Справа № 2a-575/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2008 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі: Головуючого судді Кравчук Т.С. при секретарі Лахматовій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання права та стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного.регіону про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, згідно ч.2. ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" та стягнення з відповідача відповідної одноразової грошової допомоги.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом по стройовий частині виключеній зі списків особового складу з 14.12.2005 року, у зв'язку зі звільненням з військової служби за пунктом 67, підпункт „б" (за станом здоров'я). В період проходження військової служби, 26.10.2005р., позивачу встановлена друга група інвалідності з причини травми, пов'язаного з виконанням зобов'язань військової служби. Законодавством України, а саме ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу", ч.2 ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" військовослужбовцям визначено право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяця після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності в порядку та на умовах, визначених Кабінетом міністрів України. Позивач звернувся до відповідача, з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, згідно законодавства, однак в цьому праві було відповідачем відмовлено, посилаючись на то, що це право передбачено тільки для військовослужбовців у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, як вказано у Постанові КМУ від 21 лютого 2007 року №284.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, пояснів, що проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України по особовому складу від 17 листопада 2005року №684 був звільнений з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт „б" (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу. Наказом начальника 411 Центрального військового клінічного ордена Червоної Зірки госпіталю департаменту охорони здоров'я по стройовій частині від 14.12-.2005р. №248 виключений зі списків особового складу госпіталю з 14 грудня 2005 року. Згідно Довідці виданої Обласної Медико-соціальної експертної комісії №1 (МСЄК №1) в м. Одесі від 26.10.2005р., позивачу встановлена друга група інвалідності з причин захворювання, пов'язаної з проходженням військової служби. Відповідно до ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу" , ст.ст.З; 16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" має законне право на отримання одноразової грошової допомоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, сповіщався, причин неявки суду не відомі. Суд ухвалює рішення на підставі доказів, які є в матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач є інвалідом 2-ї групи, яка встановлена в період проходження військової служби з причин захворювання, пов'язаної з проходженням військової служби. Пунктом першим статті 92 Конституції України передбачено, що права людини і громадянина, гарантії цих прав визначаються виключно Законами України. Так, частиною 3 ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону України від 04.04,.2006р. №3597- IV) було визначено право військовослужбовцю на виплату одноразової грошової допомоги у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Як визначається у ст. 8 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 04.04.2006р. №3597- IV, який набрав чинності з дня його опублікування, Кабінет Міністрів України в шестимісячний термін з дня набрання чинності цього Закону повинен був розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідальність із цим Законом.

В редакції Закону №328-Vвід 03.11.2006р., стаття 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу", передбачає виплату одноразової грошової допомоги у порядку і на умовах, встановлених Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей". Цій порядок та умови визначені у статті 16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей". У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в" період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяця після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, передбачено ч.2 ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей". Сфера дії цього Закону, у відповідності до п.2 ч.1 ст.3 вищезазначеного закону, поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також ч.1енів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Таким чином, право на виплату відповідної одноразової грошової допомоги визнано ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та ст.ст.3; 16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

Позивач, як інвалід 2-ї групи, інвалідність якого настала в період проходження військової служби, починаючи з 04.04.2006 року, має законне право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, на підставі ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу". З 01.01.2007 року право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, передбачено п.2 ч.1 ст.3; ч.2. ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

Оскільки, відповідачем порушено право позивача на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченого ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу", п.2 ч.1 ст.3; ч.2. ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", що також є порушенням ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і ч.1енів їх сімей", ст.ст.17; 22; 64 Конституції України - позов підлягає задоволенню і права позивача мають бути поновлені шляхом стягнення з відповідача відповідної одноразової грошової допомоги, у розмірі чотирьохрічного грошового забезпечення за останньою посадою виходячи із ч.2. ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17; 64; п.1.ст.92 Конституції України, ст.ст.1; 1-2; 2; 9; ч.2.ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх

Сімей  ст.ст.40; 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу", п.1.11 Положення ,;Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" (затвердженого наказом Міністра оборони України за №75 від 05.03.2001 p., зареєстрованого в МЮ України 20.03.2001р. № 251/5442), ст.ст.6; 11; 69; 104; 159-163 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання права та стягнення одноразової грошової допомоги - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, як військовослужбовця інвалідність 2-ої групи якого настала в період проходження військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби , згідно ст. 41 Закону України „ Про загальний військовий обов'язок і військову службу", ч.2.ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, і членів їх сімей" у складі грошового забезпечення, визначеного ч.2.ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" .

Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на користь ОСОБА_1 одноразову грошову виплату, у розмірі чотирьохрічного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення -14 грудня 2005 року, у складі грошового забезпечення, визначеного ч.2.ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" з урахуванням раніше виплаченої суми.

На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.