Справа № 434/6488/13-к
Провадження № 11кп/782/723/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2014 року м. Луганськ
Апеляційний суд Луганської області в складі:
головуючого: Буханько В.П.
суддів: Рубльової О.Г., Кранги Л.С.
при секретарі: Пундор А.О.
з участю прокурора: Колесника О.В.
обвинуваченого: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури Луганської області Колесника О.В. на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 03 квітня 2014 року
( кримінальне провадження №12012030110000028 ) яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровська Луганської області, росіянин, громадянин України, одружений, має вишу освіту, працює гірничим майстром підземної дільниці ВП «шахтоуправління «Луганське» ДП «Луганськвугілля», раніше не засуджений, депутат Ювілейної селищної ради VI скликання, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,-
- засуджено за ч. 2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_1 під час іспитового строку: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінатьно-виконавчої інспекції.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без змін - особисте зобов'язання.
Провадження в частині цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зідшкодування матеріальної та моральної шкоди закрито у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України на підставі відповідної заяви цивільного позивача ОСОБА_3
Судові витрати по справі стягнути відповідно ст.124 КПК України.
Доля речових доказів вирішена відповідно ст. 100 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 28.09.2012 року, приблизно о 10:00 годині, керуючи автомобілем "KIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїжджій частині вул. Артема, с. Ювілейне, м. Луганська, що має по одній смузі руху в кожному напрямку, розділених лінією дорожньої розмітки 1.1, в напрямку від вул. Леніна до вул. Котовського с. Ювілейного м. Луганська, по своїй смузі руху.
В цей час пішохід ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, переходила проїжджу частину вулиці Артема зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1, у темпі повільного кроку. Вийшовши на смугу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1, пішохід ОСОБА_4 зупинилася і розвернулася у зворотному напрямку.
Водій ОСОБА_1, проявивши безпечність і неуважність, проігнорувавши дорожню ситуацію, що розвивається, маючи об'єктивну можливість у денний час доби на прямій ділянці вулиці завчасно виявити пішохода - особу похилого віку, що наближається до смуги його руху, вчасно не прийняв заходи до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого в районі будинків № 1 та № 3 вул. Артема скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 передньою частиною автомобіля, в результаті якого пішоходу ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1131/100 від 03.12.2012, на трупі ОСОБА_4 встановлені тілесні ушкодження, внаслідок чого смерть ОСОБА_4 настала від закритої комбінованої тупої травми голови, тулуба, кінцівок з переломами кісток черепа, крововиливами під оболонки і в тканину головного мозку, переломами ребер, хребта, лівої лопатки, кісток правої і лівої гомілок, що ускладнилася розвитком травматичного шоку.
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 241/18 від 19.03.2013, у даній дорожній обстановці нормативні (належні) дії водія автомобіля «KIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог вказаного вище пункту ПДР, у момент виникнення небезпеки для руху (у момент зупинки пішохода на проїжджій частині) ОСОБА_1 повинен був негайно прийняти заходи до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
У даній дорожньо-транспортній ситуації і при заданому моменті виникнення небезпеки, водій автомобіля « KIA Sportage », реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода своєчасним екстреним гальмуванням з повною зупинкою автомобіля до місця наїзду, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
У даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і, з технічної точки зору, були умовою створення аварійної ситуації і знаходилися з причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 1.7 Правил дорожнього руху України, згідно до якого водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності.
Вирок суду оскаржено.
В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури Луганської області Колесника О.В. просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців, якщо він виконає покладені на нього судом обов'язки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на проведення автотехнічної експертизи № 241/18 від 19.03.20013 у сумі 1836 гри., експертизи лакофарбових матеріалів та покриттів № 788/8 від 31.10.2012 у сумі 1176 гри., експертизи технічного стану транспортного засобу № 2358/18 від 14.12.2012 у сумі 613 грн.
Тому що, як вбачається із матеріалів кримінального провадження та вироку суду, засуджений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, що заподіяло смерть однієї особи. При постановленні вироку судом першої інстанції ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не застосовано. Питання не застосування додаткового покарання судом в цій частині не вмотивовано.
Зокрема, суд у вироку не навів жодної обставини, яка б дозволила не застосовувати до ОСОБА_1 додаткове покарання, наприклад, працевлаштування на посаду водія, життєва необхідність керувати транспортними засобами, тощо.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КІІК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Однак під час постановлення вироку суд у резолютивній частині при прийнятті рішення про відшкодування процесуальних витрат стягнув витрати на проведення авто- технічної експертизи, експертизи лакофарбових матеріалів та покриттів та технічного стану транспортного засобу на користь НДЕКЦ ГУМВС України у Луганській області, а не на користь держави, чим неправильно застосував вимоги кримінального процесуального закону.
В запереченні обвинувачений ОСОБА_1 згоден з тим, що необхідно вирок суду в частині стягнення витрат на залучення експерта змінити, а с приводу призначення йому додаткового покарання він не згоден з апеляцією, так як потерпіла під час судового слідства та судових дебатів не наполягала на позбавленні його права керування транспортним засобом.
Крім того, він є членом профспілкової організації шахтоуправління « Луганське» ДП « Луганськвугілля» та при виконанні покладених на нього обов'язків використовує своє право керувати транспортним засобом та долучає до цього клопотання профспілкової організації шахтоуправління « Луганське» ДП « Луганськвугілля» про незастосування до нього додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції, обвинуваченого ОСОБА_1 який, підтримав свої заперечення та просив не лишати його керування транспортними засобами, перевірив матеріали справи та доводи вищезазначеної апеляції, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово ОСОБА_1, який просив не позбавляти його права управляти транспортири засобами, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора відділу прокуратури Луганської області Колесника О.В. підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні з наступних підстав.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, у здійсненому щиросердно розкаявся.
Свідчення обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує. Суд, врахував думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1, у порушенні Правил безпеки дорожнього руху України, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, його дії кваліфікував за ч. 2 ст. 286 КК України.
При вирішенні питання про вид та міру покарання, суд, відповідно до ст. 65-67 КК України, враховував ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до статті 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 є щиросердне каяття, повне визнання вини, добровільне відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до статті 67 КК України обставин, що обтяжують покарання суд не визнав.
Врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, даних про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем мешкання, та місцем роботи, раніше не засуджений, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, суд обґрунтовано зважав за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Враховуючи вищевикладене суд обґрунтовано вважав, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, та зважав за можливе застосувати до нього вимоги статті 75 КК України та від реального відбування покарання його звільнити з випробуванням, поклавши на нього зобов'язання, передбачені статтею 76 КК України.
Але, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд находить, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, так як дійсно судом при постанові вироку не вірно були застосовані вимоги ст.124 КПК України ( неправильно стягнуті витрати на залучення експерта), - дійсно відшкодування процесуальних витрат на проведення експертиз, суд стягнув витрати на користь НДЄКЦ ГУ УМВС України в Луганській області, а не на користь держави, а в частині позбавлення засудженого керувати транспортним засобом строком на 3 роки - апеляційний суд не находить підстав для задоволення вимог апеляції прокурора.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно провадження в частині цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрито у відповідності до п.3 ч.1 ст. 205 ЦПК України на підставі відповідної заяви цивільного позивача ОСОБА_3, яка не наполягала у судовому засіданні на позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом.
Крім того, в матеріалах справи ( а.с.90) мається клопотання первинної профспілкової організації ВП «Шахтоуправління Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля», де дана організація просить не позбавляти права керувати транспортними засобами ОСОБА_1, так як він на своєму автомобілі здійснює послуги організації по виконанню повноважень ППО ВП « Шахтоуправління Луганське» ( проведення оздоровлення членів профспілок і членів їх сімей, участь в комісії розслідування нещасних випадків, а також ОСОБА_1 з 1989 року і по теперішній час очолює комісію з питань охорони праці в шахтоуправлінні).
Вищезазначене апеляційний суд вважає доцільним для прийняття рішення в частині не позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами.
При таких обставинах, апеляцій суд вважає, що апеляційна скарга старшого прокурора відділу прокуратури Луганської області Колесника О.В. підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміненню з підстав, вказаних вище.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури Луганської області Колесника О.В. - задовольнити частково.
Вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 03 квітня 2014 року
( кримінальне провадження №12012030110000028 ) стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.286 ККУкраїни змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на проведення автотехнічної експертизи № 241/18 від 19.03.2013р. у сумі 1836 грн., експертизи лакофарбових матеріалів та покриттів № 788/8 від 31.10.2012р. у сумі 1176 грн., експертизи технічного стану транспортного засобу № 2358/18 від 14.12.2012р у сумі 613 грн.
В останній частині вирок суду відносно ОСОБА_1 засудженого за ч. 2 ст.286 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, якій тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: