Справа № 249/2726/14-ц
У Х В А Л А
іменем України
23 червня 2014 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі :
головуючого - судді Карабаза Н.Ф.,
при секретарі - Одьожній Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання відділу Державної виконавчої служби Шахтарського МРУЮ у Донецької області про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина за межі України,-
ВСТАНОВИВ:
Відділ Державної виконавчої служби Шахтарського МРУЮ звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, мотивуючи свої вимоги тим, що у відділі державної виконавчої служби Шахтарського МРУЮ, знаходиться виконавчий лист № 2-97 виданий 20.02.2003 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно.
07.03.2007 року відкрито виконавче провадження № ВП 3158978.
ОСОБА_1 особисто ознайомлено про кримінальною відповідальністю передбаченою ст. 164 КК України.
В перебігу здійснення виконавчого провадження направлено запити до обліково-реєстраційних установ про наявність зареєстрованого за боржником майна, до ДПС України - про джерела доходів, до банківський установ м.Шахтарська - постанови про арешт коштів.
Згідно отриманих відповідей грошових вкладів, рухомого та нерухомого майна належного боржникові, а також джерел доходів не виявлено.
Аліменти боржником в повному обсязі не сплачуються, рішення суду не виконується, що свідчить про ознаки ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів.
Заборгованість по аліментах станом на 01.04.2014 рік складає - 44578,09грн.
Просили встановити ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов"язань за рішеннями судів.
В судове засідання представник відділу державної виконавчої служби Левченко А.С. не з»явилася, надала суду заяву в якій просила розглядати справу в її відсутності.
Судом встановлено наступні факти.
В провадженні відділу державної виконавчої служби Шахтарського МРУЮ, знаходиться виконавчий лист № 2-97 виданий 20.02.2003 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно.
07.03.2007 року відкрито виконавче провадження № ВП 3158978.
ОСОБА_1 особисто ознайомлено про кримінальною відповідальністю передбаченою ст. 164 КК України.
В перебігу здійснення виконавчого провадження направлено запити до обліково-реєстраційних установ про наявність зареєстрованого за боржником майна, до ДПС України - про джерела доходів, до банківський установ м.Шахтарська - постанови про арешт коштів.
Згідно отриманих відповідей грошових вкладів, рухомого та нерухомого майна належного боржникові, а також джерел доходів не виявлено.
Аліменти боржником в повному обсязі не сплачуються, рішення суду не виконується, що свідчить про ознаки ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів.
Заборгованість по аліментах станом на 01.04.2014 рік складає - 44578,09грн.
Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну», якщо діють неврегульовані невиконанні зобов'язання або громадянин ухиляється від їх виконання, його право виїзду за кордон може бути тимчасово обмежене.
Згідно п.18 ч.1 ст.11 Закону України „ Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов»язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов»язань за рішеннями.
Згідно ст.377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
З листа Верховного Суду України "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" вбачається, що за змістом п.18 ч.3 ст.11 Закону Про виконавче провадження № 606-XIV державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов"язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов"язань за рішенням.
Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов"язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-ХІІ та у п.18 ч.3 ст.11 Закону № 606-ХІV, позначає з об"єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов"язків, тобто коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов"язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. У зв"язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов"язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб"єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого питання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов"язання".
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов"язань, а за ухилення від їх виконання.
Дослідивши матеріали надані державним виконавцем суд вважає, що необхідно відмовити в задоволенні подання, оскільки державний виконавець не обґрунтував необхідність додаткового заходу впливу з метою належного виконання боржником виконавчого провадження у вигляді тимчасово обмеження у праві виїзду за межі України. Законом не передбачено обов»язкове обмеження в праві виїзду за межі України при наявності невиконаних зобов»язань, а лише встановлена така можливість при наявності відповідних підстав.
В матеріалах справи відсутні докази того, що боржник має можливість та намір виїхати за межі України та факту ухилення від виконання зобов"язань, що він дійсно свідомо не виконував належні до виконання зобов"язання в повному обсязі або частково.
До того ж згідно ст.2 Протокола № 4 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» зазначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися та вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен вільний залишати будь-яку державу, включно зі своєю власною.
Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Керуючись ст.6 п.2,5 Закону України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну», п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.33 Конституції України, ст.2 Протокола № 4 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ст. 293 ч.1 п.24-1, 377-1 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні подання відділу Державної виконавчої служби Шахтарського МРУЮ Донецької області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н.Ф.Карабаза