Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Буцяка З.І., Боймиструка С.В.
секретар судового засідання : Ковальчук Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Малосадівської сільської ради Дубенського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 березня 2012 року у справі позов ОСОБА_2 до Малосадівської сільської ради Дубенського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право на спадщину за заповітом по смерті ОСОБА_3 та право власності на земельну ділянку загальною площею 2,19 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі ріллі - 1,93 га., пасовищ 0,26 га., із земель колишнього КСП "Правда" на території Малосадівської сільської ради згідно отриманого державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-РВ №001369 виданого ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Дубенської райдержадміністрації №118 від 21 червня 2001 року, та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів за №213 від 28.09.2001 року.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки визнавши право власності на всю земельну ділянку за ОСОБА_2 як на спадкове майно за заповітом, суд порушив його право на обов'язкову частку у спадковому майні після смерті батька ОСОБА_3, так як на день смерті батька він був непрацездатним та отримував пенсію по інвалідності. Вважає, що має право на обов'язкову частку у спадщині, а рішенням суду порушенні його права на спадщину за законом.
Крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, при розгляді справи суд не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи, зокрема наявність інших спадкоємців.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з позовом про визнання права власності на спадкове майно (земельну частку пай) звернулась до Малосадівської сільської ради Дубнівнівського району Рівненської області.
У відповідності до вимог ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Аналіз наведених норм закону вказує на те, що особа має право на захист свого порушеного права лише у випадку реального його порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому відповідачем у справі має бути особа, яка реально порушує чи створює реальну небезпеку порушення прав позивача.
Проте вивченням матеріалів справи встановлено, що жодних прав власності позивача відповідач не порушував.
За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.
Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Районні державні адміністрації можуть бути залучені в якості третіх осіб у випадках, якщо спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходяться за межами населених пунктів. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.
Отже, у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. При цьому судам слід враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.
В порушення вимог закону, місцевий суд цих вимог закону не врахував та не залучив до участі в справі належного відповідача - інших спадкоємців ОСОБА_1, який у визначений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини чим фактично вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участь в справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
Також, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції залишив поза увагою, що з позовом про визнання права власності на спадщину в судовому порядку, може звернутися особа лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину. Дані роз'яснення містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування". Мотивована відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно у матеріалах справи відсутня.
Виходячи з наведеного, для усунення допущеного порушення місцевим судом, немає процесуальних підстав, зокрема залучення до участі в справі відповідача та проведення розгляду по суті даного спору апеляційним судом, як судом першої інстанції, а тому в задоволенні вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Таким чином, суд першої інстанції визнав за позивачем право власності на вищевказане нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом без встановлення обставин щодо прийняття спадщини позивачем та не залучив до участі у справі всіх зацікавлених осіб.
Оскільки рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 березня 2012 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Малосадівської сільської ради Дубенського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий : Судді :