Головуючий суду 1 інстанції - Женеску Е.В.

Доповідач - Ступіна Я.Ю.

Справа № 2-104/12

Провадження № 22ц/782/1554/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Ступіної Я. Ю.,

суддів: Коновалової В. А., Темнікової В. І.,

при секретарі Булгаковій М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 10 грудня 2012 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: четвертої Луганської державної нотаріальної контори та виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 10.12.2012 позов задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої у АДРЕСА_1, укладений від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а в задоволенні решти позову відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 02.09.2013 заява відповідача про скасування заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду в частині, якою позов задоволено, і залишити цей позов без розгляду.

В судове засідання апелянт не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи, оскільки про час і місце розгляду справи він був повідомлений належним чином.

Представники позивачки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської ради від 10.08.1993; право їх власності зареєстровано в БТІ.

Згідно актового запису про смерть № 422 від 15.04.2002 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно актового запису про смерть № 359 від 17.04.2007 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ст. 549 ЦК України ре.1963 р. ОСОБА_5 успадкувала після смерті ОСОБА_6 - свого сина, які в цій квартирі були зареєстровані і мешкали разом в ній, його частку у зазначеній квартирі. Тому на час смерті ОСОБА_5 їй як спадкодавцю зазначена квартира належала повністю, не зважаючи на те, що нею не було оформлено свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6

Позивачка як двоюрідна сестра померлої ОСОБА_5 є єдиним спадкоємцем за законом, яка не проживала постійно із спадкодавцем.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення Новооскольського районного суду Білгородської області Російської Федерації від 23.07.2009, яким встановлено факт родинних відносин позивачки з спадкодавцем є недопустимим доказом згідно ст. 59 ЦПК, так як не легалізовано, не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст. 81 Закону України „Про міжнародне приватне право" та ст.ст. 13, 51, 52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікованою Законом України від 10.11.1994 N 240/94-ВР, це судове рішення є дійсним на території України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за N 283/8882 (в редакції, яка діяла на час прийняття спадщини) письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, установленого для прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2007 позивачка надіслала 4 Луганській державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, тобто у встановлений ст. 1270 ЦК шестимісячний строк за місцем відкриття спадщини, надіславши поштою. Справжність її підпису на заяві нотаріально посвідчена не була. Однак нотаріус, запропонувавши позивачці надіслати оформлену належним чином заяву або ж прибути до нотаріальної контори особисто, не прийняла її заяву.

Оскільки заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори подала саме позивачка і ця заява дійсно відповідала її волевиявленню, то згідно ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, про що зазначено в правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-164цс12 від 23.01.2013.

Тому доводи апеляційної скарги про неприйняття позивачкою спадщини і відсутність у неї права на пред'явлення такого позову є неправильним.

29.12.2008 ОСОБА_11, який мешкав та був зареєстрований в м. Запоріжжя, що діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої 23.12.2008 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу в Луганській області, ОСОБА_12, реєстр № 3705, та від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої 30.09.2008 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_13, реєстр № 2388, продав зазначену квартиру відповідачу у справі за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_14, реєстр № 14075, за ким в теперішній час і зареєстрована ця квартира у МКП БТІ м. Луганська 12.01.2009.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

Згідно ст.ст. 24, 25 ЦК людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно ч.3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно п.6 ч.1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

Встановивши, що на час нотаріального посвідчення зазначених довіреностей на ім'я ОСОБА_11 довірителі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли, тобто довіреності видані померлими особами, від імені яких ОСОБА_11 уклав з відповідачем оспорюваний договір фактично у своїх інтересах, а тому цей правочин, вчинений представником, не мог припинити цивільні права померлих осіб, що свідчить про порушення норм цивільного законодавства при укладені оспорюваного договора.

Таким чином суд на підставі ст.ст. 203 ч.1, ч. 2, 215 ч.1, 216 ч.5 ЦК України дійшов правильного висновку про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним без застосування наслідків його недійсності; позов про застосування наслідків недійсності цього договору позивачкою не було заявлено.

Таким чином суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування чи зміни правильного і справедливого по суті рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін.

Оскільки судове рішення в іншій частині не оскаржено, то згідно ст. 303 ЦПК колегією суду не переглядається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319, 325 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 10 грудня 2012 р. в оскарженій частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Cудді: