Справа № 453/52/11 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.

Провадження № 22-ц/783/3882/14 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 6

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Гацій І.І.

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, з участю третіх осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, про зобов'язання демонтувати самовільне незавершене будівництво та привести прибудинкову земельну ділянку до попереднього стану,-

встановила:

В липні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом в суд до ОСОБА_4, з участю третіх осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, з врахуванням уточнення позовних вимог просив зобов'язати відповідача демонтувати самовільне незавершене будівництво по АДРЕСА_1 та привести прибудинкову земельну ділянку до попереднього стану (а.с. 4, 107-108).

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги покликається на те, що він та відповідачка у 1986 році успадкували в рівних частках житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 і кожному з них належить по 1/2 його частки. Відповідачка самовільно, впритул до існуючого будинку, будує інший будинок без відведення земельної ділянки під таке будівництво та за відсутності дозволу на проведення будівельних робіт. Вважає, що таким будівництвом порушуються його права як співвласника житлового будинку та суміжного користувача земельної ділянки, на якій відповідачкою здійснюються будівельні роботи, оскільки незавершене будівництво збудоване зі сторони вікон старого будинку і вхідних дверей у будинок, тим сами закрито доступ світла до вікон та дверей.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати самочинне незавершене будівництво по АДРЕСА_1 та привести прибудинкову земельну ділянку до попереднього стану.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_4

Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та ухвалене з порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає себе належним користувачем земельної ділянки, оскільки відповідно до ст. 90 ЗК УРСР при переході права власності на будівлі переходить також право користування земельною ділянкою.

Відповідно до записів по-господарських книг смт. Славське за 1962-1963 р.р., за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка 0,15 га.

На її думку, позивач не є співвласником будинку за зазначеною вище адресою, оскільки вона набула право власності на весь будинок за набувальною давністю.

Крім цього, позивач ОСОБА_2 усно відмовився від старої хати та дозволив її чоловікові будувати новий будинок.

Просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 16.04.2014 року, оскільки при його ухвалені не було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, а також пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у визначений законом спосіб.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Колегія суддів приходить переконання, що дане рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що відповідачка самочинно, без належного дозволу будує житловий будинок по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що не була перед тим передана їй у власність чи користування для цієї мети, а тому вирішив зобов"язати ОСОБА_4 демонтувати самочинне незавершене будівництво та привести прибудинкову земельну ділянку до попереднього стану.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Право на будівництво нерухомого майна мають власники земельних ділянок (ст. 90 ЗК України), землекористувачі (ст. 95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (ст. 102-1 ЗК України) або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на забудову реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає в особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених ст.ст. 25-32 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно із ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З матеріалів справи ввстановолено, що позивач та відповідач є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності кожен по 1/2 частині, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері позивача ОСОБА_5, виданого Сколівською державною нотаріальною конторою Львівської області 23.12.1986 року та зареєстрованого у Стрийському МБТІ 29.08.1990 року, реєстровий № 265 (а.с. 11, 48, 166).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_4 на земельній ділянці, яка закріплена за вказаним житловим будинком, у 2008 році почала будівництво іншого житлового будинку, чим і створила перешкоди в обслуговуванні належної позивачеві 1/2 частини житлового будинку.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

З пояснень сторін по справі встановлено, що згоди між позивачем та відповідачем щодо здійснення права спільної часткової власності на частину житлового будинку, а також щодо користування земельною ділянкою, немає.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав брати до уваги рішення Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 23.10.2008 року № 2422 про надання дозволу на складання проекту забудови та відводу земельної ділянки під будівництво житлового будинку, на яке посилається відповідач, оскільки вказане рішення скасоване постановою Сколівського районного суду Львівської області від 29.03.2011 року, яка набрала законної сили (а.с. 122-123).

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка, на якій проведено самочинне будівництво, не передана у власність як позивачу, так і відповідачу, тому відповідно до положень ст. 83 ЗК України, ця ділянка належить до комунальної власності Славської селищної ради.

В свою чергу, вимоги відповідачки про те, що вона є власником цілого житлового будинку по АДРЕСА_1 за набувальною давністю, у зв'язку з чим свідоцтво про право на спадщину, видане позивачу є недійсним, були предметом розгляду по цивільній справі в Сколівському районному суді Львівської області № 2-681/11, і рішенням від 29.11.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30.08.2012 року, у задоволенні таких вимог ОСОБА_4 відмовлено (а.с. 30,61).

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що прибудова до житлового будинку АДРЕСА_1 споруджена на земельній ділянці, що не була відведена відповідачці ОСОБА_4 для цієї мети, без отримання відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та проведення інших дій, передбачених ст.ст. 25-32 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", у зв'язку з чим будівництво є самочинним.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Оскільки таким самочинним будівництвом порушуються права та інтереси позивача ОСОБА_2, як співвласника будинковолодіння по АДРЕСА_1, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідача ОСОБА_4 необхідно зобов"язати демонтувати самочинне незавершене будівництво та привести прибудинкову земельну ділянку до попереднього стану.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин