі передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до вимог та в порядку, передбаченому ЗК України.

Як зазначено у п.2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Як встановлено у судовому засіданні 10.09.2013 року Київська районна у м. Донецьку ради звернулася до Донецького міського голови з листом №01/19-2254, відповідно до якого повідомила, що не заперечує проти розміщення комплексу павільйонів за адресою: АДРЕСА_1, за умови звільнення земельної ділянки від самовільно розміщеного торгівельного павільйону гр.. ОСОБА_1 (а.с.4)

Крім того, у відповідності до наданої суду копії рішення Донецької міської ради від 28.02.2014 року № 46/310 Товариству з обмеженою відповідальністю «Адвокатська контора №1» було надано дозвіл на розміщення тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) строком на 10 (десять) років по АДРЕСА_1 за умови укладення відповідного договору та оформлення паспорту прив'язки на тимчасові споруди. (а.с. 6)

На виконання рішення Донецької міської ради від 28.02.2014 року № 46/310 про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Адвокатська контора №1» розміщення тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) по АДРЕСА_1, 01 квітня 2014 року Головним управлінням містобудування і архітектури Донецької міської ради було виготовлено та оформлено паспорт прив'язки тимчасової споруди (комплекс павільйонів) перед будинком №142 по вулиці Артема у Київському районі м. Донецька за замовленням ТОВ «Адвокатська контора №1».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатська контора №1» були виконані умови вищевказаного рішення Донецької міської ради.

У судовому засіданні також було встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час самовільно зайнята відповідачем ОСОБА_1 шляхом розміщення на вказаній земельній ділянці без відповідних дозволів, що підтверджується наданою у судовому засіданні копією листа №01/19-2254 від 10.09.2013 року за підписом голови Київської районної в м. Донецьку ради. (а.с. 4)

У відповідності до відповіді Донецької міської ради від 06.06.2014 року за вих.. № 1453исх., Донецька міська рада відмовилася від договору користування земельною ділянкою площею 0,0024 га за адресою: АДРЕСА_1, який було укладено 03.04.2014 року з ОСОБА_1

Тобто, у судовому засіданні було встановлено, що правовстановлюючі документи щодо користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у відповідача ОСОБА_1 на момент виникнення спірних

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, шляхом укладення договору оренду земельної ділянки.

Також, відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, або право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідачем ОСОБА_1 не було отримане відповідне рішення органу місцевого самоврядування Донецької міської ради про надання йому земельної ділянки у власність чи на праві оренди, не укладено договір оренди земельної ділянки, не був отриманий відповідний дозвіл.

Тобто, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 порушуються всі вищенаведені норми діючого законодавства.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян та юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 незаконно та протиправно займає спірну земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 шляхом розміщення на ній торгівельного павільйону без відповідних дозволів. Станом на час подання позову до суду самовільно встановлений відповідачем ОСОБА_1 торгівельний павільйон не демонтований, а тому позовні вимоги ТОВ «Адвокатська контора №1» є обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 243,60 гривень, понесені останнім при звернення до суду. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13,41,43,142-145,140 Конституції України, ст..ст. 9,83,116,124,125,212 Земельного Кодексу України, ст.. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 10, 11, 45, 60, 61,79,88 213, 214, 215, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська контора №1» - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Донецька в особі Донецької міської ради самовільно зайняту земельну ділянку АДРЕСА_1, яка використовується ним для розміщення торгівельного павільйону, шляхом демонтажу зазначеного павільйону та вивезення об'єктів торгівлі, з приведенням вказаної земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська контора №1» судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: