ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа № 5023/2142/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Катріченко В.О. (довіреність б/н №30.12.2013р. )

арбітражного керуючого Яновського С.Ю. - свідоцтво НОМЕР_2 від 22.03.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ (вх. № 1254Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2014р. по справі № 5023/2142/11

за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Вовчанськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Вовчанськ

про визнання банкрутом, відповідно до статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 14.05.1992 р. №2343, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2014р. по справі № 5023/2142/11 відмовлено: у задоволенні скарги на дії ліквідатора, в задоволенні заяви про визнання недійсним аукціону з реалізації автомобіля, протоколу аукціону про реалізацію майна в процедурі ліквідації та у визнанні недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_4 Богомазовим П.С. та ОСОБА_6

ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (яке є правонаступником ТОВ "ОТП Банк", згідно ухвали господарського суду Харківської області від 18.02.2014р.) з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати дії ліквідатора незаконними, визнати недійсним аукціон з реалізації автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, тип легковий універсал-В, 2008 р.в.; номер шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнати недійсним протокол аукціону про реалізацію в процедурі ліквідації ФОП ОСОБА_4 транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, тип легковий універсал-В, 2008р.в.; номер шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3, колір сірий, визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, тип легковий універсал-В, 2008 р.в.; номер шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3, колір сірий. Апелянт також просить застосувати до сторін правові наслідки недійсності правочину.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.06.2014р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Розпорядженням в.о. голови суду від 02.06.2014р. у зв'язку з хворобою судді Шевель О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.

02.06.2014р. від арбітражного керуючого Яновського С.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2014р. у даній справі законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. відкладно до розгляд апеляційної скарги на 17.06.2014р.

Розпорядженням секретаря судової палати №2 у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.

У судовому засіданні 17.06.2014р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Арбітражний керуючий Яновський С.С. в судовому засіданні зазначив, що повністю підтримує ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2014р. з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників присутніх сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 21.06.2011року фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Богомазова Павла Сергійовича, якого зобов'язано, в порядку ст.ст. 25-30, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконати ліквідаційну процедуру банкрута.

В ході здійснення ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_4, ліквідатором виявлено та включено до складу ліквідаційної маси майно банкрута, а саме автомобіль марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, тип легковий універсал-В, 2008 р.в.; номер шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить банкруту на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_4, виданого ВРЕВ № 1 ГУМВС України у м. Харкові 08.08.2008р. та який, відповідно до договору застави від 08.08.2008р. № РСL - 703/243/2008 ОСОБА_4 надав вищевказаний автомобіль у заставу ЗАТ "ОТП Банк" (правопопереднику ТОВ "ОТП Факторинг Україна") для забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору № СL506-703/243/2008 на суму 75923,16 доларів США.

29.08.2011р. між ліквідатором Богомазовим П.С. та Товарною біржею «Правопорядок» укладено угоду на організацію та проведення аукціону з продажу вищевказаного майна банкрута.

На виконання вимог статті 30 Закону про банкрутство, ліквідатором здійснено оголошення у газеті «Біржовий вісник Правопорядок» про проведення 04.10.2013р. аукціону з продажу автомобіля TOYOTA, модель LAND CRUISER, тип легковий універсал-В, 2008 р.в. за стартовою (початковою) вартістю 170560,00 грн.

04.10.2011 року на Товарній біржі «Правопорядок» проведено аукціон з продажу вказаного автомобіля, в результаті якого переможцем визначено - ОСОБА_6, про що складено протокол №1.

12.10.1011року між ліквідатором ФОП ОСОБА_4 Богомазовим П.С. та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу вказаного автомобіля, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №1417.

Не погоджуючись з процедурою проведення аукціону 04.10.2011р. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора та з заявою про визнання аукціону з реалізації автомобіля недійсним, визнання недійсним протоколу аукціону про реалізацію майна в процедурі ліквідації, визнати недійсним договір купівлі продажу та застосувати до сторін правові наслідки правочину, згідно до ст.216 ЦК України.

Звертаючись до суду з цими заявами, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилається на порушення ліквідатором Богомазовим П.С. вимог законодавства щодо оцінки майна, (оцінка проведена без застосування стандартів, без урахування вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність" та без участі представника Заставодержателя, чим нанесено майнову шкоду заставному кредитору), а також на порушення ліквідатором вимог ст.15 Закону України "Про товарну біржу", оскільки, на його думку, автомобіль не може бути предметом продажу біржових торгів. Крім того, заявник зазначає, що спірний автомобіль безпідставно включено ліквідатором до складу ліквідаційної маси, оскільки його було передано в заставу для забезпечення зобов'язань як фізичної особи ОСОБА_4 за кредитним договором, а не як підприємця. Також заявником звернуто увагу на відсутність доказів сповіщення ліквідатором про проведення торгів шляхом надання оголошення про продаж спірного майна.

Відмовляючи у задоволенні вказаних заяв ТОВ «ОТП Факторинг Україна», господарський суд вказав, що заявником не надано суду будь-яких доказів порушення ліквідатором та оцінювачем вимог законодавства про оцінку майна, доказів наявності недостовірних даний у звіті про оцінку, а також доказів оскарження у встановленому законом порядку результатів оцінки, а також заявником не наведено жодних підстав для визнання дій ліквідатора незаконними. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів, які б підтверджували, що аукціон з продажу майна банкрута було проведено з порушеннями законодавства та той факт, що договір купівлі-продажу майна банкрута суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, заявником також не доведено відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин та не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином, суд вважає, що відсутні будь-які правові підстави для задоволення заяви про визнання недійсним аукціону та укладеного за його результатами договору купівлі-продажу.

З таким висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон про банкрутство).

Статтею 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, що діяла станом на момент продажу майна, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, що діяла станом на момент продажу майна, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Частиною 10 цього закону встановлено, що продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Статтею 26 вказаного закону передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Так, вказуючи про відсутність оголошення про проведення торгів з продажу автомобіля TOYOTA, модель LAND CRUISER, тип легковий універсал-В, 2008 р.в., належного банкруту, апелянтом не враховано наявність в матеріалах справи копії біржового віснику «Правопорядок», наданого арбітражним керуючим Яновським С.С. в додатку до відзиву на заяву апелянта про визнання аукціону недійсним (а.с. 48, 49 т.4), а якому міститься оголошення про проведення 04.10.2013р. аукціону Товарною біржею «Правопорядок» автомобіля TOYOTA, модель LAND CRUISER, тип легковий універсал-В, 2008 р.в., номер шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1, за стартовою ціною 170560,00 грн. Вказане видання є Всеукраїнським інформаційним виданням, яке у відповідності до свідоцтва серії НОМЕР_5 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації є загальнодержавним.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Згідно ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001р. за № 2658-111 (далі - Закон про оцінку) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону про оцінку звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

25.07.2011р. між ліквідатором ФОП ОСОБА_4 Богомазовим П.С. та ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" було укладено угоду про проведення робіт з незалежної оцінки майна. Згідно висновку про оцінку ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" ліквідаційна вартість майна на дату оцінки - 25.07.2011р. склала 170560 грн.

Заперечуючи проти висновку про оцінку спірного майна, заявник виходив з порушень з боку оцінювача при здійсненні оцінки, яка проведена без застосування стандартів, при порушенні вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та визначення оцінювачем меншої вартості спірного майна, ніж ринкова, що на думку банку є порушенням його майнових прав.

Статтею 13 цього закону визначено право осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна замовити рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Так, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Отже, колегія суддів не вбачає підстав вважати висновок про оцінку майна таким, що зроблений з порушенням вимог чинного законодавства. Тим більш, що матеріали справи не містять доказів звернення банку з вимогою про здійснення рецензії висновку про оцінку або його оскарження у іншому порядку, передбаченому чинним законодавством.

Окрім цього, слід зазначити, що апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростували визначену оцінкою від 25.07.2011р. вартість спірного майна.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим твердження апелянта стосовно порушення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» при продажу автомобіля на товарній біржі, оскільки статтею 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом», в редакції чинній на момент продажу майна, передбачено, що арбітражний керуючи має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами.

Саме на виконання вимог закону ліквідатором було залучено організацію Товарну біржу «Правопорядок», яка має досвід в організації та проведенні аукціонів.

Статтею 15 ЗУ «Про товарну біржу», на яку посилається скаржник визначено, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Вказана стаття не регулює відносини стосовно організації та проведення аукціонів в рамках процедури банкрутства. Учасники аукціону не є членами біржі, угоди на біржі стосовно реалізації майна боржника не укладались.

З матеріалів справи чітко вбачається, що за результатами проведення аукціону був укладений протокол, який за своєю суттю фіксує перебіг аукціону та встановлює особу, яка запропонувала найбільшу ціну за майно боржника.

Згідно ст.20 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств» аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування; об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства;покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом. Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що аукціон з реалізації майна боржника проводиться у порядку визначеному Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», яким встановлений порядок організації та проведення аукціону, зокрема, опублікування оголошення про дату та час проведення аукціону, отримання гарантійних внесків від учасників та їх реєстрація та інше. З матеріалів справи вбачається, що вказаний порядок був дотриманий ліквідатором в повному обсязі.

Посилання апелянта на ч.7 ст. 47 Закону про банкрутство в частині не включення до ліквідаційної маси майна, яке перебуває в заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням підприємницької діяльності, колегія суддів вважає також безпідставними.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно з законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до статей 47, 48 Закону про банкрутство одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про бан крутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством Украї ни не може бути звернено стягнення.

Згідно з додатком до Закону України "Про виконавче провадження" із змінами та доповненнями в редакції від 21.04.1999р. за № 606 визначено перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення. Відповідно до цього додатку нерухоме майно фізичної особи не входить до переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення.

Тобто, з часу прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом продажу у ліквідаційній процедурі підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси і продаж цього майна громадянина-підприємця здійснюється саме ліквідатором.

Відповідно до частини 7 ст. 47 Закону про банкрутство, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Проте, відповідна норма цієї частини була внесена на підставі Закону № 3795-VI від 22.09.2011р., та набрала чинності у відповідності до вимог чинного законодавства, з дати опублікування - 16.10.2011р. У частині 1 прикінцевих положень вказаного закону зазначено, що дія цього закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Таким чином, оскільки кредитний договір № СL506-703/243/2008 між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 було укладено 08.08.2008р., тобто до набрання чинності цієї редакції ч. 7 ст. 47 вказаного закону, колегія суддів вважає дії ліквідатора по включенню заставного майна банкрута до ліквідаційної маси обґрунтованими та правомірними.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо протизаконного неповідомлення заставодержателя про продаж спірного майна на аукціоні, оскільки частина 5 статті 3-1 Закону про банкрутство, на яку посилається скаржник, як на підставу визнання дій ліквідатора неправомірними та визнання аукціону недійсним, в такій редакції викладена також на підставі закону від 22.09.11р. №3795, який набрав чинності 16.10.2011р., тобто після проведення торгів.

Зазначаючи про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.20.1011р., укладеного між ліквідатором Богомазовим П.С. та переможцем аукціону - ОСОБА_6, апелянт посилається на ті ж порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції на момент продажу майна, Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону України «Про товарну біржу», на які він посилається зазначаючи про наявність підстав для визнання недійсним протоколу торгів від 04.10.11р. Проте, підстави для визнання недійсним правочинів передбачені Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а згідно із частиною 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2011р. між ліквідатором Богомазовим П.С. та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля. Цей договір були укладено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 1417. Грошові кошти, які були отримані від реалізації майна банкрута, ліквідатором були розміщені на депозитному рахунку приватного нотаріусу ОСОБА_10, про що свідчить лист приватного нотаріуса № 01-16/ від 21.06.2012р. ( т.3, а.с.105).

Таким чином, банком не зазначено підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного за результатами проведення аукціону між ліквідатором та переможцем, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України.

Що стосується скарги на дії ліквідатора, по-перше, колегія суддів погоджується з твердженням господарського суду першої інстанції, що зі змісту скарги не вбачається дії якого саме ліквідатора оскаржує заявник, що не тягне за собою правових наслідків в разі задоволення цієї скарги.

По-друге, ті ж підстави, за якими заявник просить визнати дії ліквідатора у скарзі на дії ліквідатора, вже розглянуті колегією суддів при розгляді заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним аукціону, та презюмуються колегією суддів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з господарськом судом першої інстанції стосовно відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про будь-які порушення з боку ліквідатора, пов'язані з проведенням оцінки майна банкрута, оповіщенням про продаж майна банкрута та його реалізацією, що могло б бути підставою для визнання дій ліквідатора незаконними та задоволенням скарги на дії ліквідатора, вчинені в межах ліквідаційної процедури.

Отже, заявником не доведено належними доказами, що викладені в заяві про визнання недійсним аукціону з реалізації автомобіля, протоколу аукціону про реалізацію майна в процедурі ліквідації та визнання недійсним договору купівлі-продажу обставини є підставою для визнання договору купівлі-продажу, укладеного ліквідатором в межах ліквідаційної процедури, недійсним.

За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваної ухвали нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого, ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2014р. у справі № 5023/2142/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2014р. по справі №5023/2142/11 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.06.2014 року.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко