Справа № 1320/537/12 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.

Провадження № 22-ц/783/3166/14 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Гацій І.І.

з участю представника позивача ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Либохорівської сільської ради, Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області про встановлення факту неправильності змісту рішення, визнання частково незаконним рішення та зобов'язання повернути земельну ділянку,-

встановила:

В листопаді 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5, Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області, з врахуванням заяви про доповнення позовної заяви просила: встановити факт неправильності змісту рішення виконавчого комітету Тухлянської сільської Ради народних депутатів Сколівського району Львівської області № 16 від 10.04.1992 р. «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_8», що полягає у неправильності її імені ОСОБА_3 замість ОСОБА_8; визнати незаконним рішення Либохорівської сільської ради № 24 від 22.10.1995 р. «Про затвердження списку осіб, які мають право на середню земельну частку» у частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,84 га. в с. Либохори; визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_5 на підставі рішення Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області № 24 від 22.10.1995 року; зобов'язати ОСОБА_5 повернути їй земельну ділянку розміром 0,50 га. в урочищі "Лани" с. Либохори, Сколівського району, Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно рішення виконавчого комітету Тухлянської сільської Ради народних депутатів Сколівського району Львівської області № 16 від 10.04.1992 року їй виділено земельну ділянку площею 0,50га. в урочищі «Лани» у с. Либохора Сколівського району Львівської області, якою вона з вказаного часу періодично користувалася. У 2011 році вона звернулася у Либохорівську сільську раду Сколівського району Львівської області із заявою про передачу у власність спірної земельної ділянки, їй повідомили, що така земельна ділянка рішенням Либохорівськоїсільської Ради народних депутатів Сколівського району Львівської області №24 від 22.10.1995 року «Про затвердження списку осіб, які мають право на середню земельну частку» передана увласність відповідачу ОСОБА_5 Зазначене рішення сільської ради вона вважає незаконним, оскільки таким порушено її право землекористувача, а саме передано земельну ділянку іншій особі без попереднього вилучення у неї.

Крім цього звертає увагу на те, що у рішенні виконавчого комітету Тухлянської сільської Ради народних депутатів Сколівського району Львівської області № 16 від 10.04.1992 р. «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_8» допущено помилку у її імені, вказано ОСОБА_8 а не ОСОБА_3, що не відповідає дійсності. З цього приводу вона зверталася до виконавчого комітету Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області про виправлення описки у зазначеному рішенні, однак жодної відповіді на таку заяву не одержала. Оскільки відповідач ОСОБА_5 добровільно відмовляється повернути спірну земельну ділянку у її користування, вона була змушена звертатися до суду із даним позовом.

Оскаржуваним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року у задоволенні позовних ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Либохорівської сільської ради Сколівського району та Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області про встановити факту неправильності змісту рішення виконавчого комітету Тухлянської сільської Ради народних депутатів Сколівського району Львівської області № 16 від 10.04.1992 р. «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_8», що полягає у неправильності її імені, визнання незаконним рішення Либохорівської сільської ради народних депутатів № 24 від 22.10.1995 р. «Про затвердження списку осіб, які мають право на середню земельну частку» у частині внесення у список ОСОБА_5 щодо права на земельну ділянку площею 0,84 га. та зобов"язання ОСОБА_5 повернути їй земельну ділянку розміром 0,50 га. в урочищі "Лани" с. Либохори, Сколівського району, Львівської області відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає таким, що підлягає скасуванню.

На переконання апелянта рішення Либохорівської сільської ради Сколівського району №24 від 22 жовтня 1995 року є незаконним, оскільки на даний час є чинним рішення виконавчого комітету Тухлянської сільської ради № 16 від 10 квітня 1992 року, яке ніхто не оскаржував, не відміняв, не визнавав недійсним та не скасовував. Крім цього, ОСОБА_8 ніколи добровільно не відмовлялася від спірної земельної ділянки розміром 0,50 га. в урочищі "Лани" с. Лібохори, ніхто не вилучав у неї цю земельну ділянку.

На час прийняття рішення виконкомом Тухлянської сільської ради № 16 від 10.04.1992 року не існувало Либохорівської сільської ради Сколівського району, а с. Либохора відносилося до Тухлянської сільської ради.

Таким чином рішення Либохорівської сільської ради № 24 від 22.10.1995 року є частково незаконним, оскільки суперечить рішенню виконавчого комітету Тухлянської сільської ради №16 від 10.04.1992 року.

Крім цього, 27.08.2013 року ОСОБА_3 звернулася до Тухлянської сільської ради із заявою про виправлення описки в рішенні № 16 від 10.04.1992 року в частині її імені. На даний час вказана сільська рада не дала відповідь на заяву.

Таким чином вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а також неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, як наслідок ухвалив незаконне рішення.

Просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_11 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити.

Інші учасники розгляду справи відповідач ОСОБА_5, представники відповідачів Тухлянської сільської ради, Либохорівської сільської ради Сколівського району, будучи повідомленими належним чином про день та час розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (а.с. 160, 162, 163, 165), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить переконання, що дане рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідне рішення Тухлянської сільської радичи Либохорівської сільської ради про надання спірної земельної ділянки у власність чи користування з наступним визначенням меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та видачею державного акта позивачем ОСОБА_8 не подане, в матеріалах справи відсутнє. Фактичне землекористування без наявності у особи (у даному випадку позивача ОСОБА_8.) правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може бути визнане тотожним правовому статусу належного землекористувача.

Суд встановив, що спірна земельна ділянка ніколи не перебувала у власності чи користуванні позивача ОСОБА_8, відповідно їй не належить право вимоги про захист порушених прав землекористування.

В свою чергу, відповідачу ОСОБА_5 вказана земельна ділянка надавалася у власність зовсім іншим рішенням, ніж те, яке оскаржує позивачка, а саме рішенням Либохорівської сільської ради народних депутатів Сколівського району № 16 від 22.10.1995 року "Про хід приватизації землі та державного майна жителями села", яке позивачем не оспорюється.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно із ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власносі і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).

Колегією суддів встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тухлянської сільської ради народних депутатів Сколівського району № 16 від 10 квітня 1992 року ОСОБА_8 виділено земельну ділянку розміром 0,50 га в урочищі «Лани» с. Либохора в постійне користування, яку їй добровільно передав батько ОСОБА_10 (а.с. 5, 118).

Дане рішення є чинним, ніким не оскаржувалось, в установленому законом порядку не скасоване.

В заяві про доповнення позовних вимог від 29.10.2013 року вона просила суд встановити факт неправильності змісту рішення Тухлянської сільської ради № 16 від 10.04.1992 року в частині імені ОСОБА_3 замість ОСОБА_8.

Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги позивачки суд першої інстанції виходив з того, що дане рішення не є правовстановлюючим документом у розумінні вимог діючого законодавства, а відтак суд не може встановлювати факт про належність такого документа особі.

Колегія суддів не погоджується і таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім»я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім»ям, по батькові, прізвищем, місцем і датою народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Оскільки оспорювані рішення прийняті на час дії Земельного кодексу в ред. 1990 року, який втратив чинність з 01.01.2002 року, суд застосовує до спірних правовідносин вимоги ЗК України в ред. 1990 року.

Згідно із ст. 17 ЗК України в ред. від 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну масність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Тухлянської сільської ради народних депутатів Сколівського району № 16 від 10 квітня 1992 року, яким ОСОБА_8 виділено земельну ділянку розміром 0,50 га в урочищі «Лани» с. Либохора в постійне користування, є правовстановлюючим документом, відповідно, в силу приписів п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд може встановити факт невідповідності даних такого рішення про особу, відомостям зазначених у паспорті чи свідоцтві про народження цієї особи.

27.08.2013 року ОСОБА_8 подала заяву на адресу виконавчого комітету Тухлянської сільської ради з проханням виправити описку в імені ОСОБА_3 замість ОСОБА_8 у рішенні № 16 від 10.04.1992 року, яка залишена без відповіді та реагування.

Відповідно до відомостей паспорта громадянина України серія КВ № 585896 правильним прізвищем, ім»ям та по батькові позивачки є ОСОБА_3.

Як зазначено вище, у рішенні виконавчого комітету Тухлянської сільської ради народних депутатів Сколівського району № 16 від 10 квітня 1992 року ім»я позивачки вказано ОСОБА_8, відповідно колегія суддів приходить до висновку про необхідність встановити факт, що ОСОБА_3 належить вказане вище рішення № 16 від 10.04.1992 року, у якому її ім»я записано як ОСОБА_8.

А відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_3 належить рішення виконавчого комітету Тухлянської сільської ради народних депутатів Сколівського району Львівської області № 16 від 10.04.1992 року, у якому її ім»я записано як ОСОБА_8.

Окрім цього, колегією суддів встановлено, що оскаржуваним рішенням Либохорівської сільської ради Сколівського району № 24 від 22 жовтня 1995 року затверджено список осіб, які мають право на середню земельну частку, а згідно із додатками № 1,2 до якого у цей список включений відповідач ОСОБА_5 із вказівкою на площу присадибної земельної ділянки та особистого господарства 0,84га. (а.с. 119).

На цей час у Львівській області приватизація земель державних та колективних сільськогосподарських підприємств відбувалася відповідно до вимог ЗК України в ред. 1990 року, Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств та організацій, а також Положення про паювання і приватизацію землі в АПК Львівської області, затвердженого ухвалою 14 сесії Львівської обласної ради від 08.12.1993 року № 351.

Зазначені нормативно-правові акти визначали коло осіб, які мають право на середню земельну частку (пай), а також порядок паювання земель.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуваним рішенням Либохорівської сільської ради № 24 від 22.10.1995 року лише визначалося право відповідача ОСОБА_5 на отримання середньої земельної частки (пай), а не вирішувалося питання про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, а тому вимоги позивачки про визнання незаконним даного рішення сільської ради із зазначених позивачкою підстав не підлягають до задоволення.

В свою чергу, земельна ділянка площею 0,84 га. передана безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 відповідно до рішення Либохорівської сільської ради № 16 від 22.10.1995 року "Про хід приватизації землі та державного майна жителям села", яке позивач ОСОБА_8 не оскаржує.

Окрім цього, судом встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,84 га, передану ОСОБА_5 відповідно до рішення Либохорівської сільської ради № 16 від 22.10.1995 року, не виготовлявся, останній не отримував.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про визнання незаконним рішення Либохорівської сільської ради № 24 від 22.10.1995 р., визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_5 на підставі рішення Либохорівської сільської ради Сколівського району Львівської області №24 від 22.10.1995 року та зобов'язання ОСОБА_5 повернути їй земельну ділянку розміром 0,50 га. в урочищі "Лани" с. Либохори, Сколівського району, Львівської області.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 308, 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги встановити неправильність змісту рішення виконавчого комітету Тухлянської сільської ради народних депутатів Сколівського району Львівської області № 16 від 10.04.1992 року «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_8» що полягає у неправильності імені ОСОБА_3 замість ОСОБА_8 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_3 належить рішення виконавчого комітету Тухлянської сільської ради народних депутатів Сколівського району Львівської області № 16 від 10.04.1992 року, у якому її ім»я записано як ОСОБА_8.

Врешті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин