Дата документу 11.06.2014 Справа № 554/4671/13-ц

Провадження № 2/554/755/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

11 червня 2014 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі - Жданову Є.В.

за участю представника позивача та третьої особи- ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, виконавчий комітет Октябрської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про встановлення земельного сервітуту, визнання права власності на гараж, зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, виконавчий комітет Октябрської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про встановлення земельного сервітуту, визнання права власності на гараж, зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І.Савченко

Справа № 554/4671/13-ц

Провадження № 2/554/755/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі - Жданову Є.В.

за участю представника позивача та третьої особи - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, виконавчий комітет Октябрської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про встановлення земельного сервітуту, визнання права власності на гараж, зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, визначивши третіми особами виконавчий комітет Октябрської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3, про:

- зобов»язання усунути перешкоди в користуванні належної їй за рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04 травня 2006 року земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, шляхом прибирання на належній їй земельній ділянці сухих гілок складених у виді умовної межі;

- зобов»язання не чинити перешкоди на встановлення нею твердого (металевого) паркану по спірній межі згідно схеми за варіантом 6 експертного висновку судово-технічної експертизи НВТ «Інтеграл» від 20 березня 2006 року, додаток № 1 до висновку експертизи, вартість витрат покласти солідарно на неї та ОСОБА_2;

- зобов»язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у спільному користуванні з нею та співвласником ОСОБА_3, яка розташована в АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно збудованого гаража, визначеного у технічному паспорті літера «Е».

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що являється власником частини домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 2583 кв.м. Вказана земельна ділянка перебуває в спільному користуванні співвласників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її, ОСОБА_4 Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04 травня 2006 року проведено розподіл земельної ділянки між співвласниками по варіанту 6 експертного висновку судово-технічної експертизи НТВ «Інтерагроцентр» від 20 березня 2006 року, ОСОБА_4 виділено 842 кв.м., що становить 63/150 частин, ОСОБА_2 - 761 кв.м., що становить 57/150 частин, ОСОБА_3 - 401 кв.м., що становить 1/5 частину, залишено у спільному користуванні 579 кв.м., згідно схеми додаток № 6 до висновку експертизи. На виконання даного рішення державним виконавцем 22 квітня 2009 року в примусовому порядку було проведено розподіл вказаної земельної ділянки шляхом забиття в грунт металевих стержнів, з»єднаних між собою мотузкою. Разом з тим, ОСОБА_2 самовільно та безпідставно пошкодив встановлену державним виконавцем межу, витягнувши із землі металеві стержні, зайнявши більш як на 1 м впродовж всієї належної їй земельної ділянки, виділивши її смугою сухих гілок висотою до 1 м. Також відповідач самочинно збудував металевий гараж площею 21,1 кв.м. на земельній ділянці, яка знаходиться в спільному користуванні співвласників, без їхнього погодження, що затрудняє вільний доступ як до входу її помешкання так і до належної їй земельної ділянки. Оскільки добровільно відповідач перешкоди в користуванні земельної ділянки не усуває, змушена звернутися до суду з позовом.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, визначивши третьою особою ОСОБА_3, про:

- встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до своєї земельної ділянки та на користування земельною ділянкою площею 21, 12 кв.м., на якій встановлено гараж «Е» розміром 6, 4 м х 3,3 м для зберігання та обслуговування автомобіля на земельній ділянці, що перебуває у спільному користуванні співвласників ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1;

- визнання права власності на успадкований в 2003 році самочинно побудований у 1984 році попередніми власниками гараж «Е» розміром 6, 4 м х 3,3 м для зберігання та обслуговування належного йому автомобіля Москвич Іж-Комбі.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги, пред»явивши їх і до ОСОБА_3, прохав також:

-зобов»язати ОСОБА_4 привести нову самовільно зведену господарську споруду позначену на схемі літерою «Г» до розмірів попередньої, а саме 1 м 90 см х 2 м 26 см, та забезпечити відтік дощових та снігових вод з дахів будинку «А-1» та цеху фірми «Світанок» на територію городу садиби по АДРЕСА_2, як було раніше;

- зобов»язати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знести своїм коштом збудовану на проїжджій частині до будинковолодіння господарську споруду, позначену в технічному паспорті під літерою «К», яка перешкоджає проїзду на територію двору;

- зобов»язати ОСОБА_3 перенести помийну яму, яка розташована біля будівель із грубим порушенням санітарних та будівельних норм в інше місце;

- зобов»язати ОСОБА_3 привести територію помийної ями до попереднього, належного стану, відбудувати між прибудовою «БІ-1» та сараєм «В» знесену прибудову ОСОБА_2 для зберігання інвентаря та інструментів, яка б слугувала водовідводом дощових та талих вод з будинку «Б-1» та прибудови «БІ-1», облаштувати гідроізоляцію між добудовою до будинку «Б-1» та спорудою «В», в якій розташоване овочесховище ОСОБА_2;

- стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальні збитки у сумі 274 грн. 05 коп. та 5 000 грн. моральної шкоди;

- стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 1 450 грн. та моральну шкоду у сумі 3 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що гараж перейшов йому у власність 19 листопада 2003 року від попередніх власників, спочатку від його померлого батька ОСОБА_5 до матері ОСОБА_6, а потім від останньої до нього. У жовтні 1983 року ОСОБА_5 було надано право на позачергове придбання автомобіля «Запорожець» ЗАЗ 968-М, як інваліду ВВВ. Для обслуговування та зберігання автомобіля на земельній ділянці, що на той час була в одноосібному користуванні ОСОБА_5, за згодою інших співвласників ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у 1983 році було викопано траншею під фундамент та оглядову яму, а через кілька тижнів забетоновано фундамент та площадку під гараж. У 1984 році побудовано сам гараж. У зв»язку із хворобою ніг, ОСОБА_5 не зміг за життя зареєструвати право власності на новостворене майно та об»єкти незавершеного будівництва. З середини грудня 1991 року гараж перебуває в його постійному користуванні, про що достовірно було відомо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом. Також прохав визнати право власності на гараж за набувальною давністю, встановити йому земельний сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та на користування земельною ділянкою, на якій розташований гараж, оскільки попередні власники, а зараз він користуються ним майже 30 років. Крім того, прохав стягнути з ОСОБА_3 збитки у сумі 1450 грн. за неналежне утримання самовільно зведеної добудови «Б1-1» до житлового будинку «Б-1» та облаштування помийної ями, оскільки через стікання дощових та талих вод, руйнується сарай «В», що належить ОСОБА_2, просідає фундамент, а через помийну яму, вода просочується до продуктосховища. Також вважає, що зведений відповідачами сарай «К» обмежує проїжджу частину пожежній техніці, швидкій медичній допомозі, іншій спецтехніці та підлягає знесенню. Крім того, прохав знести самочинне будівництво невідомої йому господарської споруди, яка за розміром значно перевищує попередню та наносить шкоди, тобто прохав привести споруду у відповідність до розмірів попередньої та забезпечити відтік талих та дощових вод з дахів будинків цехів «Світанок» та «А-1» у садок двору по АДРЕСА_2 Під час будівництва останньої, пил та сміття летіли в його вікна, на білизну, чим йому спричинено збитків у сумі 274 грн. 05 коп. При вчиненні злочину, чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_9 нецензурно обзивав його, фотографував його реакцію на злочинні дії та втікав ховатися до помешкання. Також останній фільмував особисте життя ОСОБА_2 та членів його родини. На його зауваження, ОСОБА_9 вчинив спробу побиття, погрожував йому. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стали на бік ОСОБА_9, чим спричинили йому моральної шкоди у сумі 5 000 грн. та 3 000 грн. відповідно, оскільки він зазнав фізичних ушкоджень, що спричинили часткову втрату непрацездатності, погіршився стан його здоров»я. Також прохав знести самовільно збудований сарай «К», так як він обмежує проїжджу частину.

Ухвалою суду від 27 січня 2014 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача комітет Октябрської районної у м.Полтаві ради та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог, Реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, зустрічний позов не визнав.

Відповідач ОСОБА_2 первісний позов не визнав, прохав застосувати строк позовної давності, зустрічний позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_3, відповідач за зустрічним позовом, позов ОСОБА_4 підтримала, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 прохала відмовити.

Представник відповідача виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради у судове засідання не з»явився, прохав розглядати справу без його участі (а.с.83 т.2).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, у судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд приходить до висновку про відмову як первісного так і зустрічного позовів з наступних підстав.

Судом встановлено, що співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, якому належить 57/150 частин будинку, ОСОБА_4, якій належить 63/150 частини, та ОСОБА_3, якій належить 1/5 частина будинковолодіння.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04 травня 2006 року проведено розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 між співвласниками домоволодіння за варіантом № 6 висновку судово-технічної експертизи НВТ «Інтерагроцентр» від 20 березня 2006 року, виділено в користування ОСОБА_4 - 842 кв.м., що становить 63/150 частин, ОСОБА_2 - 761 кв.м., що становить 57/150 частин, ОСОБА_3 - 401 кв.м., що становить 1/5 частину, залишено в спільному користуванні 579 кв.м., згідно схеми додатку № 6 до висновку експерта.

Як зазначає ОСОБА_4 у позові, 22 квітня 2009 року державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ в примусовому порядку було проведено виконання вказаного рішення суду шляхом забиття у землю металевих стержнів, з»єднаних між собою мотузкою. Зі слів позивача, ОСОБА_2 для участі у проведенні виконавчих дій не з»явився, а пізніше самовільно та безпідставно пошкодив встановлену державним виконавцем межу. При цьому, зайняв більш як на 1 м впродовж всієї належної їй земельної ділянки, виділивши її смугою сухих гілок.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивач не навела достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заявлених позовних вимог щодо зобов»язання ОСОБА_2 прибрати з межі сухі гілки та не чинити перешкод у встановленні нею металевого паркану, а надані нею фототографії суд не приймає як належні докази, оскільки з них не вбачається, на якій саме земельній ділянці розташовані сухі гілки та в чиєму користуванні земельна ділянка знаходиться.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов»язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого гаража, виходячи з наступного.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що встановлено ст.257 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст.264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Зі змісту ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України слідує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що земельна ділянка, на якій розташований гараж «Е», яким користується ОСОБА_2, перейшла у спільне користування співвласників домоволодіння згідно рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 04 травня 2006 року, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 мала право на звернення до суду з позовом саме з цього часу. Оскільки вона звернулася до суду 12 квітня 2013 року, тобто після спливу трьох років, вона пропустила строк звернення до суду з позовом, тому в задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити з цих підстав. При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 заявив про застосування строку позовної давності.

Не вбачає суд підстав і для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Правовою підставою для визнання права власності на гараж ОСОБА_2 зазначає статтю 376 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як вказує ОСОБА_2 у позовних вимогах, зазначений гараж він не будував. Будівля перейшла йому у власність 19 листопада 2003 року від попередніх власників - спочатку від померлого батька ОСОБА_5 до його матері ОСОБА_6, а вже потім від померлої ОСОБА_6 до нього. Батько збудував гараж у 1984 році, однак не зареєстрував право власності на нього.

Враховуючи, що будівництво гаражу «Е» (згідно технічного паспорту) здійснювалося не ОСОБА_2, а його батьком ОСОБА_5, підстав для визнання за ним права власності на гараж, як на самочинне будівництво, не має.

Суд вважає, що дані правовідносини регулюються положеннями книги шостої Цивільного Кодексу України, як спадкові, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно п.п.б, з ч.1 ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, з)інші земельні сервітути.

Яз слідує з додатку № 6 висновку експерта від 20 березня 2006 року (а.с.30), територія (А) належить до спільного користування, що встановлено рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04 травня 2006 року.

Спірний гараж «Е» та проїзд до нього розташований на земельній ділянці, що знаходиться в спільному користуванні, гараж є самовільною побудовою, що слідує з технічного паспорту (том 1 а.с.249-256).

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природніх ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, що слідує із змісту ч.1 ст. 401 ЦК України.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Проаналізувавши вищенаведені норми Закону та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що підстав для встановлення ОСОБА_2 земельного сервітуту під проїзд та земельну ділянку під гараж немає, оскільки він не довів, що іншим способом він не може захистити своє право користування земельною ділянкою, також не обґрунтував належними доказами, що його право на користування спільною земельною ділянкою порушене, як того вимагає ч.1 ст. 16 ЦК України. Крім того, він прохає встановити земельний сервітут на земельну ділянку, на якій розташований гараж, право власності на який за ним не визнано.

Не знаходить суд підстав і для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобов»язання ОСОБА_4 приведення самовільно зведеної господарської споруди, позначеної на схемі під літерою «Г» , до розмірів попередньої та забезпечення відтоку вод, зобов»язання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знести своїм коштом збудовану на проїжджій частині до будинковолодіння господарську споруду, позначену в технічному паспорті під літерою «К», зобов»язання ОСОБА_3 перенести помийну яму, яка розташована біля будівель із грубим порушенням санітарних та будівельних норм в інше місце, та привести територію помийної ями до попереднього стану, відбудувати між прибудовою «БІ-1» та сараєм «В» знесену прибудову та облаштувати гідроізоляцію між добудовою до будинку «Б-1» та спорудою «В», за недоведеністю позовних вимог.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, що встановлено ч.1 ст.22 ЦК України.

Згідно п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв»язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Зі змісту ч.1 ст. 1166 ЦК України слідує, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальних та моральної шкоди слід відмовити, оскільки ОСОБА_2 не довів їх спричинення відповідачами.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, виконавчий комітет Октябрської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про встановлення земельного сервітуту, визнання права власності на гараж, зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяЛ. І. Савченко