Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на заставлене майно,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Рівненського міського суду від 12 березня 2014 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 травня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 № ROHPGA00000187 в розмірі 58897,31 доларів США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ станом на 21 листопада 2012 року складає 470766,20 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 (на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10 лютого 2005 року Вищим професійним училищем №1, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» в книзі №209 за №244-61254), а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,90 кв. м, житловою площею 33,70 кв.м, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки № ROHPGA00000187 від 15 травня 2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, з проведенням дії щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 189375 грн. (за іпотечною вартістю відповідно до п. 33.4 договору іпотеки квартири).

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі

__________________________________________________________________________________________________

Справа №1715/22126/12 Головуючий в суді І інст. - Ковальов І.М.

Провадження № 22-ц /787/867/2014р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3326,30 грн. судового збору.

У поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що банк не звертався до позичальника ОСОБА_4 в судовому порядку з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, судове рішення з цього приводу не приймалося, а тому сума кредитної заборгованості є спірною та такою, що підлягає доведенню та встановленню в судовому засіданні.

Зазначав, що ОСОБА_4 доводив в суді, що обрахунок банком кредитної заборгованості є неправильним, розмір заборгованості є значно меншим, при її обрахуванні банком враховано не всі здійснені ним платежі. Нараховані банком суми за користування кредитними коштами дають підстави вважати, що банком застосовано вищу відсоткову ставу, ніж передбачена договором.

Доводив, що, зазначивши про надсилання банком письмових повідомлень із вимогами про погашення заборгованості та про намір позивача звернути стягнення на майно, суд не дослідив, чи отримувалися такі повідомлення відповідачами, хоча з фактом отримання цих вимог пов'язаний встановлений статтями 35, 40 Закону України «Про іпотеку» 30-денний строк для усунення порушень, а також безпосереднє право банку звернутися до суду лише у випадку, коли протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення.

Просив рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» за безпідставністю позовних вимог.

ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Крім того, подав клопотання про застосування Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ".

ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та клопотання, подані ОСОБА_1.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Після ухвалення місцевим судом рішення в даній справі 7 червня 2014 року набув чинності Закон України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідно до п.1.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Предмет іпотеки - двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 59,90 кв. м, житловою площею 33,70 кв.м, використовується як місце постійного проживання майнового поручителя, згоди іпотекодавця на її відчуження немає, а тому під час дії цього закону вона не може бути примусово відчужена.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і в задоволенні позову банку про звернення стягнення на належну ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,90 кв. м, житловою площею 33,70 кв.м, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314,316,317,324,325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2014 року скасувати і в задоволенні позову банку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий:

Судді: